31 липня Верховна Рада схвалила президентський законопроект про відновлення незалежності САП та НАБУ, який того ж дня підписав президент. Цьому передували понад два тижні громадських протестів проти спроб втручання у діяльність антикорупційних установ. Про внутрішні проблеми цих органів розповідає Станіслав Броневицький, колишній прокурор САП.
Броневицький наголошує, що антикорупційна система загалом показала результати. З появою НАБУ та САП люди почали отримувати повідомлення про підозри, опинялися на лаві підсудних, судді отримували обвинувальні вироки, деяких брали під варту прямо в залі суду. Проте паралельно відбуваються явища, які важко пояснити логічно — витоки інформації, незрозумілі угоди між органами та фігурантами справ.
За словами Броневицького, всередину НАБУ та САП надходять чіткі вказівки щодо того, як діяти. Прокурори часто називають себе «ручками», які просто підписують документи. Система працює так, що сьогодні ти є частиною системи, а завтра можеш стати невгодним або звільненим за відмову виконувати розпорядження. Цього року було два публічні випадки звільнення з НАБУ. Детектив Андрій Денисюк у своєму прощальному листі заявив, що йому перешкоджають розслідувати справи щодо закупівлі дронів. Станіслава Бравермана нібито звільнили за інтимні стосунки зі свідком у справі.
Тенденція звільнень спостерігається як у НАБУ, так і у САП. Броневицький згадує керівника структурного підрозділу, якому скоротили посаду, та іншого прокурора, який пішов у регіон через конфлікти з керівництвом. Був також прокурор, який відмовився підписувати підозру в одній справі — його теж звільнили, знайшовши формальну основу. Пізніше ВАКС виніс у цій справі виправдувальний вирок.
Щодо набору персоналу, Броневицький вказує на проблеми. Коли керівником САП став Клименко, чотири особи, близькі до нього, перейшли з НАБУ на посади прокурорів САП. За результатами конкурсу їх було відібрано, але три з них були безпосередніми підлеглими Клименка у НАБУ. Один із цих працівників мав серйозні питання — у 2019 році Bihus.Info опублікувало розслідування про його підіграш компанії «Оптимумспецдеталь», яка отримала документ для постачання обладнання на Харківський бронетанковий завод та «Укроборонпром». Службове розслідування підтвердило ці факти та факт приховування листування.
Броневицький розповідає, що керівництво САП через своїх помічників повідомило йому про можливість займати адміністративну посаду, хоча конкурс ще не було оголошено. Це свідчить про проблеми з незалежністю конкурсів. Прокурори часто не розуміють, куди йде САП. Десять прокурорів САП у лютому 2022 року взяли зброю до рук і служать на передовій. Один із них отримав поранення. Логічно було б цікавитися цими людьми та їх підтримувати, але цього немає. Люди почуваються покинутими. Якщо їм потрібне матеріально-технічне забезпечення, вони звертаються не до керівництва, а до конкретних прокурорів САП.
Повернення незалежності НАБУ та САП — виключно досягнення громадянського суспільства. Але керівники цих інституцій несуть відповідальність за те, як користуватися цією незалежністю. Громадянське суспільство повинно звертати увагу на контроль за тим, що відбувається всередину органів. Броневицький наводить приклад справи Злочевського, де вироком затверджено угоду. Сторона захисту подала п'ять експертиз про те, що підпис прокурора в винному акті підроблено. Але розвитку цієї ситуації немає, не встановлено, що сталося насправді. Видно низку проваджень із сумнівними правовими конструкціями.
Для розуміння того, що відбувається в САП, Броневицький пропонує повернутися до справи про заволодіння майном Одеського аеропорту. У 2008 році Одеська міськрада вирішила реконструювати аеропорт. Вона знайшла інвестора — приватну компанію — без конкурсу. Міська рада та компанія утворили фірму та поділили статутний капітал. Броневицький був старшим групи прокурорів у цій справі, яка завершена. Фігуранти визнали винність та були звільнені від покарання з встановленням випробувального терміну.
Несумірність чисел у справі привернула увагу. Збитки були названі у розмірі 2,5 млрд гривень, але угода була закрита на суму 1 млрд гривень. У 2008 році було затверджено положення про конкурс, одна компанія його виграла, але результати скасували. Далі без конкурсів, шляхом внесення неправдивої інформації до рішення міської ради, новостворена компанія, бенефіціарами якої були Кауфман та Алекс Борухович, стала співзасновником спільної компанії ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».
