Журналіст Юрій Ніколов повідомив про перемогу у судовому розгляді, пов'язаному з його публікацією про діяльність польської збройової компанії «Лехмар». Разом із журналісткою Мариною Ансіфоровою він розслідував зв'язки цієї фірми з українськими оборонними структурами. Результати розслідування були опубліковані у виданні ЗН.UA, а посилання на статтю Ніколов поширив у своєму профілі на Facebook, позначивши Ансіфорову як співавтора.
Польська компанія відреагувала на публікацію трьома судовими позовами. Два з них надійшли до Печерського суду Києва — один стосувався самої статті, другий — коментаря Ніколова в іншому ЗМІ про цю публікацію, хоча у коментарі навіть не згадувалася назва фірми. Третій позов був поданий до Звягельського суду Житомирської області щодо Facebook-посту журналіста. Позов виявився можливим саме тому, що Марина Ансіфорова мала реєстрацію місця проживання у Звягелі, і Ніколов позначив її у своєму дописі.
Звягельський суд прийняв рішення на користь журналіста. Суд визнав, що пост у Facebook являє собою виключно оцінне судження щодо дій осіб, про яких йдеться у матеріалі, і було спрямовано на наголошення важливості теми та привернення уваги до питання, яке має суспільний інтерес. Суд також постановив, що інформація, викладена у вигляді коментаря до статті, яка нині розглядається у іншому судовому провадженні, не може бути спростована. Крім того, суд визнав, що Ансіфорова не є авторкою Facebook-посту Ніколова, оскільки він лише позначив її у дописі, і тому повернув позов щодо неї. Ніколов припускав, що у Печерському суді результат може бути іншим, але вважав проведену журналістську роботу успішною.
Розслідування Ніколова та Ансіфорової стосувалося масштабних закупівель озброєння. За його даними, Міноборони під керівництвом Умерова передало прикордонникам Дейнеко близько 60 мільярдів гривень, на яку суму ті укладали контракти з «Лехмаром» на поставку різних боєприпасів. Журналіст стверджував, що єдиним зрозумілим мотивом такого рішення було те, що раніше «Лехмар» вже зірвав поставки снарядів для Агентства оборонних закупівель. Тому, на його думку, керівництво вирішило організувати постачання через прикордонників, щоб уникнути повторення проблем з попередньою схемою. При цьому, за словами Ніколова, офіційні особи критикували Безрукову за нездатність забезпечити швидку доставку снарядів на фронт, але самі передали «Лехмару» понад 50 мільярдів гривень авансом на 2024 рік, а поставки за цими контрактами тривали і надалі.
Ніколов висловив сподівання, що Національне антикорупційне бюро зможе з'ясувати фактичні обсяги поставлених снарядів. Активіст Віталій Шабунін навіть подав туди заяву з цього приводу. Однак, за словами журналіста, невдовзі після цього Шабуніна перевели у напрямку фронту, а проти нього активізували справу про ухилення від військового обов'язку.
Пізніше Безрукова була звільнена, а саме НАБУ було ліквідовано. Проте, за оцінкою Ніколова, ці розробки журналістів підтвердили свою актуальність. Хоча розкрадання на боєприпасах не припинилося, а навпаки, у наступному році обсяги передачі коштів прикордонникам збільшилися до майже 80 мільярдів гривень, нові контракти були укладені вже з іншим іноземним посередником. Старий партнер, за словами Ніколова, тепер звертається до судів і посміхається на журналістів, оскільки кожен поставлений на фронт снаряд означає зменшення його прибутку.
Ніколов закликав читачів усвідомити масштаби цифр, про які йдеться. За його словами, це не дрібні суми, а майже чверть всього бюджету України на закупівлю озброєння. Журналіст подякував адвокатам Олексію Бойку та Євгену Воробйову за їхню роботу у справі та гарантував, що їм ще доведеться захищати його інтереси у судах.