3 липня 2025 року у Солом'янському районному суді Києва відбулося судове засідання у справі № 761/38036/23 (кримінальне провадження № 220230000000000773) щодо В.А. Богуслаєва. Обвинувачений постав перед судом за звинуваченнями у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 258-3 та частинами 1 і 4 статті 114-1 Кримінального кодексу України. Ці статті стосуються здійснення господарської діяльності у сфері обігу товарів військового чи подвійного призначення на користь Російської Федерації, а також створення терористичної групи або терористичної організації. Засідання спостерігала моніторингова місія IAC ISHR.
Центральним предметом судового розгляду стало заслуховування показань свідків сторони обвинувачення. Під час засідання були допитані три особи — два військовослужбовці та директор компанії «Авіа Агро Дніпро». Всі свідки давали показання про події, що мали місце 20 та 21 квітня 2022 року.
Згідно з висновками спостерігачів IAC ISHR, процедура допиту свідків проходила з дотриманням основних процесуальних гарантій. Сторона захисту мала можливість здійснювати перехресний допит, ставити запитання свідкам для з'ясування обставин справи без суттєвих обмежень з боку суду. Представник звинувачення також реалізував своє право на допит у повному обсязі. Суд висловлював окремі заперечення щодо формулювання деяких питань сторони захисту, проте після надання відповідних пояснень питання вирішувалися. За результатами спостереження експертів IAC ISHR не виявлено ознак порушення процесуальних прав учасників провадження на цьому етапі судового розгляду.
Експерти моніторингової місії звернули увагу на важливість принципу, закріпленого у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з цією практикою та статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, до винесення вироку всі докази проти обвинуваченого, як правило, повинні бути представлені в його присутності на відкритому судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності сторін. Право на допит свідків звинувачення не потребує додаткового обґрунтування з боку захисту. Якщо сторона звинувачення визнає особу джерелом доказів, на які спирається у своїй позиції, то така особа має бути доступною для допиту, і її особиста явка в суді, як правило, необхідна. Це прямо випливає з принципу ефективної реалізації права на захист, що передбачає можливість перевірки справжності та точності показань шляхом їх усного допиту.
Під час засідання суд повідомив про намір тимчасово призупинити допит свідків у зв'язку із завантаженістю суду та перейти до розгляду клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак сторона захисту звернула увагу на те, що зазначене клопотання не було заздалегідь вручено обвинуваченому. На думку захисників, це унеможливило належну підготовку до його розгляду. Сам обвинувачений підтвердив, що не мав можливості ознайомитись з клопотанням та доданими до нього матеріалами та висловив бажання скористатися цим правом.
Суд визнав зауваження захисту обґрунтованими. Судді підкреслили, що прокурор мав достатньо часу, щоб належним чином надати матеріали обвинуваченому, і зазначили, що ця ситуація є виключно наслідком неналежної організації з боку прокуратури. Крім того, суд зауважив, що прокурор не повідомив суд завчасно про виклик п'яти свідків на це засідання, що унеможливило ефективне планування судового часу. Суд також звернув увагу на те, що це не вперше, коли прокурор демонструє неналежну організацію, незважаючи на попередні зауваження.
Сторона захисту просила суд належним чином процесуально відреагувати на бездіяльність прокурора. Суд визнав дії прокурора неприпустимими через неналежну організацію та висловив обурення з цього приводу. Судді зобов'язали прокурора надати повний список свідків, які планується викликати на наступні засідання, та наголосили, що це останнє попередження прокурору. Судове засідання було відкладено з метою надання обвинуваченому можливості належним чином ознайомитися з матеріалами клопотання.
Експерти IAC ISHR оцінили рішення суду як таке, що відповідає стандартам ефективного здійснення права на захист, гарантованому пунктами 1 та 3(b) статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує, що сторони провадження мають бути поставлені в рівні процесуальні умови, а обвинувачений забезпечений реальними можливостями для ознайомлення з усіма матеріалами, що використовуються проти нього.
Однак спостерігачі IAC ISHR звернули увагу на те, що такі випадки неналежної підготовки сторони обвинувачення фіксуються не вперше. Така повторюваність може свідчити не лише про організаційну недбалість, а й потенційно вказувати на умисне створення процесуальних перешкод для реалізації права на захист. Експерти моніторингової місії зазначили, що неналежна організація виробництва з боку національних органів або їх помилки можуть стати причиною надмірної затримки розгляду справи, що суперечить вимогам її завершення в розумний термін. У такому разі держава не може перекладати відповідальність за затягування на учасників процесу чи складність справи.
Змагальний характер судового розгляду передбачає рівність можливостей для сторін. Коли одна із сторін — у цьому випадку сторона звинувачення — систематично не дотримується належного процесуального порядку, це суттєво порушує баланс. Основна захисна діяльність обвинуваченого повинна містити все, що необхідне для підготовки основного судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином та без обмежень викладати всі відповідні аргументи захисту суду першої інстанції та таким чином впливати на результат провадження.
Питання достатності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, має оцінюватись з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Європейський суд з прав людини наголошує, що принцип рівності сторін у судовому процесі передбачає надання кожній стороні розумної можливості подати свою справу в умовах, які не ставлять її у невигідне становище порівняно з опонентом. У цьому контексті важливе значення надається зовнішнім проявам справедливого відправлення правосуддя.
Норми матеріального кримінального права мають бути чітко визначені законом відповідно до принципу nullum judicium sine lege, який визначає конкретні вимоги до здійснення судочинства. Дотримання цього принципу є невід'ємною умовою забезпечення справедливого судового розгляду та рівності сторін у процесі. Основною метою процесуальних норм є захист обвинуваченого від будь-якого зловживання владою, тому саме сторона захисту найбільше страждає від прогалин та нечіткості таких норм.
З урахуванням того, що суд у ході цього засідання прямо зазначив, що прокурор уже неодноразово демонструє неналежну процесуальну організацію, виникає об'єктивна необхідність принципової та системної реакції з боку суду на подібну поведінку. У контексті тривалого тримання під вартою 86-річного обвинуваченого, яке триває вже понад три роки, бездіяльність або зволікання з боку звинувачення не можуть розглядатися як нейтральні процесуальні недоліки. Вони безпосередньо впливають на реалізацію фундаментальних прав обвинуваченого, зокрема на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий розгляд справи в розумний термін, а також захист від нелюдського чи принижуючого гідність поводження.
Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці наголошує, що саме на державу покладається позитивний обов'язок організовувати судовий розгляд способом, який унеможливлює надмірні затримки або процесуальні зловживання. Нехтування цим обов'язком може бути порушенням відразу кількох положень Європейської конвенції з прав людини — зокрема, статей 3, 5 пункту 3 та 6 пункту 1.
У ситуаціях, коли сторона звинувачення послідовно не виконує елементарних обов'язків щодо належної підготовки до розгляду справи, а суд обмежується декларативними зауваженнями без реальних процесуальних наслідків, виникає ризик системного порушення принципу ефективного судочинства та знецінення самого судового механізму захисту прав людини. За таких обставин формальне дотримання процедур є недостатнім. Необхідно забезпечити реальне, а не лише декларативне дотримання процесуальних гарантій з урахуванням уразливості обвинуваченого та принципу домінування прав людини у судовому процесі, на якому наполягає Європейський суд з прав людини.
З урахуванням всього перерахованого вище, справа рекомендується до подальшого моніторингу.