Перший етап злочину — створення спільної компанії та виділення часток 25% та 75%. Далі ці частки потрібно було наповнити. Одеська міська рада свою 25% частку наповнила всім аеропортом і передала його не до статутного капіталу, а до приватної власності. Приватна фірма наповнила свою 75% частку грошима. Але під час розслідування з'ясувалося, що ці гроші просто прокрутилися і вивелися. Одеса віддала свій аеропорт. У 2023 році це розглядалося як заволодіння майном Одеської міської ради — прихована приватизація.
Раніше була справа про законність дій керівництва міської ради. Нова справа 2023 року дала можливість подивитися на заволодіння аеропортом як на організовану дію Боруховича та Кауфмана. До матеріалів справи було долучено документи, що підтверджують гіпотезу про те, що саме Кауфман та Борухович придбали аеропорт через третіх осіб та розпоряджалися його майном.
Окрім ролі Броневицького як процесуального керівника, у розслідуванні брав участь старший групи детективів Станіслав Браверман. За інформацією, яку отримали, фігуранти справи нібито пропонували 1 млн доларів за його звільнення від розслідування та 3 млн доларів за притягнення його до кримінальної відповідальності. Ця інформація була зафіксована службовою запискою, надісланою голові управління внутрішнього контролю НАБУ. Інформація не містила конкретних відомостей, що унеможливило перевірку її достовірності.
У квітні 2023 року було зареєстровано кримінальне провадження за фактом заволодіння аеропортом. Розслідування тривало до серпня 2023 року, близько чотирьох-п'яти місяців. У серпні 2023 року повідомили про підозру Кауфмана, Боруховича, Костусєва та ще двох осіб — заступника одеського міського голови та приватної особи, яка виконувала роль директора спільної компанії.
Броневицький та Браверман спілкувалися щодня. За 2023 рік у цій справі було понад 40 судових засідань, у всіх отримали позитивні рішення суду — підозру визнано обґрунтованою, запобіжні заходи обрано, накладено арешт на майно. Версія сторони обвинувачення знайшла підтвердження у судових рішеннях.
Осінню 2023 року Броневицький отримав оперативну інформацію про те, що для відсторонення Бравермана від розслідування пропонувалася сума в один мільйон доларів. Для створення йому кримінально-правових проблем — 3 млн доларів. За неперевіреною оперативною інформацією, така ж сума пропонувалася за такі ж дії щодо самого Броневицького. Оскільки інформація була неперевірена, але становила загрозу, детективи сформували службову записку до управління внутрішнього контролю НАБУ. На це не було жодної реакції. Ніхто не розібрався, ніхто не поцікавився. Броневицький та Браверман залишилися зі своєю проблемою самі, домовившись бути обережними.
Розслідуючи топ-корупцію, детектив залишається віч-на-віч зі своєю проблемою. Ніхто з ним не попрацював, ніхто не забезпечив можливого захисника. Такої підтримки мало б бути. Детектив повинен відчувати, що він захищений і має міцний тил.
Підозри все ж таки були оголошені. Кауфман восени 2023 року опинився в СІЗО. Розслідування тривало далі, хоча були погрози, на які не було реакції. Наприкінці серпня 2023 року керівник САП Клименко повідомив Броневицькому, що Кауфман та Борухович мають бажання укласти угоду зі слідством. Зазвичай питання про угоду промовляється між прокурором та стороною захисту, ініціювати може сам підозрюваний чи його захисник.
Клименко сказав про це у своєму кабінеті під час доповіді про справу. Броневицький поставив умову — аеропорт має повернути місту. Звідки взяли, туди й поверніть. Крім того, аеропорт присвоювався для отримання доходів від його діяльності. З 2011 по 2022 рік таких доходів було 2,5 млрд гривень. Поверніть аеропорт місту та втрачені прибутки. Лише тоді можна говорити про угоду. Така була позиція Броневицького, незмінна весь час розслідування. Таку ж позицію мав Браверман.
