У березні 2023 року суддя Шевченківського районного суду Вадим Ковтуненко видав ухвалу про скасування арешту, накладеного на «Прем'єр готель Русь». Рішення було прийнято за клопотанням представника «Таскомбанку», який виступав як іпотекодержатель будівлі. Протягом двох днів після цього готель у центрі столиці було зареєстровано у власність банку.
Проте прокурор оскаржив це рішення до Вищої ради правосуддя, вказуючи на кілька серйозних порушень. По-перше, на його думку, Шевченківський суд розглянув клопотання з порушенням підсудності — справа мала розглядатися Печерським судом. По-друге, прокурор стверджував, що іпотекодержатель не мав права подавати клопотання про зняття арешту, оскільки таке право належить лише власнику майна. На думку прокурора, суддя Ковтуненко просто проігнорував усі його аргументи щодо необхідності збереження арешту.
За кілька днів Печерський районний суд знову заарештував готель. Прокурор посилався на те, що кредитні та іпотечні договори між «Таскомбанком» та структурами, пов'язаними з готелем, є фікцією. Вимога банку про дострокове погашення заборгованості з'явилася одразу після накладення першого арешту у грудні 2022 року.
Прокурор розцінив ці дії як спробу вивести майно з-під контролю держави та перешкодити його стягненню у разі застосування санкцій до власників та доведення їхньої провини у фінансуванні тероризму та посяганні на територіальну цілісність України. «Прем'єр готель Русь» розташований у Печерському районі Києва і займає площу 22,9 тисячі квадратних метрів.
Банк, який очолює Сергій Тігіпко, стверджує, що у 2013–2016 роках видав під заставу приміщення кредит у розмірі 10 мільйонів доларів. У Вищому антикорупційному суді вже третій рік перебуває позов Міністерства юстиції про застосування санкцій та стягнення до доходу держави активів російських олігархів Олександра Бабакова, Євгена Гінера та Михайла Воєводіна, які також відомі як група VS Energy або організоване злочинне угруповання «Лужніковські». Правоохоронці вважали кінцевою бенефіціаркою готельної мережі «Прем'єр» громадянку Російської Федерації, громадянську дружину Михайла Воєводіна, який мав репутацію злодія в законі з прізвиськами «Миша Лужнецький» або «Потап».
З 2013 року в Україні тягнеться кримінальне провадження про рейдерське захоплення низки об'єктів групою «Лужніковські», у тому числі готелю «Русь». Останніми роками розслідування цього провадження перебуває у Державному бюро розслідувань. Однак жодної підозри не було оголошено та майно нікому не повернули. Група «Лужніковські» зберігала свої позиції за всіх президентів. Лише після початку повномасштабної війни у 2023 році держава Україна вирішила націоналізувати їхні активи — вісім обленерго, шість готелів, два металургійні заводи та низку інших об'єктів.
Мстислав Скоробагатов, акціонер «Готельного комплексу «Русь», якому належить будівля готелю, є одним із потерпілих у цьому кримінальному провадженні. Він стверджує, що готель був фізично захоплений у 2006 році, а потім «вкрадений» у 2008 році за підробленими документами. На його думку, без встановлення реальних власників майна та винесення вироків жодна законна конфіскація неможлива.
31 березня 2023 року готель «Русь» було заарештовано повторно через Печерський районний суд, і цей арешт зберігається до цього дня, хоча «Таскомбанк» не припиняє спроб його позбутися. У грудні 2025 року Господарський суд Києва навіть дозволив банку продати готель за рахунок погашення заборгованості. Однак арешт досі перешкоджає цьому.
Прокурор у своїй скарзі звертав увагу на ознаки позапроцесуальних відносин судді Ковтуненка з представниками банку та його можливу упередженість. Суддя оголосив та виготовив повний текст рішення про скасування арешту раніше повідомленого учасниками справи строку. Крім того, він відкоригував дату оголошення рішення через шість днів постановою про виправлення описки. Копію рішення надіслали нотаріусу без належного зафіксованого запиту до суду. Такі дії дозволили прискорити перереєстрацію права власності на готель, щоб прокурор не встиг звернутися до слідчого судді з клопотанням про повторне накладення арешту.
