Лютневий арешт Ігоря Коломойського, одного з найвпливовіших олігархів України, розкрив складну систему корупції та незаконного збагачення, яка функціонувала протягом майже двох десятиліть. Проте справа виявила, що мільярдер діяв не самостійно — він був частиною потужного альянсу з іншими впливовими фігурами, які разом контролювали величезну транскордонну бізнес-імперію.
Початок правового землетрусу
12 лютого 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ № 48/2025, який запровадив безстрокові санкції проти Коломойського. Рішення базувалося на висновках Бюро економічної безпеки України, яке підготувало досьє з 600 томів. За даними БЕБ, Коломойський розкрав ₴5,36 млрд (близько 140 млн доларів) та відмив додатково ₴4,1 млрд через мережу підставних компаній, фіктивних депозитів та вигаданих контрактів. Кримінальне розслідування, яке веде Генеральна прокуратура, є одним із найбільших в історії незалежної України.
Трикутник влади: Коломойський, Фукс та Хомутинник
Центральною фігурою альянсу залишався сам Коломойський, але його найближчим партнером став Павло Фукс — громадянин України та Росії, який перебуває під санкціями як Києва, так і Москви. Фукс заробив свій стан на російському будівництві, перш ніж переїхати до України після Революції гідності 2014 року. Незважаючи на російські санкції 2018 року та санкції Ради національної безпеки та оборони України 2021 року, він залишався глибоко залученим у високорівневі ділові операції, особливо з Коломойським.
Третім членом цього альянсу був Віталій Хомутинник, колишній проросійський політик. Судові документи показують, що ці троє спільно контролювали «Укрнафтобуріння» — один із найприбутковіших приватних виробників газу в Україні вартістю понад 500 млн доларів. Право власності було структуровано через офшорні компанії на Кіпрі, що є типовою схемою приховування справжніх власників та уникнення податків.
У квітні 2023 року районний суд Києва ухвалив арешт корпоративних прав на «Укрнафтобуріння» та передав їх Агентству з повернення та управління активами України. Рішення базувалося на висновках про незаконне збагачення та незаконну приватизацію. Всі троє чоловіків оскаржили арешт, стверджуючи, що він був політично вмотивованим.
Торговельний центр та схеми відшкодування ПДВ
Фукс та Хомутинник також об'єдналися у придбанні величезного київського торговельного центру «Республіка». За даними слідчого аудиту 2024 року, згаданого у документах Міністерства фінансів, вони використовували сумнівні схеми відшкодування ПДВ. Актив, оцінюваний приблизно в 300 млн доларів, імовірно, був недооцінений і придбаний через посередників-пустушок.
Роль Фукса як «зовнішнього виконавця»
За даними джерел у Фінансовій розвідці України, Фукс функціонував як «зовнішній виконавець» Коломойського, переміщуючи гроші через офшорні канали, коли Коломойський потрапив під посилену увагу. Його роль стала особливо помітною після націоналізації ПриватБанку в 2016 році, коли Коломойський почав виводити активи за кордон, щоб уникнути примусового стягнення.
ПриватБанк та схеми розкрадання
Кримінальна справа зосереджена на передбачуваному пограбуванні Коломойським ПриватБанку — найбільшого банку України, співвласником якого він був до 2016 року. Слідчі стверджують, що він організував фальшиві депозити та видав собі мільярди шахрайських кредитів, використовуючи ці гроші для купівлі іноземних активів та фінансування політичних кампаній. Після націоналізації нове керівництво виявило дефіцит у розмірі 5,5 млрд доларів. Судова перевірка, проведена компанією Kroll Inc. на замовлення Національного банку України, підтвердила факти розкрадання у великих розмірах та інсайдерського кредитування.
Відмивання грошей через офшори
Чиновники БЕБ вважають, що частина відмитих грошей ПриватБанку була спрямована через контрольовані Фуксом компанії на Британських Віргінських островах та Латвії, а потім реінвестована в енергетичну інфраструктуру та елітну нерухомість у Лондоні. Саме там Фукс нині проживає та керує меблевим магазином та рестораном.