Броневицький озвучив цю позицію голові САП. Розумів, що спілкування з керівником САП щодо угоди тривало й надалі між кимось та ним. Восени 2023 року Клименко говорив про те, що фігуранти хочуть укласти угоду, але Броневицький та Браверман стояли на місці — треба повернути аеропорт.
Коли Кауфман перебував під вартою, керівник САП виявив ініціативу етапірувати його з СІЗО до САП для розмови про можливу угоду. Це був кінець вересня — початок жовтня 2023 року. Прибули захисники Кауфмана, був присутній Браверман та керівник САП Клименко. Така розмова пройшла у САП. На той момент Броневицький та Браверман бачили нестримне бажання укласти угоду.
За всю практику Броневицького це був перший раз, коли керівник САП був присутній у розмові з фігурантом кримінального провадження. Зазвичай за розслідування відповідає конкретний прокурор. Восени 2023 року Броневицький особисто бачив у приміщенні САП керівника однієї з найбільших фракцій у парламенті. Після цього Клименко викликав його та запитував про ймовірність укладання угоди з підозрюваним.
Керівник найбільшої фракції — це Давид Арахамія з «Слуги народу». Броневицький особисто бачив його у приміщенні САП. За даними журналістських розслідувань, Арахамія наближений до Бориса Кауфмана. Після того, як Броневицький побачив Арахамію, Клименко запитав: «А що там у нас з аеропортом і чи можемо ми все-таки укладати з паном Кауфманом та паном Боруховичем угоду?»
Розслідування тривало, часто бачилися зі стороною захисту у суді. Нічого не заважало адвокатам поспілкуватися з Броневицьким та запропонувати угоду. Такого спілкування не було. Позиція сторони захисту завжди полягала в тому, що злочину немає. Є записи судових засідань з того часу. Якщо говорити про позапроцесуальне спілкування, були якісь спроби зв'язатися та запропонувати угоду, окрім як від керівника САП?
Мені відомо від Бравермана, що тієї ж осені 2023 року Арахамія робив спроби зв'язатися з ним через певних детективів НАБУ. Предмет розмови невідомий, бо розмова не відбулася. Браверман відмовився контактувати.
Фігуранти справи про одеський аеропорт були фігурантами не тільки цієї справи. Була ще інша справа про організовану злочинну групу, яка діяла в Одесі. Це були паралельні два розслідування. Справа про аеропорт стосувалася подій 2011 року, а справа про ОЗГ — подій 2020-2021 років. Там серед підозрюваних також були Кауфман та Борухович. Їхні дії були кваліфіковані за статтею 255 Кримінального кодексу України — створення злочинної організації. По одному епізоду — за будівництво на певній земельній ділянці в Одесі — вимагали 10 млн доларів, які називалися «10 кавунів».
Два окремих провадження — одне розслідував Броневицький, інше — ні. САП розслідувала аеропорт, встановивши збитки у 2,5 млрд гривень. Розслідування завершилося наприкінці 2024 року, що збіглося з тим, що Броневицький звільнився з САП за власним бажанням у жовтні 2024 року.
Досудове розслідування у справі про аеропорт було завершено навесні 2024 року. У травні матеріали було відкрито стороні захисту. На момент звільнення Броневицького матеріали було відкрито, і сторона захисту знайомилася з ними. У другій справі — про злочинну організацію — був той самий етап.
Справи про Одеський аеропорт передають до суду на початку 2025 року. На початку 2025 року передають обвинувальний акт. Але тут важливий момент — передали до суду не справу про аеропорт. Після звільнення Броневицького сталися такі речі. На початку 2025 року дві справи — про аеропорт та про злочинну організацію — об'єднуються в одне провадження.
В одне виробництво! Питання подальшої угоди стосується двох кримінальних проваджень. Укладання угоди дозволило фігурантам вирішити всі справи миттєво. Коли передавали обвинувальний акт до суду вже не по одній, а по двох справах, разом із ним було укладено угоду з фігурантами. Але детективи, ймовірно, не погоджуються з умовами угоди.
Ні Браверман, ні інший детектив, котрий розслідував справу про злочинну організацію, не підписали обвинувальний акт. Обвинувальний акт підписав лише прокурор САП. Броневицький не знає випадків, коли детективи відмовлялися підписувати обвинувальні акти. У цьому випадку детективи відмовилися категорично.
