Юлія Свириденко, 39-річна політикиня, отримала призначення на посаду прем'єр-міністра України 17 липня, коли Верховна Рада проголосувала за її кандидатуру. До цього моменту вона обіймала посаду першого віце-прем'єра та міністра економіки в уряді Дениса Шмигаля. Президент Володимир Зеленський запропонував їй очолити Кабмін напередодні голосування. За словами Свириденко, головні завдання, поставлені главою держави, включають зміцнення економічного потенціалу країни, розширення програм підтримки населення та масштабування виробництва вітчизняної зброї.
Президент обґрунтовував необхідність змін у керівництві уряду тим, що попередній прем'єр нібито не здатний генерувати прорвні ідеї, які б трансформували державу та дали їй можливість вижити у військовому конфлікті. Шмигаль залишався на посаді найдовше в історії України, але його рекорд обірвався 16 липня, коли 261 народний депутат проголосував за його відставку. Розмови про можливу відставку Шмигаля точилися щонайменше з 2024 року, хоча перші серйозні сигнали про це лунали ще з літа 2022-го.
Свириденко стала другою жінкою в історії України, яка очолила уряд. Вона відповідала за економічну політику останні чотири роки, а також курувала програми підтримки громадян, які критики називали популістськими: «Підтримка», «Зимова підтримка» та «Національний кешбек».
Проходження до влади
Юлія Анатоліївна Свириденко походить із родини чернігівських державних службовців. Її батько працював у місцевому відділенні Антимонопольного комітету, мати займала посаду в обласній раді. Після закінчення у 2003 році Чернігівської ЗОШ №1 з поглибленим вивченням іноземних мов вступила до Київського національного торговельно-економічного університету, де закінчила навчання з відзнакою. Вона здобула ступінь магістра з менеджменту антимонопольної діяльності. У 2016 році проходила програму навчання менеджерів у Німецькій академії управління Нижньої Саксонії, а наступного року завершила програму стратегій розвитку приватного сектору, організовану Шведською агенцією з питань міжнародного розвитку Sida.
Свириденко одружена з підприємцем Сергієм Дерлеменком, який керує ТОВ «ДКС-Груп» та ТОВ «ДІТЕЛ». Ці компанії займаються будівництвом, ремонтом, телекомунікаціями та обслуговуванням мереж зв'язку. Вона відома своєю стриманістю щодо розголошення деталей особистого життя, уникаючи коментарів на цю тему, що дозволило їй здобути репутацію професіонала, яка розмежовує особисте та політичне.
Кар'єра у приватному секторі та робота з китайськими інвесторами
Після випуску з університету у 2011 році Свириденко розпочала кар'єру у приватному секторі на Чернігівщині. Вона стала постійною представницею від Чернігова у міському окрузі, займаючись залученням китайських інвестицій у регіон. Для спілкування з інвесторами на рівних вона вивчила китайську мову, скориставшись своєю освітою у школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Однак офіційна коротка біографія Свириденко на сайті Мінекономіки не згадує цей період її кар'єри.
Після роботи в Китаї була створена українсько-китайська компанія «Еко-втор», яка побудувала у Чернігові завод із виробництва поліефірного полотна. Свириденко обійняла посаду заступника директора цього заводу з питань зовнішньоекономічної діяльності. Вона пропрацювала там до 2015 року, коли перейшла до державного сектору.
Переходу до державної служби сприяла її зустріч у Китаї з Валерієм Куличем. Навесні 2015 року його призначили головою Чернігівської обласної державної адміністрації, і він запросив Свириденко очолити департамент економічного розвитку. За словами Кулича, наведеними у коментарі для Forbes, коли він прийшов до ОДА, навіть у зовнішньоекономічному відділі не було людей із знанням англійської мови, а Юлія якісно відрізнялася від інших співробітників.
