Під час повномасштабної війни, коли українці щодня гинуть на фронтах, а їхні сім'ї шукають державної допомоги та компенсацій, керівництво Львівської обласної прокуратури займалося збагаченням. Замість того щоб дотримуватися законів про запобігання корупції, прокурори Львівщини організували схему незаконного привласнення житлових приміщень, які мали розподілятися між сім'ями загиблих воїнів та ветеранів.
З 2014 року, після Революції Гідності, держава запровадила реформу прокуратури, яка забрала у прокурорів привілеї на безкоштовне отримання житла. Стаття 83 чинного прокурорського закону встановила, що прокурор, який потребує покращення житлових умов, може отримати службове житло лише на загальних підставах, нарівні з іншими громадянами. Крім того, стаття 54 Закону «Про запобігання корупції» з жовтня 2014 року суворо заборонила всім органам державної влади отримувати від фізичних та юридичних осіб безоплатно будь-яке майно, нематеріальні активи, майнові уподобання, пільги чи послуги.
Однак у Львові ці зміни так і не запровадили. Керівництво Львівської обласної прокуратури на чолі з одеським керівником Миколою Меретом вирішило обійти закон через спеціальну схему. Ключовим елементом цієї схеми стала земельна ділянка у центральному Шевченківському районі Львова на вулиці Під Голоском площею 0,64 гектара. Прокуратура безкоштовно, без аукціону, привласнила цю ділянку, хоча стаття 1 прокурорського закону чітко визначає, що прокуратура здійснює лише функції захисту прав та свобод людини, спільних інтересів суспільства та держави.
Оволодівши землею, львівські прокурори знайшли будівельну фірму ПП «Софіябудінвест», яка погодилася безкоштовно збудувати на цій ділянці житловий комплекс. За офіційним договором передбачалося, що лише 10% збудованого житла перейде у власність обласної прокуратури, однак реальний розподіл залишався таємницею.
Таке діяння грубо порушувало закон. Частина 3 статті 2 прокурорського закону чітко встановлює заборону всім українським прокурорам виконувати будь-які функції, не передбачені Конституцією. Конституційні повноваження прокуратури обмежуються трьома функціями: підтримання публічного звинувачення в суді, організація та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, представництво інтересів держави у суді. Організація будівництва, отримання земельних ділянок та укладання договорів не входять до цих повноважень.
Крім того, Львівська обласна прокуратура порушила вимоги частини 3 статті 91 Закону «Про прокуратуру» та статті 54 Закону «Про запобігання корупції», змусивши міську раду безкоштовно віддати їм тисячі квадратних метрів площі з приміщеннями громади у пам'ятках архітектури на проспекті.
У 2022 році, коли вся країна перебувала в страху та вогні, керівництво прокуратури незаконно сформувало фонд службових житлових приміщень. Замість того щоб віддати квартири сім'ям загиблих воїнів, прокурори влаштували справжній аукціон. Голова житлової комісії, заступник обласного керівника Микола Друзюк, отримавши керівні повчання, розклав усі «картки» на свою користь.
Порушуючи статтю 22 Житлового Кодексу та тримаючи розподіл житлового фонду в повній таємниці перед колективом, керівництво прокуратури того ж 2022 року зобов'язало міську раду перевести до числа службових усі незаконно забрані квартири.
Щасливими набувачами незаконно одержаних від приватного забудовника квартир стали: керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону М. Друзюк (на той час керівник житлової комісії та заступник керівника); керівник Львівської обласної прокуратури М. Мерет (на той час заступник керівника); керівництво підрозділів облпрокуратури О. Сєнєв, Г. Лука, О. Хомін, В. Щурка, І. Ходак; начальник управління кадрів обласної прокуратури М. Олійник; голова профспілкової організації облпрокуратури М. Дячук; керівництво підрозділів облпрокуратури Ю. Курач, М. Паламарчук, Л. Вінницька, О. Пригара, Л. Пройда, М. Цинайко, О. Івасівка.