Суддя Вадим Ковтуненко жодного разу не прийшов на засідання дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Замість цього він передав письмові пояснення, у яких заперечив усі претензії та зазначив, що незгода Офісу генпрокурора з ухваленим рішенням не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. У своїй постанові від 20 березня 2023 року, як пояснив Ковтуненко, він не встановлював право власності на готель за будь-яким суб'єктом. Він лише констатував «наявність іншої юридичної особи, крім документального власника, який має першочергове право майнової вимоги щодо зазначеного нерухомого майна».
Ця справа набула ще більшої гостроти після того, як у травні 2023 року за підозрою в отриманні неправомірної вигоди затримали голову Верховного суду Всеволода Князєва та посередника — адвоката Олега Горецького. Офіс адвоката Горецького став справжнім клондайком для Національного антикорупційного бюро. Йдеться не лише про виявлені під час обшуку значні суми готівки у сейфі та конвертах з прізвищами різних суддів. Офіс прослуховували цілодобово протягом кількох місяців.
16 березня 2023 року було зафіксовано, що між Горецьким, нотаріусом Кирилом Горбуровим та суддею Шевченківського районного суду Юлією Матвєєвою, нібито, стався розподіл неправомірної вигоди за майбутнє зняття арешту з «Прем'єр готелю Русь». За судове рішення нібито заплатили 50 тисяч доларів: Князєву — 10 тисяч доларів, Ковтуненку — 15 тисяч доларів, Матвєєву, Горецькому та Горбурову — по 8 300 доларів. Існує запис розмови, у якій адвокат Горецький нібито хизувався перед бізнесменом Костянтином Жеваго, який займався скасуванням арешту готелю «Русь» на прохання Тігіпка і вирішив питання дуже «цікаво».
Зі стенограми видно, що Жеваго сприйняв це зі щирим інтересом, зазначивши, що у справі Полтавського гірничо-збагачувального комбінату він сам воює з VS Energy та Бенею (Ігорем Коломойським), який включився до цієї історії та робить різні неприємності, але «всю цю справу він не купив».
Суддям Шевченківського районного суду Києва, які фігурували на плівках, підозри не повідомили. Хоча інформація про скасування арешту готелю обговорювалася під час розгляду справи Князєва у Вищому антикорупційному суді та неодноразово поширювалася у засобах масової інформації. Прокурор Офісу генпрокурора посилався на ці відомості, але власну скаргу обґрунтовував переважно процесуальними порушеннями судді Ковтуненка. Щодо корупції, то це підслідність НАБУ, і їм самим вирішувати, що робити із зібраними доказами.
Напередодні фінального засідання з цієї дисциплінарної скарги НАБУ у справі Князєва вручило підозри ще трьом суддям Верховного суду та одному судді у відставці. Ці прізвища звучали у засобах масової інформації не один рік, оскільки після затримання Князєва майже одразу стало відомо, що деякі судді Верховного суду знайшли мічені гроші.
Наразі очевидно, що НАБУ вважає за краще тримати певні матеріали справи Князєва під капотом і оприлюднить їх порційно та за власною логікою. Торік підозру повідомили адвокату Анатолію Рекуну, який працював на Жеваго. Скільки ще відвідувачів офісу Горецького отримають підозри, покаже час.
Щодо скарги до Вищої ради правосуддя, то в діях судді Ковтуненка таки побачили грубі порушення. Дисциплінарний інспектор пропонував усунути його на три місяці та відправити до Національної школи суддів для підвищення кваліфікації, а потім пройти кваліфікаційну перевірку, щоб підтвердити здатність здійснювати правосуддя. Проте члени Третьої дисциплінарної палати такого серйозного підходу не підтримали.
Колишня суддя Північного господарського суду, а тепер член дисциплінарної палати, Ольга Попікова наголосила, що у питаннях підсудності клопотання судова практика не була стійкою і, на її думку, суддя Ковтуненко міг діяти в рамках звичайного суддівського розсуду. 20 травня 2026 року палата проголосувала за варіант Попікової — дисциплінарна догана з позбавленням доплат до посадового окладу на один місяць.