Коли з'явилися новини і все опинилося в публічній площині, з'ясувалося, що угода закривається сумою 1 млрд гривень при збитках 2,5 млрд гривень. Незнання породжують сумніви. Суспільству не винесено вирок суду, яким затверджено угоду. Не знаємо умови угоди. Бачили лише пост у Facebook про найбільшу угоду за час існування антикорупційної інфраструктури. Але контроль за аеропортом як предметом кримінального правопорушення залишився за фігурантами.
Повертаючись до відсотків — 25% до Одеської міськради та 75% до приватної компанії. За допомогою 75% у статутному капіталі фігуранти мали змогу впливати на будь-які рішення, пов'язані з майном аеропорту. Виникає питання — чому в посту САП про затвердження угоди наголошено, що частка Одеської міської ради не зменшилась? Цю частку можна збільшити навіть на 10–15%, від цього нічого не зміниться, бо контроль за аеропортом зберігається у фігурантів.
Про яке розслідування можна говорити? Про який захист інтересів міста? Якби Броневицький викрав автомобіль і уклали з ним угоду, залишивши йому цей автомобіль у власності — це про справедливість чи про щось інше? Не про справедливість.
Юридична особа ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ОДЕСА» з кодом ЄДРПОУ 37947040 була зареєстрована 08.11.2011. Розмір статутного капіталу складає 473402196,00. На момент останнього оновлення даних 02.08 особою юридичної особи є СЕМЕНЧЕНКО ВОЛОДИМИР ВІТАЛЬОВИЧ.
Угоду на 1 млрд гривень затвердили у червні 2025 року. Після цього детектива Станіслава Бравермана, який розслідував справу, звільнили з НАБУ через досить короткий проміжок часу. НАБУ пояснює звільнення тим, що детектив мав інтимні стосунки зі свідком у справі про аеропорт Ольгою Гутовською.
Представники Бориса Кауфмана наголошують, що цей свідок був важливим чи ключовим для справи, тому йдеться про конфлікт інтересів. Ці стосунки могли вплинути на розслідування. Водночас у листі, який Браверман написав, прощаючись зі колегами, він стверджує, що конфлікту інтересів не було.
Після затвердження угоди цей факт ймовірної неетичної поведінки почали розкручувати медіа, окремі особи, які називають себе журналістами, окремі активісти. На думку Броневицького, це робиться виключно для того, щоб реальний стан речей обмазати болотом. Люди кажуть — там детектив із ключовим свідком вступив у неетичні відносини, в результаті там було лихо у справі. Ні, цього не було взагалі. Це маніпуляція.
На момент, коли внесли відомості до ЄРДР у квітні 2023 року, жодного так званого ключового свідка у справі не було. Восени 2023 року вона з'явилася. Вже після того, як Кауфману, Боруховичу та іншим було повідомлено про підозру. За словами Бравермана, керівництво познайомило його з цією жінкою. Вона керує британською компанією, яка викуповує боргові зобов'язання, а потім повертає їх, отримуючи прибуток. Їй було відомо про стан Кауфмана за кордоном. Про предмет злочину, про відчуження аеропорту їй нічого не було відомо. Це не є ключовим свідком.
Сторона захисту заявляла про конфлікт інтересів у Бравермана, аргументуючи неетичною поведінкою. Ще під час досудового розслідування сторона захисту звернулася до суду і просила усунути Бравермана. Представник Кауфмана підтверджував це. Здійснювалася фото- та відеофіксація комунікацій детектива та свідки, потім ці докази розглядалися в суді. Суд оцінив цю комунікацію.
Стороною захисту було представлено слідчому судді надруковане фото, де було зафіксовано Браверман і свідок, що сідає в автомобіль. Сторона захисту пояснила, що їй про це стало відомо від громадської організації, яка щось зафіксувала. Потім з'ясувалося, що це було стеження за Браверманом. Ні Браверман, ні свідок у контексті ділових відносин нічого не приховували. Браверман розумів, що за ним може бути стеження, знаючи про факти з листа про пропоновані кошти. Броневицький бачив ці матеріали, слідчий суддя розібрався в ситуації і сказав, що це все надумані факти.
Особливий цинізм у тому, що ці факти чує від журналістів з іншого поля, які представляють громадянське суспільство і відстоюють незалежність антикору. Звідки вони беруть ці факти? Те саме — конфлікт інтересів, критичний свідок. Броневицький хоче, щоб люди це почули, бо це велика маніпуляція, що справа зіпсована через те, що Браверман став у відносини із ключовим свідком.
