Багаторічна боротьба за одеський зерновий термінал «Олімпекс Купе» набула нового розвитку. Кредитори Argentem Creek Partners та Innovatus Structured Finance стверджують, що Верховний Суд передав зерновий термінал GNT Group. Однак представники GNT Group це заперечують, наголошуючи, що Верховний Суд не приймав жодного рішення з цього питання. Водночас GNT отримала рішення швейцарського суду, яке блокує спроби кредиторів встановити контроль над компанією Omega Terminal SA. Крім того, Апеляційний суд Дубая визнав незаконним призначення кредиторами ліквідаторів та директорів до однієї з торгово-холів. За оцінкою GNT Group, це означає початок скасування судових рішень попередніх років, які дозволили Argentem та Innovatus взяти під контроль кіпрійську холдингову компанію GNT Group, запустити процедуру ліквідації головного активу групи в Україні — Olimpex Coupe International, отримати контроль над рахунками та призначити директорів до інших компаній групи.
Засновники GNT Group Сергій Гроза та Володимир Науменко визнають необхідність повернення кредитів, взятих у період військових дій, а також затримки з погашенням позик через блокаду українських портів у першій половині 2022 року. Проте вони заперечують звинувачення у шахрайстві, висунуті правоохоронцями, і натомість звинувачують кредиторів у присвоєнні активів, стверджуючи, що їхня вартість у чотири рази перевищує суму кредиту.
Про історію створення терміналу та обставини конфлікту розповів Віктор Юханов — людина, яка тридцять років тому створювала головний актив GNT Group. Юханов прийшов до Одеського порту 1981 року після закінчення інституту. 1995 року його запросили очолити термінал «Олімпекс Купе». Він повністю запускав цей проект, збирав команду, з якою спілкується й досі.
На початку роботи термінал спеціалізувався на хімічній продукції, яка надходила з Новомосковська, а пізніше — добрива з Черкаського хімічного заводу. Коли ціни на удобрення впали і конкуренція серед стивідорів посилилася, Юханов познайомився з Науменком, який запропонував перейти на роботу з брухтом чорних металів. На той час Гроза та Науменко входили до трійки найбільших експортерів металобрухту в Україні. 2004 року вони купили «Олімпекс Купе» і запропонували Юханову залишитися. Поступово термінал почав працювати з зерном, і з роками частка агропродукції зростала, поки вона не стала домінуючою. З 2019 року Юханов почав займатися власним бізнесом і консультувати інвестиційні проекти, вирішивши дати дорогу молодим спеціалістам.
Щодо конфлікту з кредиторами Юханов зазначив, що Володимир Науменко — найвідоміша постать у галузі. Коли 2022 року вибухнув конфлікт із кредиторами, було відкрито кримінальне провадження. За словами Юханова, до початку повномасштабної війни Гроза та Науменко фактично узгодили питання повернення фінансування від Argentem та Innovatus, з остаточним вирішенням фінансових питань запланованим на лютий 2022 року.
Юханов не розуміє, де в цій ситуації криється кримінал. Він пояснив, що термінал не має можливості додаткового очищення та сушіння зерна — він розрахований на максимальну оборотність. Щоб не зіпсувати обладнання та не мати проблем з його очищенням, було ухвалено рішення продати зерно, хоч і за дуже низькою ціною. Інакше воно повністю зіпсувалося б і стало б непридатним навіть для корму худобі.
На запитання про причини відмови Argentem та Innovatus від реструктуризації боргів Юханов відповів, що адекватний інвестор звичайно пішов би назустріч. Він спілкується з пулом генеральних директорів та власників стивідорних компаній, з керівництвом Одеського порту, і у всіх повне нерозуміння ситуації. Жодна компанія не мала конфлікту з кредиторами на початку війни. За його словами, у такий момент було неможливо ще сильніше затягувати борг. Все зупинилося, всі думали, як допомогти країні та військовим, як зберегти обладнання та колектив під час бомбардувань. Одеським портом прилетіла не одна ракета. Інвестори взяли паузу, розуміючи, що тиснути на бізнес, який фізично не може продовжувати платежі, — безглуздо. Коли з'явилася можливість і робота почала відновлюватися, Гроза з Науменком намагалися вирішити все конструктивно. Але, як вважає Юханов, інша сторона скористалася ситуацією. Стало очевидно, що справжня мета цих людей інша — затиснути підприємство в кут і за безцінь, втричи дешевше забрати актив.
