Олексій Сальников, колишній голова Державної судової адміністрації, був визнаний винним у зловживанні впливом. Вирок передбачав три роки позбавлення волі. Справа розпочалася з підозри, яку йому повідомили два роки до судового засідання, невдовзі після того, як розгорівся скандал навколо голови Верховного суду Всеволода Князєва.
За версією обвинувачення, Сальников отримав 7,5 тисячі доларів США, обіцяючи сприяти у Верховному суді щодо рішення у справі компанії ТОВ «Форватер плюс», яка судилася за дозвіл на видобуток піску. Національне антикорупційне бюро задокументувало передачу коштів 5 березня 2023 року у ресторані «Прага». Під час цієї зустрічі Сальников сказав: «Ми можемо все це зробити за п'ятірку». Коли його співрозмовник уточнив, чи входить сам Сальников у цю суму, той додав ще 2,5 тисячи доларів, жартуючи про те, що розцінки для Верховного суду виявилися невеликими.
Початок справи
Заяву до НАБУ подав військовослужбовець Олексій Гончар 1 березня 2023 року. У своєму зверненні він розповів, що від юристів дізнався про судовий розгляд у Касаційному адміністративному суді Верховного суду справи ТОВ «Форватер плюс» проти Державної служби геології та надр України. Знаючи про своє знайомство із Сальниковим, юристи попросили його дізнатися про перебіг розгляду.
Гончар стверджував, що у листопаді 2022 року під час зустрічі з Сальниковим повідомив йому про цю справу. Згодом Сальников розповів, що спілкувався з керівником апарату Касаційного адміністративного суду, і що розгляд буде перенесено до другої інстанції. За це, за словами Гончара, необхідно було надати 5 тисяч доларів США. Однак Сальников не розповів йому деталей щодо розподілу цієї суми.
НАБУ зареєструвало кримінальне провадження з фабулою про те, що судді Верховного суду через посередника висловили прохання надати їм неправомірну вигоду за ухвалення рішення. Саме така кваліфікація дозволила проводити негласні слідчі розшукові дії.
Зустрічі під контролем
Перша зустріч під контролем НАБУ відбулася 5 березня у ресторані, коли Сальников узяв гроші. Усі подальші зустрічі складалися з постійних нагадувань Гончара про «маленьке питання» та виправдань Сальникова щодо того, чому справа вирішується так довго.
8 березня Гончар зустрівся з Сальниковим біля адміністративної будівлі Державної судової адміністрації України. Сальников сказав, що гроші передані, і повідомив, що матиме зустріч із головою Верховного суду Князєвим.
14 березня 2023 року Гончар зустрівся із Сальниковим перед входом до ресторану «La Fontana» на Печерську. Він запитав, чи не пов'язане затягування з розміром переданих коштів. Сальников відповів, що можна запропонувати більше: «Я не знаю. Я думаю, що якщо запропонувати більше, якщо він піде, запропонує, може вона й клюне, вмовить». Гончар погодився з необхідністю збільшити суму: «Гарна інформація. Будемо зараз удвоюватися... Кушем, як кажуть, перебиватимемо».
Під час розмови Гончар уточнив щодо «товариша» (голови Верховного суду Князєва). Сальников відповів, що спілкувався з ним і той, можливо, знайде час для зустрічі. Гончар наголосив, що йому потрібно зустрітися з їхнім «товаришем» і він не бачить жодної проблеми знайти кілька хвилин для обговорення термінового питання.
Гончар неодноразово нагадував про рішення та «маленьке питання», щоб Сальников не забув про це. Він також попередив, що змінить телефон та мобільний номер, щоб уникнути прослуховування. Пізніше на допиті Гончар сказав, що не пам'ятає точно, що мається на увазі під «маленькою справою», але припускає, що це стосувалося справи ТОВ «Форватер Плюс».
26 березня 2023 року в ресторані Гончар знову поцікавився рішенням їхньої «маленької справи». Сальников відповів, що наступного тижня все буде зроблено, оскільки він уже переговорив із «товаришем», який закриє це питання: «Наступного тижня зробимо. Я вже поговорив із товаришем… я ніби до нього підійшов із цим питанням… Сказав, що наступного тижня я закрию це питання». На питання, яким буде закрито питання, Сальников пояснив, що «вниз», маючи на увазі напрям справи на новий розгляд до нижчої інстанції.
30 березня 2023 року Сальников повідомив Гончару, що маленьке питання буде вирішено наприкінці тижня, оскільки до цього був відсутній суддя з колегії. Коли буде колегія із трьох суддів, то призначать судове засідання та розглянуть справу.
31 березня Сальніков відправив на зустріч із Гончаром свого заступника Максима Пампуру. Той сів у машину до Гончара та вони зробили коло біля судової адміністрації. Потім у машині була телефонна розмова, до якої Сальников приєднався за допомогою гучного зв'язку. Сальников повідомив, що в суді на них чекає помічник Князєва, який знає про ситуацію: «Помічник керівника… І він чекає. Ви підійдіть, як би, і скажіть щодо цієї ситуації. Скажіть, що хотіли отримати зворотний зв'язок. І все».