Звільнення Бравермана за часом було дуже близьким до затвердження судом угоди. Детективи НАБУ звернулися до директора бюро Семена Кривоноса з проханням переглянути рішення про звільнення Бравермана. Це звернення підписали від 80 до 100 детективів. Це досить багато детективів. У Києві їх близько 200. Це був перший випадок за історію, коли така велика кількість детективів зібрала підписи під зверненням до директора НАБУ.
Люди розуміли і бачили, що санкція у вигляді звільнення абсолютно несправедлива і незрозуміла з погляду здорового глузду та внутрішніх процесів в бюро, а також законодавства. Навіть якщо гіпотетично було порушено етичні норми, чи тягнуть вони звільнення, враховуючи послужний список детектива? На думку Броневицького та детективів — ні. Бюро його виставило надвір.
Про проблеми у НАБУ та САП йшлося у різні періоди. Була історія зі «зливами» в НАБУ, внаслідок якої звільнили Гізо Углаву. Проблема не зникла, але про САП ніхто не запитує. На думку Броневицького та прокурорів САП, у САП теж відбуваються не зовсім зрозумілі речі. Броневицький сам як прокурор був учасником таких подій.
Розслідували кримінальне провадження, де Броневицький був старшим групи прокурорів. Це стосувалося дослідження законності постачання продуктів на прифронтовій території. Почалася повномасштабна війна. На прифронтових територіях люди не мали нормальних продуктів. Існувала програма постачання продуктів. Справа стосувалася замороженої курки — м'яса птиці мали доставляти з однієї фабрик із заходу України на територію Харківської області для роздачі людям. Це був 2022 рік, коли завершувався конкурс. Призначили Клименка керівником САП та Синюка його заступником.
Паралельно відбувалося розслідування, і Синюк активно ним цікавився. Майже кожного дня викликав Броневицького і запитував — ну що там, коли плануєте обшуки? Броневицький говорив детективам, чому заступник дуже активно цікавиться справою. Не може собі пояснити чому. Розслідування будували на взаємній довірі прокурорів та детективів. Навіть про такі факти ділилися один з одним, щоб мати спільну позицію чи не допустити витоку інформації.
Приїжджають детективи на обшук, вилучають технічні носії інформації, мобільні телефони, дзвонять Броневицькому та кажуть — ти нам говорив про те, що ваш заступник цікавиться цими обшуками. Це ваші потенційні підозрювані між собою переписувалися? Так, факт такий є. Зафіксували, але з тим нікуди не підемо. Може, збіглося.
На певному етапі розуміють, що готові вручати підозри. Проходить нарада у керівника САП, де присутні Клименко, Синюк, з боку прокурорів — Броневицький як процесуальний керівник та детективи. Говорять, що готові повідомляти про підозру, йдеться про присвоєння грошей, санкція передбачає конфіскацію майна. Після повідомлення про підозру зазвичай заарештовується майно. За кілька днів здійснюють повідомлення про підозру. А двоє підозрюваних якось уже перереєстрували своє майно на чоловіків — миттєво після наради, але перед підозрами.
Розуміючи, що Синюк цікавився справою на стадії обшуків і була присутній на нараді, Броневицький та керівник самостійного підрозділу детективів вирішують прийти до Клименка і розповісти про підозри щодо його заступника. Броневицький особисто звернувся до нього. Щонайменше, щоб перевірити цю інформацію, спростувати або підтвердити якимось чином. Нуль реакції, нуль дій. Керівник жодних дій не робить і не зробив.
Пізніше гіпотеза про те, що ллється з кабінету заступника, підтвердилася, коли завершили слідство та відкрили матеріали для захисту. Сторона захисту почала ініціювати укладання угоди. Один із захисників підтверджує факт комунікації із заступником керівника САП. Який саме комунікації? Ніхто ж не буде відкрито говорити. Але про те, що вони мають зв'язок і спілкуються із заступником керівника САП безпосередньо. Пов'язують це все в одну смислову лінію — цікавиться обшуками, людям відомо про обшуки. Люди, присутні на нараді за підозрою, миттєво перед повідомленням про підозру скидають своє майно.