Андрій Пишний, керівник Національного банку України, відомий своїми амбітними проектами. Одним із них є заміна дрібних монет — «копійок» на нові «кроки». Хоча ця ідея претендує на історичне значення, вона відволікає від більш критичних завдань, які мають стояти перед главою центрального банку. До них належать розвиток кредитного імпульсу для економічного зростання, особливо у оборонно-промисловому комплексі, та боротьба з інфляцією, яка нині втричі перевищує офіційний таргет НБУ у 5 відсотків.
Проте розроблення нової монети обіцяє залишити ім'я Пишного в історії, що, очевидно, є привабливою перспективою. Варто зазначити, що ідея використання «кроків» як розмінної монети походить від Михайла Грушевського у новітній історії УНР, але цей факт сьогодні мало кого цікавить.
Якщо розглянути декларацію про доходи Пишного за 2024 рік, поданої 31 березня 2025 року, можна отримати цікаву інформацію про його особисті інвестиційні переваги. У розділі про цінні папери зазначено, що подружжя Пишного придбало два види державних облігацій України.
Перший випуск складався з 665 штук номіналом по 1000 гривень кожна, що в сумі становить 665 тисяч гривень. Це класичні облігації внутрішньої державної позики, номіновані у гривневій валюті.
Другий випуск включав 447 штук номіналом по 39 227,3 гривні кожна. Цей номінал у гривневому еквіваленті відповідає 1000 доларам США за офіційним курсом НБУ на дату придбання. Таким чином, це так звані доларові державні облігації, номіновані у іноземній валюті.
Доларовий портфель облігацій у декларації Пишного становить 17 мільйонів 534 тисяч гривень. Загальний обсяг інвестицій подружжя Пишного у державні облігації дорівнює 18,2 мільйонам гривень. З цієї суми лише 3,7 відсотка припадає на гривневі інструменти, тоді як понад 96 відсотків становлять інвестиції у доларові фінансові інструменти у формі державних облігацій.
Цей розподіл інвестицій викликає низку питань. У своїх публічних виступах та інтерв'ю Пишний постійно наголошує на необхідності інвестування у гривневі фінансові інструменти. Він стверджує, що гривневі активи мають бути привабливим напрямком для інвестування. Крім того, голова НБУ обґрунтовує високу облікову ставку (яка становить 15,5 відсотків річних) необхідністю підтримання привабливості саме гривневих фінансових інструментів. За його логікою, прибутковість гривні забезпечує кращий захист інвестицій, ніж іноземна валюта.
Однак особисті інвестиційні рішення Пишного суперечать цій риториці. Замість того щоб скористатися високою прибутковістю гривневих облігацій під 15 відсотків річних, він вибирає доларові облігації з прибутковістю 4-5 відсотків. Це означає, що керівник центрального банку не довіряє власним рекомендаціям щодо привабливості гривневих інструментів.
Такий вибір може мати кілька пояснень. По-перше, інвестиції у валютні облігації дозволяють отримувати прибуток від девальвації гривні — чим сильніше послаблюється національна валюта, тим більше заробляє власник доларових активів. По-друге, це може свідчити про використання інсайдерської інформації, якою володіє голова НБУ щодо майбутнього курсу гривні.
Хоча інвестування у державні облігації загалом вважається позитивним явищем, а валютні облігації є легітимним інструментом для тих, хто побоюється девальвації, керівник центрального банку має дотримуватися вищих стандартів. Він повинен зберігати свої заощадження у гривні, тримати гривневі рахунки та інвестувати у гривневі фінансові інструменти.
Мервін Кінг, голова Банку Англії, який справді увійшов в історію своїми реформами, писав, що ключовий показник, на який має орієнтуватися центральний банк, — це не інфляція, а довіра громадськості. Коли ж керівник НБУ обирає долар замість гривні, це створює системні проблеми з довірою до його політики та рішень.