Після цього Пампура увійшов до приміщення Касаційного адміністративного суду, а Гончар залишився чекати на машині. За годину Пампура повернувся і підтвердив, що треба почекати, коли буде член колегії, щоб передати справу до апеляційної інстанції. «Йшлося про те, щоб спустити в другу… Ось. Це він підтверджує. Шукають бічного, ну буде, все буде» — казав Пампура.
7 квітня 2023 року біля будівлі ДСА Сальніков сказав Гончару, що нагадав Князєву про «особисте питання», яке вже вирішено. Почувши це, Князєв нібито призначив у понеділок вранці зустріч з участю голови Касаційного адміністративного суду Михайла Смоковича.
10 квітня Сальников розповів Гончару, що був у Князєва і бачив Смоковича. Останній пообіцяв протягом місяця ухвалити позитивне рішення, щоб повернути справу «Форватер плюс» до апеляційної інстанції. Смокович сказав: «Я обіцяю, що протягом місяця ми його відправимо». Сальников передав слова Смоковича: «Як я не знаю, вже більше сказати. Він каже: «Ми його прописуватимемо і зараз подивимося якісь підстави зробити, і туди вниз спустимо»… «Ну все, — каже, — сподіваюся, що швидше зроблять».
Сальников також повідомив про активізацію правоохоронних органів, представники яких приходили до Верховного Суду. Він сказав, що голова Верховного Суду Князєв знає про прослуховування телефону Гончара: «Більше того, нашу зустріч із тобою зафіксували зі служби фотографували, коли ми були в цьому…» Сальников передав слова Князєва: «Вони активізувалися. Почали бігати. Що вони бігають? Телефони твої слухаються, виглядає. Вони взяли дозвіл на твій телефон».
Пауза у спілкуванні
Після цього у матеріалах справи виникає пауза майже на три місяці — за цей період не задокументовано зустрічей, телефонних розмов чи листування. Це могло означати, що їх взагалі не було, або ж фігуранти, включаючи Гончара, який співпрацював із НАБУ, так шифрувалися, що їх не записали, або детективи вирішили не показувати те, що фіксували. Саме у цьому проміжку відбулося затримання голови Верховного суду Князєва.
Наступна зафіксована зустріч між Гончаром та Сальниковим датується 14 липня. Гончар був обурений, що стільки часу минуло, а маленьке питання досі не вирішене. «Тобто 5 березня, бл**, потиснули руку ніби… Так? … 6-го… ти кажеш: «Все в порядку, все роздали, все добре, все буде супер». Чотири місяці… Вони збираються, у понеділок вони підуть, бл** до трійки, трійка їм скаже ніхто не давав, розумієш? Ніхто не розносив, не заносив бл**… Буде просто бл***, грандіозний скандал».
Сальніков відповів, що намагався вирішити справу, але йому не вдалося: «Я говорю: Я тут не можу допомогти. Тобто до них підійшли, раз поговорили, удруге поговорили, втретє поговорили. Не зможу допомогти тут, ну вони не реагують».
Після суперечки Гончар сказав, що треба повернути надіслані гроші. Сальніков відповів, що гроші вже віддав товаришу Гончара два місяці тому. Сальников: «Під'їхав, товариш на такій машині під'їхав, представився, сказав «На ЗСУ».
Гончар запитав, коли це було. Сальников: «Два місяці тому це було. Ти приїхав на роботу, ми поговорили…» Чоловіки сперечалися. Гончар обурювався, чому він раніше про це не знав, і нагадував Сальникову про якусь розмову наприкінці червня, запису якої немає у матеріалах справи.
Сальников дзвонить своїй помічниці та включає гучний зв'язок, підтверджуючи, що вона особисто віддала гроші охоронцеві Гончара. Зрештою, Сальніков радить Гончару звертатися до правоохоронців.
26 липня 2023 року голові ДСА повідомили підозру в шахрайстві та підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди.
Помічниця та свідчення
Помічниця голови ДСА Тетяна Добровенко 21 серпня 2023 року зверталася до Національної поліції із заявою про вчинення шахрайських дій щодо неї. Однак документи про її заяву у поліції не збереглися.
У судовому засіданні вона розповіла, що 24 травня 2023 року Сальников був у відрядженні у Дніпрі і не міг сам віддати гроші, тому попросив її це зробити. «Сказав, що мені має подивити особу, скаже про придбання автомобіля для ЗСУ і домовиться за час, коли я передам ці кошти», — розповіла Добровенко в суді.
Адвокати Сальникова дізналися ім'я охоронця Гончара та його номер телефону. За даними операторів мобільного зв'язку, між помічницею голови ДСА та охоронцем Гончара 24 травня 2023 року справді було три телефонні з'єднання. Їхні телефони фіксувалися в зоні дії однієї з базових станцій у Дарницькому районі столиці.