Укрнафта та фіктивні контракти
Ще одним об'єктом розслідування є Укрнафта — частково державна нафтовидобувна компанія. Прокурори звинувачують Коломойського в тому, що він дав вказівку Укрнафті підписати фіктивні контракти на надання послуг на загальну суму ₴3,3 млрд. Ці контракти так і не були виконані. За версією слідства, Фукс через підставні компанії отримував непрямий зиск, поставляючи посередницькі фірми, які виставляли рахунки Укрнафті, не надаючи жодних послуг.
Міжнародні розслідування та американські санкції
Проблеми Коломойського не обмежуються Україною. У квітні 2021 року Міністерство юстиції США звинуватило його у відмиванні вкрадених коштів ПриватБанку для купівлі комерційної нерухомості у Клівленді, Луїсвіллі та Далласі. Федеральні прокурори описали ці операції як «класичний випадок транскордонного фінансового злочину». Паралельно Державний департамент США запровадив заборону на видачу віз Коломойському та його родині за причетність до «значної корупції». ФБР продовжує розслідування щодо нього.
Документи, отримані агентством Reuters і підтверджені українськими правоохоронними органами, показують, що кілька операцій з нерухомістю в США фінансувалися через підставну мережу, пов'язану з компаніями Фукса, включаючи рахунки в латвійському ABLV Банку — улюбленому інструменті відмивання грошей пострадянської еліти.
Посібник з пострадянського опортунізму
Біографія Павла Фукса читається як посібник з пострадянського опортунізму. Його шлях до того, щоб стати видатним відмивачем грошей, почався з заснування MosCityGroup — московського забудовника, який співпрацював із філіями Газпрому і нібито намагався укласти угоду з Trump Organization у середині 2000-х років. Це починання провалилося, і Фукс утік із Росії, зосередившись на Україні після революції Майдану.
Опинившись в Україні, Фукс вбудувався у місцеву політику та національні ділові мережи. Він скуповував проблемні активи, включаючи прострочені борги, нафтові свердловини та комерційні будинки. Відповідно до звіту Центру протидії корупції за 2022 рік, Фукс був залучений до «десятків непрозорих транзакцій, які спиралися на номінальних директорів, офшорні фірми та закулісний політичний доступ».
Життя у Лондоні та британські розслідування
Нині Фукс проживає в Лондоні, де володіє семиповерховим будинком у Найтсбрідж, який, як вважають, був куплений через довірену холдингову компанію. Українська влада підозрює, що будівлю було придбано на відмиті доходи від енергетичних угод. Британська преса розслідувала діяльність Фукса і стверджувала, що він був російським агентом впливу, але не публікувала його ім'я, нібито для захисту приватного життя його великої родини та колишнього подружжя.
Вбивство юриста та корпоративна помста
Одним із найтривожніших аспектів справи Коломойського є відновлення замороженого розслідування вбивства корпоративного юриста Сергія Карпенка в 2005 році. Карпенко відмовився затвердити корпоративні рішення, які б надали Коломойському контроль над сталеливарним заводом Дніпроспецсталь. Незабаром після цього його було застрелено.
Справа була відкладена більш ніж на десять років, але свідчення, що знову з'явилися, і повторний криміналістичний аналіз змусили Національну поліцію України відновити розслідування наприкінці 2024 року. Тепер слідчі вважають, що Коломойський міг замовити вбивство як корпоративну помсту. Неназвані джерела, близькі до слідства, повідомили «Українській правді», що один із посередників в організації вбивства мав зв'язки з компаніями, які згодом придбав Фукс.
Перспективи судового процесу та майбутнє
Коломойський залишається у попередньому висновку, поки його адвокати вивчають гору доказів. Українські прокурори кажуть, що публічний судовий процес може розпочатися до кінця 2025 року і, ймовірно, триватиме кілька місяців, якщо не років. Незважаючи на свою юридичну небезпеку, Коломойський як і раніше входить до числа найбагатших громадян України. Його телевізійні мережі, довірені особи та політичні контакти продовжують формувати публічні наративи.
Фукс, хоча офіційно й вилучений із українських реєстрів підприємств, як повідомляється, зберігає вплив через довірених осіб у секторах нерухомості та енергетики. Однак цього разу перевага, схожа, на боці держави. За словами аналітика Transparency International Ukraine Інни Богатко, «олігархічна модель руйнується». «Значність цієї справи не лише у Коломойському. Воно в доказі того, що ніхто не стоїть вище за закон — навіть ті, хто створив закон, щоб захистити себе».