Щодо вартості комплексу Юханов підтвердив, що до війни він оцінювався у 360 мільйонів доларів. Це унікальний комплекс, до проектування якого залучали найкращих фахівців і впроваджували найсучасніші технології. Будівництво тривало понад 10 років у міру надходження фінансування і складалося з чотирьох етапів. Перший етап дозволив вийти на обсяг зберігання 68 тисяч тонн, другий — приблизно 120 тисяч тонн. Після четвертого етапу потужності комплексу досягли 180 тисяч тонн. Було встановлено другу навантажувальну машину, яка працювала на причалах. До терміналу приїжджали президенти та прем'єри, всі були у захваті.
Юханов пояснив, що ще десять років тому значна частина зернових експортувалася у неналежній якості. Багато фермерів відвантажували продукцію з полів без очищення та сушіння. Потрібно було створити проміжний хаб для прийому зерна. За кредитні кошти ЄБРР на в'їзді до порту на трьох гектарах землі був збудований очисно-сушильний комплекс на державній орендованій землі. Окрім терміналу прямо в порту, Науменко придбав автопарк та орендував низку елеваторів по всій Україні, де брали агропродукцію. Це був не просто елеватор у порту, а цілий конгломерат, який займався закупівлею, збиранням продукції, її логістикою, перевалкою та експортом. Саме тому така висока вартість активу.
Аргентем з'явився як кредитор після виходу Юханова з компанії. Попередні кредитори пішли, і до Грози та Науменка звернулися з пропозицією розпочати роботу з цими фондами, але вони пропонували дуже високі відсоткові ставки. Швейцарські банки надавали фінансування під 6%, тоді як Argentem — під 15%. За словами Юханова, розрахунок Науменка був абсолютно раціональним — закрити угоду з CHS, де були дуже стислі терміни оплати, та знайти нового стратегічного партнера із фінансуванням під 6-7% річних. Вони погодилися із пропозицією Argentem з надією знайти такого інвестора, і фактично це питання було вирішено.
Щодо твердження Грози про те, що комплекс у порту неможливо ефективно використати частинами, Юханов пояснив, що комплекс поділяється на багато кластерів, і якщо від'єднати хоча б один, решта зупиняється. Перше — це електропостачання, без якого комплекс мертвий. Друге — прийом вантажів з вагонів та автомобілів. Третє — транспортерні лінії, що подають вантажі із силосів на причал. На причалі розташовані вантажні машини, які безпосередньо з транспортерів завантажують судна. Якщо не контролювати залізничний вузол, зупиняється прийом вантажів. Розрив виробничого ланцюга паралізує весь комплекс. За словами Юханова, кредитори отримали валізу без ручки — дуже важку валізу. Це складний механізм, все автоматизовано, але якщо прийдуть люди, які в цьому не розуміються, все швидко вийде з ладу. Гроза та Науменко мають колектив, який вони формували десятиліттями, і з ними піде вся команда.
На запитання про можливість знайти людей для управління комплексом Юханов відповів, що це малоймовірно. Можна найняти чужих людей, але навіть якщо вони професіонали в елеваторному бізнесі, освоїти управління цим комплексом дуже складно. Це не простий елеватор із двома силосами. Наразі фахівців взагалі не вистачає — хтось поїхав, багато хто ховається, сидить удома. Припустимо, за півроку чи рік вони таки зберуть команду та навчать її. Але хто весь цей час платитиме за оренду площ? Це десятки мільйонів гривень. Порт довго на це не дивиться — просто розірве стосунки, і тоді взагалі не буде доступу до причалу. Залишається елеватор без доступу до води. А це підприємство, яке щомісяця обробляє близько 400 тисяч тонн вантажів.
Щодо твердження Грози про те, що його партнер Науменко фактично був взятий у заручники, Юханов сказав, що Володимир Науменко — надзвичайно талановита людина. У 14 років він був кандидатом у майстри спорту з шахів і завжди знаходив вирішення найскладніших завдань. Науменко боротиметься до останнього. Саме тому, ймовірно, інший бік конфлікту перейшов до таких нелюдських методів боротьби. Науменко має серйозне захворювання, у нього встановлено 16 стентів — кинути його за ґрати — це фактично те саме, що намагатися його фізично знищити.