Третій рік перебування Херсона в зоні активних бойових дій змусив мешканців міста переносити значну частину свого життя під землю. У підземних укриттях розташовані лікарні, гуманітарні центри, проводяться концерти, спектаклі, спортивні змагання та наукові заходи. Народжуються діти, тече звичайне життя громади. Однак останнім часом місто стало відомим не лише своєю стійкістю, а й масштабними проектами будівництва так званих «підземних шкіл» вартістю понад сто мільйонів гривень кожна. Замість захоплення ці проекти викликали хвилю протестів серед жителів, які сумнівалися в їхній доцільності та прозорості.
Рік тому голова Херсонської міської військово-цивільної адміністрації Роман Мрочко представляв міністру освіти Оксену Лісовому плани будівництва чотирьох таких закладів. Мрочко стверджував, що школи розраховані на дітей, які постійно проживають у Херсоні, та на тих, хто нібито мав невдовзі повернутися до міста. Він впевнено розповідав про завершення об'єктів за дев'ять місяців та наповнення їх учнями. Однак Мрочко добре розумів, що офлайн навчання в зоні активних бойових дій є незаконним, навіть у найсучаснішому бомбосховищі. Це мав знати й міністр Лісовий та уряд, який затвердив виділення додаткової дотації з європейського фінансування за програмою Ukraine Facility.
Незважаючи на сумніви, Київ дав добро. Рада оборони та обласна адміністрація Херсонщини видали розпорядження про закупівлю будівництва захисних споруд як невідкладні роботи без проведення електронних торгів. Команда Мрочка вдалася до хитрості — змінила назву об'єктів. Якщо у липні 2024 року вони називалися «підземними школами подвійного призначення», то у жовтні головний піарник міської ради Денис Путінцев заявив, що це «протирадіаційне укриття, а не школа». Тим часом окупанти через свої канали оголосили об'єкти законною військовою метою.
Мешканці сусідніх будинків закликали владу припинити роботи, побоюючись обстрілів. Їхні вимоги були проігноровані. 7 жовтня 2024 року поблизу будмайданчиків впали російські керовані авіабомби, зруйнувавши школу № 41. Незважаючи на опір громадян, будівництво продовжилося. На чотири проекти укриттів було виділено майже 400 мільйонів гривень.
У Херсоні проживають троє з половиною — чотири тисячи дітей шкільного віку. Таким чином, витрати на одне місце за партою у підземній школі становили 100 тисяч гривень лише на будівництво. Перший об'єкт — укриття при школі № 41 — мав коштувати бюджету майже 90 мільйонів гривень. Управління капітального будівництва міської ради без проведення торгів обрало виконавцем Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпостач-СТСВ». За два місяці до цього компанія змінила юридичну адресу з Івано-Франківська на Херсон, ставши улюбленим будівельником місцевої влади. Окрім підрядів на «підземні школи», «Будпостач» отримав десятки замовлень на ремонт укриттів на загальну суму 380 мільйонів гривень.
Директор та співзасновник «Будпостачу» Олександр Новохацький, маючи протекцію в кабінетах Херсонської МВА, вирішив стати місцевим авторитетом. За даними слідства, він вимагав у інших підрядників «відкати» у розмірі чверті суми контракту для «вирішення» питань із замовниками з мерії. За здирництво Служба безпеки України затримала Новохацького у січні 2025 року.
Ситуація змінилася у квітні 2025 року після звільнення Романа Мрочка з посади голови МВА. Договори між Управлінням капітального будівництва та «Будпостач-СТСВ» були розірвані за згодою сторін, однак компанія отримала 32 мільйони гривень за виконану роботу. «Будпостач» мав також побудувати укриття на території дошкільного закладу школи № 56 за контрактом на 109 мільйонів гривень, але навіть не розпочинав роботи. Термін дії договору на ремонт укриття в іншій школі був відсунутий на кінець 2026 року.