У Львові проживає понад 300 сімей рядових прокурорів, більша половина яких живе в орендованих квартирах і роками перебуває на квартирному обліку, потребуючи покращення житлових умов. Однак вони не отримали жодної квартири. Стаття 43 Житлового Кодексу про порядок черговості у Львові не працює — все залежить від рішення керівника прокуратури. За всіма незаконно отриманими квартирами керівництво незаконно знято статус службового житла, і сьогодні вони перебувають у приватному володінні, а можливо вже й перепродані.
Особливо показовим є випадок з Миколою Меретом. Наприкінці 2022 року за наказом керівника прокуратури він незаконно отримав упорядковану службову квартиру площею 97,9 квадратних метрів. Однак у березні 2023 року його призначили керувати військовою прокуратурою. Згідно зі статтею 124 Житлового Кодексу, робітники та службовці, які припинили трудові відносини з установою, підлягають виселенню із службового жилого приміщення без надання іншого. Або, за статтею 125, вони можуть звернутися до виконавчого комітету міської ради щодо надання іншого житлового приміщення за наявності підстав.
Однак Мерет вчинив інакше. Замість того щоб дотримуватися Присяги прокурора та законодавства, він вимагав і надалі отримував незаконне клопотання прокуратури Львівської області про зняття службового статусу з квартири, яку він мав здати. Львівська міська рада була змушена розглядати цей незаконний запит.
24 квітня 2023 року Департамент житлового господарства та інфраструктури міськради вилучив квартиру на вулиці Під Голоском з обліку службових і передав її Миколі Мерету як подарунок від держави. Це було зроблено з грубим порушенням закону. Згідно з пунктом 6 Розділу I Положення про порядок надання службових житлових приміщень та користування ними, затвердженого постановою БМУ № 37 від 04.02.1988, виключення житлового приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства за установою поради. Однак стаття 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що виконавчий комітет ради утворюється у складі голови ради, заступника голови, керуючого справами, керівників відділів та управлінь та інших осіб. Стаття 53 встановлює, що основною формою роботи виконавчого комітету є його засідання, на яких приймаються рішення в межах визначених законом повноважень.
Якби клопотання Мерета та всі його документи про виключення квартири з числа службових потрапили на відкрите засідання виконавчого комітету Львівської міської ради, де такі мають розглядатися, то квартира була б передана сім'ї загиблого воїна, а не керівнику прокуратури.
Іншим знаменитим львівським прокурором є керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону Микола Друзюк. Він присвятив свою діяльність не лише Українському народу, а й за сумісництвом керував житловою комісією облпрокуратури. Маючи повний доступ до всього житлового фонду прокуратури Львівщини, він не гаяв часу. Незважаючи на те, що він був місцевим мешканцем, забезпеченим із сім'єю житлом у повному обсязі, він порушив статтю 34 Житлового Кодексу і з благословення керівництва став на квартирний облік облпрокуратури.
Не дотримуючись черговості надання житла та нехтуючи вимогами статті 43 Житлового Кодексу, він отримав від керівника наказ про отримання у Львові службової квартири у тому ж районі на Під Голоском. За схемою, як у Мерета, він незаконно вилучив квартиру площею 116,5 квадратних метрів з обліку службових у квітні 2023 року без засідання виконавчого комітету та приватизував її. На відміну від військових та ветеранів, які повертаються з фронту, цей прокурор просто висиджував у кабінеті та організовував прокурорські заходи, але за це був відзначений державним подарунком.
Такою є справедлива реальність у Львівській прокуратурі. З року в рік, у країні, що воює, прокурори у Львові замість військових незаконно отримують безкоштовні квартири. Від часу втрати старого Закону «Про прокуратуру», проведеної реформи та початку війни, львівські прокурори незаконно отримали 16 упорядкованих житлових квартир у новобудовах міста, які могли бути передані бідним та знедоленим сім'ям, сім'ям загиблих воїнів, ветеранам та інвалідам війни. Загалом за цей період вони привласнили 51 повноцінну квартиру. Справді, як кажуть, «кому війна, а кому рідна мати».