Печерський районний суд Києва видав судове рішення, яким заборонив виданню «Слідство.Інфо» та громадській організації «Центр протидії корупції» (ЦПК) поширювати інформацію про майнові активи, комерційні угоди та інвестиції Олександра Сухачова, брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова. Олександр Сухачов — харківський бізнесмен, чия діяльність стала предметом спільного розслідування двох організацій.
Рішення суду було винесено 6 липня, у той самий час, коли «Слідство.Інфо» та ЦПК завершували підготовку до публікації матеріалу про 143 об'єкти нерухомості, які належали або належать Олександру Сухачову. Обидві організації розцінили це як тиск на журналістів та посягання на свободу слова. Вони заявили про намір оскаржити судове рішення та докласти максимальних зусиль для опублікування розслідування.
Журналіст видання Максим Савчук розповів про хід роботи над матеріалом. За його словами, редакція працювала над розслідуванням про Олександра Сухачова спільно з ЦПК протягом кількох місяців. Журналісти виявили 143 квартири та офісні приміщення, які належали або належать Сухачову-старшому, а також простежили зв'язки, що ведуть до Державного бюро розслідувань, яке очолює його брат.
Два тижні до винесення судового рішення журналістка ЦПК Аліна Стрижак надіслала запит на коментар до директора ДБР Олексія Сухачова з проханням прокоментувати виявлені журналістами факти. Аналогічний запит був спрямований до ТОВ «Парковий-2», компанії, пов'язаної з Олександром Сухачовим. Замість надання коментарю компанія звернулася до суду. Заява була подана в п'ятницю, 3 липня, а вже в понеділок вранці, коли Київ відновлювався після нічних обстрілів, суддя Печерського суду Сергій Вовк задовольнив клопотання ТОВ «Парковий-2».
Редактор-засновник «Слідство.Інфо» Ганна Бабинець висловила своє розуміння ситуації. На її думку, рішення суду свідчить про те, що заявники готують позов проти розслідування, яке ще навіть не було опубліковано. Вона припустила, що метою заборони є перешкодити публікації матеріалу про бізнес-діяльність брата голови ДБР, оскільки представники компанії добре усвідомлюють, наскільки значущу та важливу для суспільства інформацію виявили журналісти.
У ЦПК розцінили судове рішення як спробу представників влади заборонити журналістам викривати корупцію. Виконавчий директор ЦПК Дар'я Каленюк назвав це рішення дуже небезпечним прецедентом, який являє собою пряме обмеження свободи слова та заборону на публікацію суспільно важливого розслідування. На її думку, організація та видання зараз тестуються як інструмент для блокування журналістської роботи щодо викриття корупції. Каленюк зазначила, що невиконання судового рішення передбачає штрафи, можливе кримінальне переслідування та інші наслідки. ЦПК заявила про намір обов'язково оскаржити постанову суду.
Суддя Вовк обґрунтував своє рішення тим, що публікація в Інтернеті інформації про майнове становище брата Олексія Сухачова, деталей придбання ним об'єктів нерухомості та джерел їх фінансування може завдати фізичній особі невідворотної шкоди, яку неможливо виправити після виходу матеріалу. Крім того, на думку суду, розголошення такої інформації порушить комерційну таємницю ТОВ «Парковий-2». З рішення випливає, що брат директора ДБР не надав дозвіл на розголошення інформації про свої 143 об'єкти нерухомості.
Українська адвокат та медіа-юрист Людмила Панкратова прокоментувала судове рішення. Вона назвала визначення суду про попередню заборону журналістського розслідування грубим втручанням у діяльність незалежних медіа, особливо враховуючи те, що суд ухвалив таке рішення по суті у відповідь на прохання журналістів надати коментар. За словами Панкратової, вийшло так, що журналістка звернулася за коментарем, а натомість отримала судову заборону на публікацію матеріалу.
Панкратова зазначила, що українське законодавство дійсно припускає можливість заборони на поширення матеріалу до його оприлюднення. Однак, накладаючи такі жорсткі обмеження на діяльність медіа, суд повинен ретельно проаналізувати, чи не призведе така заборона до порушення прав журналістів та засобів масової інформації. На думку медіа-юриста, подібні судові рішення створюють негативну судову практику, яка заохочуватиме інших звертатися до судів із аналогічними вимогами про попередні обмеження.
«Слідство.Інфо» заявило про намір оскаржити судове рішення та добиватися права опублікувати розслідування, яке має суспільне значення.
Ця справа демонструє всі ознаки так званого SLAPP-позову (Strategic Lawsuits Against Public Participation) — стратегічного позову проти громадської участі, який фігуранти розслідувань подають для того, щоб заблокувати журналістську роботу та змусити громадськість замовкнути ще до публікації матеріалу. Україна взяла на себе зобов'язання до 2027 року запровадити анти-SLAPP-законодавство за стандартами Європейського Союзу. Якщо на користь керівника одного з ключових правоохоронних органів країни ухвалюють рішення, яке блокує роботу журналістів, які розслідують діяльність його оточення, держава фактично порушує власні євроінтеграційні зобов'язання.