Партія влади опинилася в складній ситуації, яка походить з часів, коли вона ще формувала свої перші уряди. Проблема полягає не лише в тому, що кадровий потенціал «Слуги народу» виснажився за роки правління, а й у тому, що керівництво фракції намагається утримати депутатів від переходу на державні посади та від складання мандатів. Причина цього — небажання допустити до парламенту наступних кандидатів зі списку, які можуть створити серйозні проблеми для партійної верхівки.
Коли формувався перший уряд президента Володимира Зеленського під керівництвом Андрія Гончарука, до Кабміну перейшла значна група депутатів від «Слуги народу» — Михайло Федоров, Денис Малюска, Владислав Криклій, Олексій Оржель та Ганна Новосад. Активно залучав кадри з парламенту й прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Однак нині ситуація змінилася кардинально. Серед можливих претендентів на міністерські посади в новому Кабміні немає жодного прізвища від чинних народних депутатів пропрезидентської фракції.
Проблема з депутатськими мандатами
Показовим прикладом цієї політики стала ситуація з депутаткою Ганною Колесник. Вона подала заяву про складання повноважень 12 травня, регламентний комітет розглянув її 2 червня та рекомендував Верховній Раді ухвалити рішення. Проте більше місяця потому парламент так і не відпустив її з мандата. Водночас депутат Олесь Довгий, який представляє депутатську групу «Воля народу», отримав дозвіл на складання мандата в рекордні терміни: 18 червня він написав про це у соціальній мережі, а вже 19 червня парламент 244 голосами задовольнив його прохання.
Різниця у ставленні очевидна. Довгий представляє групу, яка складається переважно з мажоритарників і часто підтримує монобільшість, але втрата одного його голосу не критична для влади. Натомість втрата депутата від «Слуги народу» може суттєво вплинути на голосування фракції.
Критична математика монобільшості
После складання мандата Довгим парламент оновив антирекорд за кількістю депутатів — тепер їх лише 398 при конституційному складі 450. Ситуація в самій «Слузі народу» ще гірша. Одразу після виборів до Верховної Ради дев'ятого скликання фракція налічувала 254 депутати, що дозволило вперше в історії створити монобільшість. Однак за роки роботи парламенту, який суттєво перевищив свій конституційний термін, фракція зазнала значних втрат. Деякі депутати перейшли на посади у виконавчій владі, інших виключили через скандали, хтось вийшов із фракції добровільно. Станом на липень 2025 року в монобільшості залишилося лише 231 депутат від «Слуги народу».
До того ж частина з них, формально залишаючись у фракції, є членами міжфракційного об'єднання «Розумна політика» екс-спікера Дмитра Разумкова, який нині перебуває в опозиції до влади. Крім того, у складі монобільшості досі числяться депутати, які давно перебувають за кордоном — Олександр Куницький та Андрій Одарченко.
Якщо кількість депутатів «Слуги народу» впаде нижче 226, монобільшість перестане існувати не лише де-факто, а й де-юре. Це означатиме, що партії потрібно буде створювати коаліцію з іншими фракціями, нові партнери почнуть висувати свої умови, і навіть комунікаційні таланти голови фракції Давида Арахамії можуть виявитися недостатніми для утримання ситуації під контролем. Тому керівництво намагається не допустити критичного зменшення кількості депутатів.
Ембарго на вихід
Ще в січні 2024 року Арахамія попередив депутатів, багатьом з яких набридла роль голосуючих автоматів, що монобільшість не буде голосувати за складання мандатів, крім випадків, пов'язаних зі станом здоров'я. Виключення було зроблено для Ірини Кормишкіної, яка змогла вийти з парламенту. Вона була підозрюваною в незаконному збагаченні та внесенні неправдивих даних до електронної декларації.
Ганна Колесник, яка мріє залишити парламент, за майже шість років роботи в ньому привернула увагу журналістів лише один раз — у 2021 році. Тоді вона була вражена виступом головнокомандувача Збройних сил України Руслана Хомчака, який попереджав про нарощування російських військ біля кордону. Журналісти помітили, як вона писала на телефоні фразу про необхідність покинути країну. Пізніше вона виправдовувалася, що мала на увазі виїзд на відпочинок, і скаржилася, що журналістів не цікавить її робота у комітеті.
