Одеський припортовий завод, який відновив виробництво після тривалої перерви, протягом двох тижнів став учасником масштабної корупційної операції, яка завдала державі збитків у розмірі щонайменше 345 мільйонів гривень. Про деталі цієї афери розповів у своєму відеоматеріалі народний депутат Ярослав Железняк на каналі «Залізний нардеп».
Повернення заводу до роботи супроводжувалося укладанням низки сумнівних контрактів. Зокрема, ОПЗ уклав угоду з компанією «Укрнафтогазбуріння» щодо постачання газу на суму понад мільярд гривень. За словами Железняка, вже з другого дня співпраці розпочалися незвичайні операції: завод почав забирати більше газу, ніж було поставлено за контрактом. З 3 вересня компанія-постачальник припинила поставки, однак ОПЗ продовжував викачувати газ із системи без перешкод. Попри офіційне повідомлення про припинення постачання, підприємство користувалося газом ще протягом двох тижнів. Коли компанія «Одесагаз» спробувала фізично перекрити доступ до газопроводу, працівників не допустили на територію завода, посилаючись на оголошені «повітряні тривоги».
Пізніше з'ясувалося, що в той період тривоги насправді не оголошувалися. Компанію-постачальника газу очолював Михайло Мазур, людина без досвіду роботи в енергетичному секторі, яка мала зв'язки з державним підприємством «Добробут» у Львівській області. Саме Мазур підписував усі необхідні документи. 30 вересня він підписав останній акт прийому-передачі газу, а наступного дня, як зазначає Железняк, помер. Справжнім бенефіціаром схеми, за даними розслідування, був підприємець Андрій Грисьйо, син футбольного функціонера Ярослава Грисьйо. Грисьйо мав інтереси у кількох компаніях, які займалися постачанням газу.
За припущенням депутата, головним координатором цієї корупційної операції міг бути заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма. Він мав прямі контакти з керівництвом оператора газотранспортної системи та раніше фігурував у схемах, пов'язаних із реалізацією російського аміаку. Примітно, що 3 вересня, коли припинилося постачання газу, Шурму було звільнено з посади заступника голови Офісу президента, що, на думку автора розслідування, не є випадковістю.
Ще одним учасником схеми виступала компанія «Агроторггруп», яка скуповувала аміак за цінами нижче ринкових: 23 500 гривень за тонну замість ринкової вартості 27–29 тисяч гривень. Через такі заниження держава недоотримала десятки мільйонів гривень. Як пояснює Железняк, ОПЗ продав аміак на суму 397 мільйонів гривень, тоді як витратив на газ понад 450 мільйонів гривень. Навіть за умови повної оплати газу це становило б збиток для держави. «Агроторггруп» пов'язують із колишнім депутатом Сергієм Тригубенко та Віталієм Логвіновим, людиною, яку називали «дивлячою» за низкою державних підприємств.
У своєму розслідуванні Железняк згадує ще одну постать — Олександра Мужеля, відомого у ділових колах як «Алекс Француз». Саме його називають людиною, яка зберігає вплив на діяльність ОПЗ та представляє інтереси бізнесмена Тимура Міндіча, людини, близької до завода.
Матеріали розслідування передано до Національного антикорупційного бюро. Депутат наполягає, що Одеський припортовий завод давно став центром системної корупції і його не варто «рятувати» через приватизацію. На його думку, це джерело постійної корупції, яке необхідно або прозоро приватизувати, або закрити, інакше воно залишатиметься постійною дірою у державному бюджеті.