Того ж року Свириденко невдало балотувалася до Чернігівської міської ради від партії «Блок Петра Порошенка». Її чоловік Сергій Дерлеменко також брав участь у виборах, але від партії «Самопоміч». Із Куличем Свириденко працювала до 2018 року, займаючись не лише економічним блоком, а й децентралізацією. Через конфлікт Кулича з тодішнім президентом Петром Порошенком його відсторонили від управління областю. Свириденко призначили виконавцем обов'язків голови Чернігівської ОДА, керуючи регіоном п'ять місяців.
Саме на цей період припали вибухи на військових складах у Ічні, що розташовується у Прилуцькому районі Чернігівської області. Свириденко очолювала оперативний штаб із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Унаслідок вибухів уціліли лише чотири захищені бетоновані укриття, а втрати склали близько 95% від 69,5 тисяч тонн боєприпасів, що зберігалися на складах.
Після цього Свириденко повернулася до приватного сектору, очоливши компанію Кулича «Сідко Україна», яка спеціалізується на переробці сільськогосподарських культур.
Робота у міністерстві економіки та зв'язки з Мілоновим
У 2019 році новий уряд очолив наймолодший в історії прем'єр Олексій Гончарук. Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства став Тимофій Мілованов, який шукав людей до своєї команди. Тарас Висоцький, який нещодавно був першим заступником міністра аграрної політики та продовольства, порекомендував йому Свириденко. Після співбесіди Мілованов прийняв її до своєї команди.
Спочатку Свириденко займалася аграрними питаннями, потім перейшла до трудової реформи, зокрема легалізації ринку праці та виведення із тіні заробітних плат у приватних компаніях. Її також відправляли на зустрічі до офісу президента, де вона мала простими словами пояснювати економічні процеси та розповідати про роботу Мінекономіки.
Коли навесні 2020 року Гончарука відправили у відставку, пішов і Мілованов, проте його заступники, включаючи Свириденко, продовжили роботу.
У квітні 2025 року спалахнув скандал після публікації народного депутата Володимира Ар'єва з фракції «Європейська солідарність». Він звернув увагу, що у 2024 році Свириденко отримала та задекларувала 3,1 мільйона гривень гонорарів за викладацьку діяльність у Київській школі економіки. На посаді віце-прем'єра вона заробила майже втричі менше – 1,21 млн грн. Мілованов підтвердив, що Свириденко справді як викладач KSE отримує 6 тисяч доларів щомісяця (близько 246 тисяч гривень на той момент). За його словами, ця сума відповідає ринковій зарплаті людей такого рівня.
Однак у цьому побачили конфлікт інтересів. У 2024 році міністерство економіки під керівництвом Свириденко подало кандидатуру Тимофія Мілованова до наглядової ради «Укроборонпрому». Того ж року Мілованов також увійшов до складу наглядової ради НАЕК «Енергоатом» як представник держави. Крім того, структури KSE у 2024 році були виконавцями грантових програм, бенефіціаром яких було Мінекономіки під керівництвом Свириденка, зауважував Ар'єв.
Журналісти раніше писали, що стрімкому кар'єрному зростанню Свириденка сприяли політичні зв'язки, отримані, зокрема, завдяки Мілованову. Критики натякали, що її просування службовими щаблями може бути зумовлено цими зв'язками, а не лише заслугами.
Робота у Офісі президента
На початку 2020 року, коли спалахнула коронакриза, тодішній заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко залучив Свириденко до штаб-квартири. Вона відповідала за безмитне ввезення медичних засобів, масок та обладнання. З того моменту вона практично щодня почала працювати на Банковій.
У грудні 2020 року голова Офісу президента Андрій Єрмак призначив її своєю заступницею з економічних питань. На цій посаді Свириденко замінила Юлію Ковальов, яку сприймали як частину спадщини попередника Єрмака на посаді голови ВП Андрія Богдана. Серед обов'язків Свириденка було забезпечення комунікації між монобільшістю у парламенті, урядом та Офісом президента.