За словами деяких членів комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, Колесник досить активно брала участь в онлайн-засіданнях, де займалася гармонізацією українського законодавства з європейським. Однак у парламентській залі вона останній раз була у лютому 2025 року, а після початку повномасштабного вторгнення з'являлася на робочому місці лише кілька разів. Один із керівників фракції пояснив журналістам: «Ми розмірковуємо так — вона все одно не ходить і не голосує, так що нехай просто числиться».
Проблемні кандидати зі списку
Наступний кандидат зі списку, який мав би замінити Колесник, — голова прес-служби фракції Юлія Палійчук (№150). Однак він ще у жовтні попереднього року відмовився від потенційного мандату. Тепер черга дійшла до журналіста Дмитра Слинька (№151), який працює у штабі «Слуги народу». Проте керівництво фракції не поспішає активізувати список. Причина проста: якщо у лояльності Слинька немає особливих сумнівів, то наступні кандидати можуть стати серйозною проблемою для партійної верхівки.
Троє наступних кандидатів (вони йдуть один за одним) пов'язані з фігурою колишнього голови Офісу президента Андрія Богдана. Цей персонаж грав ключову роль на початку президентства Зеленського. Богдан був екс-заступником міністра юстиції, колишнім урядовим уповноважених у Кабміні Миколи Азарова та відомий як «особистий юрист Ігоря Коломойського». На початку роботи команди Зеленського він був одним із небагатьох досвідчених політиків, який розумів, як влаштована державна система управління з усіма її потворними рисами та таємними ходами. Спочатку він взяв на себе всю чорнову роботу, якою не могла займатися недосвідчена в політиці оточення президента.
Однак специфічний характер і стиль роботи Богдана призвели до низки конфліктів у молодій команді. Президент швидко втомився від бурхливої діяльності голови свого Офісу і замінив його на поміркованого юриста та кінопродюсера Андрія Єрмака. Богдан потрапив у опалу, втратив вплив у команді Зеленського і почав відкрито критикувати владу, яку сам ще вчора представляв. Зачистити від Богдана та його людей команду Зеленського вдалося відносно швидко. Однак позбутися орієнтованих на колишнього главу Офісу президента депутатів від «Слуги народу» виявилося набагато складніше, особливо враховуючи те, що Богдан особисто додавався до виборчого списку партії.
Роман Кравець та канал «Джокер»
Після Володимира Тригуба (№152), який відмовився від мандата ще в 2023 році, під номером 153 у списку стоїть Роман Кравець, асоціюється зі скандальним телеграм-каналом «Джокер». Мало відомий Кравець балотувався до Ради як заступник директора з інформаційних технологій та безпеки дніпровського ТОВ «ССЛ Консалтинг». Власником цієї компанії вважається Артур Корбан — син дніпровського бізнесмена та екс-заступника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Геннадія Корбана.
Мер Дніпра Борис Філатов згадував, що у віці 20 років Кравець познайомився з оточенням Геннадія Корбана, коли той балотувався на проміжних виборах до Верховної Ради округом у Чернігові. Кравець займався у його штабі SMM-технологіями. Цікаво, що й Богдан співпрацював із Корбаном як його адвокат.
Згідно з розслідуванням «Громадського», Корбан і Кравець разом створювали канал «Джокер», який займався записом «пранків» із чиновниками та активно копався у брудній політичній білизні. Справи у вправного SMM-ника йшли вражаюче: журналісти з'ясували, що він має люксові автомобілі, пересувається у супроводі охоронців і час від часу навідується до бізнес-центру «Парковий», де знаходиться штаб-квартира «Слуг народу».
Після того, як Богдан відійшов від державних справ, Кравець, який знявся з військового обліку і регулярно виїжджав із країни, зустрічався з ним за кордоном. Журналісти у 2024 році зафіксували їхню спільну трапезу в лобі віденського готелю Ritz. Обидва учасники зустрічі саркастично стверджували, що розмовляли про «продажних журналістів».
Кравець заявляв, що давно продав канал «Джокер» за 2 мільйони доларів криптовалютою, але не розкривав, кому саме. Однак додав, що перебуває у дружніх стосунках із новим власником каналу і досі може впливати на його контент. Тепер цей персонаж знаходиться за два кроки від того, щоб отримати депутатський мандат від пропрезидентської сили. Незважаючи на розмови про нібито співпрацю Кравця з Офісом президента та дружбу з Арахамією, у владній команді не горять бажанням відчиняти йому двері до парламенту. Хоча існує чимала ймовірність, що Кравець, який завжди віддавав перевагу домовленостям подалі від зайвих очей, сам відмовиться від публічної депутатської кар'єри.
