Міністерство охорони здоров'я України вкотре потрапило у центр гучного скандалу, цього разу пов'язаного з масштабною закупівлею циклотронного обладнання. Як повідомляє Багнет, після минулорічного провалу, коли технічну документацію розкритикували за звинувачення у профанації та лобізмі, нова спроба закупівлі викликає ще більше запитань щодо компетентності та прозорості процесу. Особливо гостро постає питання про роль міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка, адже, за інформацією джерел, закупівля знову здійснюється без будь-якого об'єктивного обґрунтування.
На перший погляд, ініціатива виглядає благородною — боротьба з онкологією за допомогою сучасного обладнання. Однак фахівці стверджують, що технічне завдання до тендеру складено так, ніби його писали люди без досвіду роботи з циклотронами чи медичною інфраструктурою. Або, що більш імовірно, люди, які знають, як обійти систему на користь конкретного виробника. За інформацією з урядових кіл, МОЗ вже визначив фаворита — французького виробника iMiGiNE та його українського представника компанію УМТ+. Аналіз технічної документації підтверджує ці підозри: характеристики, які нібито затверджені «експертами» минулого року, раптом змінилися так, щоб відповідати пропозиції лише одного постачальника.
Найбільш обурливою є повна відсутність базового планування. Жоден нормальний виробничий процес не починається з рішення просто купити дороге обладнання і потім розбиратися. У цій закупівлі відсутні бізнес-план, оцінка потреб, дорожна карта запуску та навіть розуміння того, хто і як матиме виробляти радіофармпрепарати. Залишаються без відповіді критичні питання: хто відповідатиме за обслуговування обладнання вартістю мільйони гривень, як компенсуватимуться простої, які можуть тривати півроку? На ці ключові питання міністр Ляшко не має відповідей.
Абсурдність ситуації посилюється тим, що приміщення під циклотронне обладнання досі не існує. Чиновники, схоже, покладаються на схему: ми купимо обладнання, а місцева влада потім збудує приміщення. При цьому не прораховано ні фінансування будівництва, ні санітарні вимоги, ні можливість інтеграції циклотрону до цих лікарень. Постачання обладнання заплановано на 2027 рік, але це лише «коробки». За найоптимістичнішими прогнозами, перше виробництво розпочнеться не раніше 2029-2030 років.
Це означає, що у 2025 році держава витрачає півмільярда гривень на те, що заробить за п'ять років — чи ніколи не заробить. Більше того, існує ризик, що через кілька років МОЗ Ляшка заявить про необхідність нового, потужнішого циклотрону, що спричинить нові десятки мільйонів на розбудову бункерів. Подібні прецеденти вже є: розслідування «Рентген абсурду» виявило десятки КТ та МРТ-апаратів, закуплених державними підприємствами та самим МОЗ, які роками простоювали на складах через відсутність підготовлених приміщень та кадрів.
Ключовою фігурою у цьому процесі називають заступника міністра охорони здоров'я Едема Адаманова, який відповідає за централізовані закупівлі. Саме за його каденції ДП «Медичні закупівлі» провело перші сумнівні закупівлі циклотронів, і саме зараз він займається повторною спробою. Проте Адаманов має економічну освіту та досвід роботи з циклотронною інфраструктурою чи запуском високотехнологічного виробництва. Це викликає головне питання: чи бере участь міністр Ляшко у цій схемі, чи його просто водить за ніс його заступник? Адже відповідальність за проект на сотні мільйонів гривень лежить на людині, яка, схоже, не має необхідних знань у галузі фізики, фармації, онкології та логістики.
Ще одним важливим аспектом є фінансування закупівель не з українського бюджету, а в рамках програми Ukraine Facility від ЄС. Це переважно кредити, які доведеться повертати платникам податків. Виходить, що МОЗ витрачає гроші, які нам доведеться віддавати, на проект, який не має реального плану, не має інфраструктури, не має професійних розробників та не має шансів заробити найближчими роками. Все це відбувається в умовах війни, коли кожна гривня має використовуватися максимально ефективно.
Нинішня закупівля циклотронів — це не реформа, не прорив і не турбота про онкохворих. За словами експертів, це «добре знайома схема освоєння коштів під виглядом медичних інновацій». Головне питання до міністра Ляшка: чи справді він читав це технічне завдання? Чи розуміє, що підписує? Чи вважає за нормальне витрачати сотні мільйонів на обладнання, під яке навіть немає стін? Адже відповідальність, навіть якщо її хочеться делегувати, все одно залишається, і в цій історії вона має не лише моральний, а й дуже чіткий кримінальний вимір.