За розповідями колишніх співробітників Офісу президента, Свириденко стала улюбленицею Єрмака, оскільки не ставила зайві запитання та виконувала доручення, навіть якщо вони їй не подобалися. У відповідних колах її згадують як людину, яка не розлучалася з блокнотом, куди записувала ідеї президента, голови ВП та прем'єра. Мабуть, саме тому Свириденко вирішили повернути до Кабміну, але вже на найвищу посаду – віце-прем'єра та міністра економіки.
Повернення до уряду та робота під час війни
Верховна Рада призначила Свириденко на посаду віце-прем'єра та міністра економіки 4 листопада 2021 року, незадовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Більша частина її роботи після повернення до Кабміну припала саме на період великої війни.
Під її керівництвом Мінекономіки впроваджував програми релокації підприємств та гуманітарного розмінування, створював програму працевлаштування тимчасово переміщених осіб, запускав роботу Експортно-кредитної агенції (ЕКА), займався пільговими кредитами для бізнесу. Також міністерство реалізовувало «соціальні» ініціативи президента Володимира Зеленського: програми «Купуй українське» та «Національний кешбек».
Однак не всі рішення міністерства виявлялися своєчасними чи вдалими. Критики нагадують про дефіцит пального, що виник у перші місяці після початку повномасштабної війни через державне регулювання цін. Його скасували лише у травні 2022 року, після чого ціни зросли, але паливо з'явилося на АЗС. Крім того, попри публічні заяви про успіхи програми компенсацій за розмінування сільськогосподарських земель, виділені на неї кошти не доходять до аграріїв другий рік поспіль, їх перенаправляють на інші видатки.
Свириденко також просувала ідеї економічного бронювання, наголошуючи на відчутному для державного бюджету ефекті. Однак ця ідея так і не була реалізована. Вона також відповідала за реалізацію анонсованої Володимиром Зеленським у січні 2024 року політики «Зроблено в Україні».
Під «парасольку» цієї президентської ініціативи Мінекономіки віднесло й низку програм, започаткованих ще за президентства Петра Порошенка. Саме Свириденко як голова Мінекономіки ініціювала введення санкцій проти екс-президента Порошенка у лютому 2025 року. За даними джерел ZN.ua, Свириденко підписала подання на РНБО. Разом із Порошенком санкції запровадили проти ряду інших українських олігархів, проте подання щодо них готувала СБУ. Це дало критикам підставу вважати, що Служба безпеки та прем'єр-міністр Денис Шмігаль відмовилися вносити таку виставу, а Свириденко погодилася.
Одним із останніх важливих досягнень Свириденка на посаді міністра економіки стало підписання зі США так званої «угоди про корисні копалини» від імені України. Додаткові договори до цієї угоди так і не були оприлюднені.
Скандал навколо брата
Народний депутат Мар'яна Безугла невдовзі після того, як президент України озвучив можливу перестановку в уряді, опублікувала повідомлення, в якому звинуватила брата Юлії Свириденко Віталія у тому, що він виїхав за кордон, хоча є чоловіком призовного віку. За словами Безугли, Віталій Свириденко виїхав на навчання до Лондона. Нардепка нагадала, що брат Юлії Свириденко з осені 2021 року очолює Чернігівську федерацію кульової стрілянини.
У наступному повідомленні Безугла заявила, що чиновники не відповідають за членів своїх сімей, тим більше якщо це не діти, а батьки, брати чи сестри. Однак вона уточнила, що якщо чиновник не долучається до того, що брат втік від мобілізації або вивів сімейні кошти, то він має бути готовим вказати свою позицію та пояснити ситуацію.
Закінчення
Юлія Свириденко вже пережила двох прем'єрів і тепер сама очолила уряд. Вона має відносно чистий послужний список, її вважають компетентною технократкою, яка має репутацію людини, що уникає серйозних суперечок. У сучасній українській політиці це цінний актив.