Богдан Козуб та афера з кредитом
Ще один небажаний для влади кандидат йде у списку одразу за Кравцем — Богдан Козуб (№154). Це юрист, який працював помічником судді Господарського суду міста Києва та юрисконсультом у ТОВ «Гельд-Енергія». Ця фірма була причетна до бізнес-справ, які вів Андрій Богдан.
Програма «Наші гроші з Денисом Бігусом» ще 2019 року розслідувала кредитну аферу, яку виявив Фонд гарантування вкладів та на підставі якої було порушено кримінальну справу. В угоді брала участь офшорка «Айдельберг рессорсіс ІНК.» з Віргінських островів, головою якої був Андрій Богдан. Схема полягала в тому, що ця офшорна компанія, за даними слідства, допомогла «Світловодському маслосиркомбінату» з групи «Клуб сиру» не розрахуватися за кредит у банку «Фінанси та кредит».
Від імені офшорки касаційну скаргу до Вищого господарського суду подавала Зоя Касперчик — один із спонсорів президентської кампанії Зеленського. Вона є співвласником ТОВ «Гельд-Енергія», де також працював потенційний народний депутат Богдан Козуб. Директором цієї фірми, яка згодом змінила назву на ТОВ «Ліммікс», був чинний нардеп від «Слуги народу» Роман Бабій.
Касперчик та Бабій були також зареєстровані у реєстрі адвокатів в офісі компанії «Пукшин та партнери», де працював і Богдан. Таким чином, існує чимало збігів, які вказують на те, що Козуб, якщо візьме депутатський мандат, може поповнити «групу Андрія Богдана» у президентській фракції. У 2025 році Козуб був кандидатом на посаду судді та подавав Декларацію про доходи. Згідно з нею, минулого року він працював у приватній газодобувній компанії «Укрнафтобуріння».
Сергій Москаленко та «Укрзалізниця»
У випадку з номером 155 у виборчому списку «слуг» — Сергієм Москаленком — таких складних зв'язків із Богданом не потрібно навіть шукати. Москаленко балотувався до Верховної Ради як радник глави Офісу президента. Після того, як Богдан уже пішов із державних посад, Москаленко у 2021 році увійшов до наглядової ради «Укрзалізниці» як представник держави і перебував у ній до 2024 року. Його замінив на цій посаді екс-голова правління «Укрзалізниці» та екс-міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин.
Повторення історії
Цікаво, що у 2016 році в аналогічну пастку потрапив правлячий тоді Блок Петра Порошенка. Фракція тодішнього президента не хотіла підходити до списку, щоб до Верховної Ради не потрапив наступний кандидат від БПП під номером 74. Цим кандидатом був Андрій Богдан. Він тоді стійко асоціювався у владної команди з Ігорем Коломойським, з яким у Порошенка зіпсувалися стосунки. Більше того: присутність Богдана у списку заважала переформатуванню уряду, бо призначення хоч одного депутата БПП до Кабміну гарантувало отримання «людиною Коломойського» депутатського значка.
Тоді соратникам екс-президента вдалось на закритому з'їзді виключити Андрія Богдана зі списку, і той потім судився з Центральною виборчою комісією, вимагаючи повернути його до лав БПП. Тепер Богдан так само — але цього разу не особисто, а через своїх людей — заважає нинішній владі.
Закритий шлях для «чистки»
Однак повторити фінт із зачисткою списку заднім числом у «слуг» уже не вийде. Екс-заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера пояснює, що частину третю статті 105 закону «Про вибори народних депутатів», яка дозволяла партії виключити кандидата зі свого виборчого списку у будь-який час після виборів, у 2017 році скасувала Конституційний суд. Сьогодні виборче законодавство не передбачає можливості «чистки» списків від небажаних кандидатів після виборів.
Звичайно, юристи «слуги» можуть спробувати знайти казуїстичні манівці та обґрунтувати що завгодно. Однак скандал, який витягне екс-голову Офісу президента з політичного небуття, — найменше, що зараз потрібне партії влади.