Другим підрядником став ТОВ «Мегаплан Фаст», засноване наприкінці 2024 року з основним видом діяльності — виробництво м'яса. Компанія не мала жодного досвіду у виконанні держзамовлень. Керівник УКБ Дмитро Холодов легко підписав з фірмою договір на 56 мільйонів гривень, який у липні довелося розривати через відсутність прогресу. Підрядники мали звільнити будмайданчик від техніки та сміття до 10 липня, але через тиждень роботи все ще тривали. Журналісти застали на об'єкті робітників, включаючи чоловіка на ім'я Наріман, який працював другий день і не знав, хто йому платитиме. На будівництві також перебував львівський підприємець Михайло Володимирович Греськів, зареєстрований як ФОП із основним видом діяльності — оптова торгівля меблями та килимами. Греськів відмовився пояснити, чому керував робітниками на об'єкті, роботи на якому мали бути припинені.
Третім підрядником було ТОВ «ТЕНСЕНС», яке також не мало досвіду будівельних держзамовлень і було перереєстровано з Києва на Херсон незадовго до отримання контрактів на загальну суму майже 170 мільйонів гривень. Під час обшуків у кабінеті Олександра Новохацького співробітники СБУ знайшли печатку «ТЕНСЕНС». На момент підписання договорів керівником компанії був таксист із Полтавщини Максим Сердюк, який також підписав документи про структуру власності «Мегаплан Фаст».
Таким чином, чотири «підземні школи» будували три різні підрядники, які, судячи з усього, мали один центр управління та розпилу коштів, надісланих українському бюджету Європейським Союзом. Договори на всі проекти підписував директор Управління капітального будівництва Денис Холодов, який досвідчений управлінець і цілком усвідомлено підписував документи на стомільйонні підряди з фірмами, що мали всі ознаки фіктивності. Після зриву будівництва Холодов продовжив очолювати УКБ та підписувати нові багатомільйонні договори, зберігши посаду навіть після зміни голови МВА.
28 липня Холодов підписав два накази про розірвання договорів із «ТЕНСЕНС» за невиконання зобов'язань та неналежну якість робіт. Однак компанія отримала 34 мільйони гривень за роботу на обох об'єктах. Загалом «Будпостач-СТСВ» та «ТЕНСЕНС» отримали майже 70 мільйонів гривень за неякісну роботу та завищені ціни на матеріали.
Аналіз локальних кошторисів виявив масштабні завищення. «Мегаплан Фаст» вказав ціну покрівельного руберойду 126 гривень за квадратний метр, тоді як у будівельному гіпермаркеті Херсона той же матеріал коштував 25 гривень, а на ринку — 20 гривень. Дротову тканину сітку компанія оцінила в 357 гривень за квадратний метр, хоча у Запоріжжі вона коштувала на 137 гривень дешевше. «Будпостач-СТСВ» також спробував «наваритися» на численних закупівельних позиціях. Найпоказовіший приклад — унітаз. Найдорожчий унітаз у херсонському будмаркеті коштує до 5 тисяч гривень, але «Будпостач» забив у кошторис для гімназії № 1 шість з половиною тисяч гривень за один порцеляновий виріб — нова версія історії про «золоті унітази».
З вересня 2024 року слідчі херсонського управління Національної поліції розслідують кримінальне провадження за фактом присвоєння службовими особами компанії «Будпостач-СТСВ» бюджетних коштів через завищення цін на матеріали та роботи. Однак жоден чиновник, причетний до афер, не був притягнутий до відповідальності. Роман Мрочко та його команда спокійно покинули місто, а деякі вже отримали посади у Вінниці.
Ситуація з «підземними школами» залишається патовою. Можна витратити ще більше грошей на об'єкти, потреба в яких виникне лише після звільнення лівого берега, або припинити будівництво, залишивши бетонні коробки як нагадування нащадкам про неправильне витрачання коштів, надісланих українському уряду європейськими партнерами.