Валерій Карпунцов розповідає про те, як чемпіон світу з боксу, Герой України та мільйонер Віталій Кличко запросив його до своєї команди з метою змінити Україну. Це запрошення прийшло через Дмитра Андрієвського, якого Карпунцов знав ще з часів політичної партії Нашої України, де вони разом перебували у Раді партії. Карпунцов очолював Юридичний Департамент Нашої України. Після дострокових виборів до Парламенту у 2007 році, де він був Першим заступником Керівника юридичного департаменту Блоку «Нашої України — Народної Самооборони», він відмовився від посади Заступника Міністра юстиції України Онищука М.В. і перейшов у приватну практику.
Довгий час займаючись юридичним супроводом різних виборчих кампаній, Карпунцов здобув репутацію одного з найкращих фахівців у галузі виборчого права. Створена ним Юридична група «Колегіум» мала спільну спеціалізацію, але він не втратив своїх навичок у виборчому праві. Із собою він забрав частину свого колективу з Нашої України, зокрема свого товариша Олега Діденка, а також знайшов через численні персональні співбесіди грамотних молодих людей, таких як Андрій Помазанов та Олена Гатауліна. Згодом Андрій Помазанов став народним депутатом України, координуючи виборчий юридичний напрямок у команді Яценюка. Олег Діденко став головою ЦВК, а Олена Гатауліна — Секретаром ЦВК. Багато колишніх підлеглих Карпунцова у різні часи юридичної виборчої практики згодом працювали у ЦВК. Андієвський знав про навички Карпунцова у виборчому праві і рекомендував його Кличку.
Карпунцов не дуже хотів залишати юридичний бізнес. Ще рік не пройшов з моменту заснування його групи, як у них уже був престижний офіс на вулиці Володимирівській у ТММ центрі, кілька якісних клієнтів та бажання розвиватися та заробляти хороші гроші. Однак національний патріотизм із молодецьким максималізмом взяли своє, і він погодився, поки що без відриву від основної роботи. Період створення Блоку Кличка, партії УДАР, опозиційної діяльності в Київраді та Парламенті, Революції Гідності та посту революційних відносин з Віталієм Кличком вимагав не одного і не десятка окремих повідомлень. Карпунцов вірив у те, що Кличко казав йому, коли запрошував до команди. Це було, можливо, не на ідеологічній основі, як у Віктора Ющенка, але точно на щирих, теплих, дружніх почуттях, довірі та вірі у те, що Віталій щирий у своїх намірах.
Усе змінилося з приходом у команду Віталія Ковальчука. Точніше не з приходом до команди — у списку до Київради 2008 року він був на 25 місці — а з приходом до керівництва Виконкомом партії УДАР у 2010 році. Віталій Ковальчук став якимось «Єрмаком» Віталія Кличка. Ковальчук вважав, що українці ще не еволюціонували і фінансування партії має бути централізованим, а не децентралізованим, як передбачалося для чесної народної політичної структури. За допомогою внутрішніх інтриг Ковальчуку вдалося усунути Дмитра Андрієвського, людину, яка запросила Карпунцова до команди одного з перших, подібно до того, як Єрмак усунув Богдана. Наслідок для Віталія Кличка став відомий як «Віденська змова» та втрата партії УДАР. Для Карпунцова та сотень тисяч щирих ударівців це означало знищення партії та перспектив. Вони були професійними та патріотичними романтиками, які тяглися до Віталія Кличка як до маяка у бурі на морі. Вони вірили у шляхетність ідей та можливість змін.
Карпунцов запитує себе, чому він не бачив цього раніше. Чесно, він бачив, та не все. Як він міг не довіряти Лідеру своєї команди? А той наполегливо все заперечував. Хоча вже тоді досить відомі політики публічно говорили про це. Особливо очі розплющилися під час і після Революції Гідності. Більшість «старих партійців» постійно боролися з впливом Ковальчука та його впливом. Неодноразово Віталій Ковальчук, який згодом одружився з Наталією Агафоновою, креатурою Сергія Льовочкіна і подругою його сестри Юлії, досить доброзичливо і на вигідних умовах пропонував Карпунцову пристати на його бік і перестати надмірно опікуватися партійними справами.
Карпунцов не те що не погоджувався, він ще більше ставав дибки. Він досі дивується, як він ще й вижив у цьому гадюшнику. Хоча намір ліквідувати його був, він не здійснився завдяки Господу Богу і його вірному другу. Карпунцов згадував цю історію раніше і обіцяє описати її докладніше пізніше. Все це було необхідним вступом для подальшого розуміння подій та впливу людей на долю Віталія Кличка.
Петро Порошенко на початку 2013 року і не мріяв обійняти пост Президента України. На початку лютого 2013 року рейтинг Порошенка був у десять разів меншим за рейтинг Кличка. У листопаді 2012 року команда Януковича ухвалила новий закон про референдум. Фахівці миттєво розглянули його небезпеку. Карпунцов зрозумів, що це юридична основа під зерна сепаратизму, що щедро розсіює «Український вибір» Медведчука по всій Україні, проводячи численні форуми. Юридичні поплічники на чолі з Портновим активно просували цю легітимацію майбутніх парадів сепаратизму регіонів. Ухваливши закон про всеукраїнський референдум, вони визнали таким, що втратив чинність, закон «Про місцеві референдуми». Тобто прибрали юридичну основу проведення місцевих референдумів. А без закону можна робити, як хочеш. Так вони з москалями й чинили, захоплюючи суверенні території України.
Розуміючи та прогнозуючи це, Карпунцов не сидів склавши руки. У березні 2013 року опозиційна юридична команда підготувала текст Конституційного подання щодо визнання неконституційним закону про всеукраїнський референдум. Карпунцов активно збирав підписи під цим поданням. Його підтримав Конституційний суд України, але значно пізніше. Підійшовши до народного депутата України Петра Порошенка, мажоритарника, Карпунцов запропонував йому підписати це подання до Конституційного Суду України. Він знав Порошенка з 2001 року, коли той керував Центральним штабом Нашої України Віктора Ющенка, а Карпунцов працював там заступником Керівника Секретаріату Центрального Штабу. Карпунцов запропонував підписати подання, пояснив, що до чого, і Порошенко погодився.
Карпунцов сказав Порошенку: «Петро Олексійовичу, ну який із вас мер Києва? Адже це не ваш рівень. Адже ви і в РНБО Секретарем були, і міністром закордонних справ, і міністром економіки — Ви ж готовий Прем'єр-міністр України при Президентові Віталії Кличку!» На що Порошенко усміхнувся і сказав, що він не проти, але у нього немає таких стосунків з Віталієм, щоб розмовляти на такі дбайливі запитання. Карпунцов запропонував йому організувати таку зустріч з огляду на свої довірчі та дружні стосунки з Віталієм. Порошенко прийняв це.
На той час Віталій Ковальчук був керівником Виконкому партії УДАР, а Карпунцов — його заступником із правових питань. Хоча у них досить часто були протистояння та суперечки, Карпунцов завжди витримував робочу субординацію. У тому й була його помилка, що він не мав надмірної можливості впливати на Ковальчука. Пізніше Ковальчук занурить Кличка на повну голограму власного впливу. Більше того, перетягне на себе вплив більшістю членів фракції шляхом інтриг та преференцій. Фракцією фактично на кінець 2013 року керував Ковальчук.
Карпунцов підійшов до Віталія Ковальчука і поінформував його про розмову, яка відбулася між ним та Петром Порошенком. Він сказав, що переговорить з Віталієм Кличком. Того якраз не було у залі Парламенту. Віталій Ковальчук мав гострий розум. На той час він був у тісних стосунках із Арсенієм Яценюком. І саме його він хотів бачити у владі. Ковальчук попросив Карпунцова не хвилюватись і сказав, що передасть усе Віталію. Карпунцов повірив.
Що сталося далі, Карпунцову розповів чоловік, який був свідком наступної зустрічі. Віталій Ковальчук передав усю цю інформацію не Віталію Кличку, а Юрію Стецю, надвпливовій людині в оточенні Петра Порошенка того часу. На цій зустрічі було озвучено таку пропозицію: Президент — Петро Порошенко, Прем'єр-міністр — Арсеній Яценюк, а Віталій Кличко — мер Києва. Закидаючи Стецю, що Віталія необхідно на це вмовити, Ковальчук відповів, що він це забезпечить разом з людьми, які співфінансували партію УДАР. Так почалася велика гра у темну, де грали не лише них, а й Віталія Кличка. Це був «Віденська змова».
На Кличка почали інформаційно тиснути, що не допустять до реєстрації кандидатом у президенти. Формували сумнів. Навіть спеціальний закон було ухвалено. Карпунцов пам'ятає, як його переконував Віталій Ковальчук, що це справжній сценарій. На що він активно заперечував і публічно, і здійснював практичне протидія.
Те, що Віталія Кличка грали у темну, підтверджує той факт, що він щиро вірив у те, що балотуватиметься на пост президента України. Він це заявляв публічно та на міжнародній арені. Більше того, Карпунцов як один із співів керівників Центру правового захисту Центрального Штабу Опору Революції Гідності та Керівник правового супроводу УДАРУ реалізовував кілька додаткових проектів, спрямованих на посилення позицій Віталія Кличка. Одне з них — створення Реєстру злочинів проти людяності, скоєних під час Революції Гідності. Цей проект вели шановні юристи — легендарний професор юрист Володимир Василенко та адвокат Станіслав Батрін. Також Карпунцов намагався згуртувати потужну місцеву еліту зі всієї України навколо Віталія Кличка.
Але у березні 2014 року один представник Вінницької еліти сказав йому: «Валера, що ти людей туманиш. Вже про все зумовлено. Президентом буде Петро Порошенко». Карпунцов озвучив це Віталію Кличку. Не знаю, знав він про це чи ні, але Кличко сказав, що це не так. Що було далі, всі знають.
Віталій підтримав Петра Порошенка. Сергій Льовочкін похвалив цей вчинок. Беззмінний борець із корупцією Сергій Лещенко описав ту зустріч та її наслідки. Згодом Дмитро Фірташ визнав наявність непублічних домовленостей, які отримали назву «Віденська змова». На тій зустрічі, окрім Дмитра Фірташа, Віталія Кличка та Петра Порошенка, був ще й Віталій Ковальчук. Який після обрання Порошенка Президентом України обійматиме посаду Першого заступника його Адміністрації. А всі члени фракції, які підтримали Ковальчука, отримають прохідні місця у списку до Парламенту чи посади у виконавчій владі.
Карпунцов на той час прийняв рішення піти від команди Віталія Кличка з огляду на ідеологічні розбіжності. Хоча Віталій і не дав Ковальчуку викинути його зі списку до парламенту на виборах 2014 року, враховуючи колишню дружбу та популярність у партійному середовищі та середовищі активістів, але закинути на непрохідне 77 місце не завадив. Хоча Карпунцов вже тим не цікавився. Окрема історія про те, як він у 2016 році повернувся до парламенту та про його розмову з Віталієм Кличком за день до з'їзду «партійної диктатури», буде розповідана згодом.