Чоловік, який працював охоронцем у Гончара, спочатку відмовився приходити до суду. У телефонній розмові він нагрубіянив секретареві судового засідання і сказав більше йому не дзвонити. Свідка вдалося допитати лише після того, як суд застосував до нього привід.
Чоловік підтвердив, що одного разу за дорученням Гончара їздив забирати пакунок. День та місяць не пам'ятав. Передавала якась жінка. «Скажеш, що згорток на ЗСУ, а там на кшталт зрозуміють», — згадував він інструкції Гончара. Далі він привіз пакет у будинок і залишив на тумбочці.
Суд визнав повернення грошей доведеним, хоча Гончар заперечував, що одержав їх. Зниклі гроші належали НАБУ. Але Гончара визнали потерпілим. Суд звернув увагу, що за логікою подій, якщо йшлося про вирішення питання на користь ТОВ «Форватер Плюс», передані гроші мали належати саме цій компанії. Тому незрозуміло, чому потерпілим став саме Гончар.
Хто такий Гончар
Олексій Сальніков познайомився з Олексієм Гончаром наприкінці 2015 – на початку 2016 року. Тоді Сальников був керівником Фонду державного майна у Херсонській та Миколаївській областях. Сальников розповів у судовому засіданні, що ходив на зустріч із двома народними депутатами, де також перебував Гончар із великою кількістю охоронців. Новий знайомий казав, що займається бізнесом та має свої юридичні компанії. Нардепи на запитання про Гончара відповідали: «Це наш колега». Сальников спочатку записав контакт Гончара у своєму мобільному телефоні як «Олексій депутат». За ближчого знайомства Гончар уточнив, що не депутат, а бізнесмен: «Начебто б олігарх, тільки не публічний».
Згодом Сальніков зустрівся з Гончаром у його офісі і там, за його словами, вперше побачив майбутнього голову Верховного суду Князєва, тоді ще просто суддю Миколаївського окружного адміністративного суду.
Гончар стверджує, що обговорював із Сальниковим багато комерційних питань та голова регіонального фонду держмайна нібито допомагав йому орендувати будинок культури у Миколаєві, де тоді розміщувався адміністративний суд. Сьогодні Гончар заявляє, що своїм кар'єрним зростанням у судовій адміністрації Сальников завдячує йому, бо він доручився за нього перед Князєвим. Він познайомив Сальникова з Князєвим і потім нібито переконав Князєва призначити Сальникова главою ДСА, щоби спільно заробляти.
Допитаний як свідок, Князєв поруки та заробітків, звичайно, не підтвердив. Але визнав, що Гончар радив йому Сальникова як хорошого спеціаліста на посаду керівника територіального управління ДСА у Миколаївській області. У 2019 році як суддя Верховного суду Князєв ще не міг сам його призначити. Сальникова було призначено за конкурсом. Як потім казав Гончар, він сприяв цьому призначенню. На той час Гончар спілкувався з членами Вищої ради правосуддя, і це було у віданні Вищої ради правосуддя. Гончар вважав, що він допоміг Сальникову у кар'єрі.
Гончар каже, що після того, як Сальников став головою ДСА, він звертався до нього за юридичними консультаціями на користь тих чи інших осіб, брав участь у цих процесах як посередник. І такі комерційні питання нібито вирішувалися за винагороду. До початку повномасштабного вторгнення, як розповідав Гончар, він, Сальников і Князєв нібито часто втрьох зустрічалися приблизно раз на два тижні. Теми цих зустрічей були комерційні — як заробляти за допомогою ДСА, зокрема на страхуванні працівників, ремонтних роботах, будівництві тощо.
Сальников та Князєв не заперечували тривалого знайомства з цим чоловіком, хоча й не в такому світлі, як уявив сам Гончар. Чим точно займався Гончар, вони, схоже, чітко не уявляли. Але за їхніми свідченнями ясно, що Гончар справив на них враження показним багатством та впливовістю. «Гончар, як мені здалося, був дуже багатою людиною. Він постійно цим хвалився, жив у шикарному будинку в Кончі Заспі, куди запрошував у гості. Він мав Майбахи, Роллс-Ройс і т.д. Там будинок такий, що ви навіть не уявляєте собі… Він казав: «Я на кшталт олігарха, але не свічуся»», — розповідав Князєв.
«Я приїжджав до нього додому. Він мене теж дуже порадував, бо, як він каже у матеріалах НСРД, його будинок коштував мільйони доларів», — не приховував захоплення Сальников.
Сам Гончар повідомив на допиті у суді, що надавав «консультаційні послуги», отримував інсайдерську інформацію, за що міг отримувати винагороду. При цьому любив розповідати про своїх впливових знайомих і це була його маркетингова стратегія, щоб більше людей знало про його можливості у вирішенні питань.
Справа «Форватер Плюс»
Юрій Бабенко, співзасновник ТОВ «Форватер Плюс», знав Гончара з 2016 року. В офісі Гончара працювали два адвокати та «Форватер плюс» зверталися до них за консультаціями. Бабенко познайомився із Гончаром в офісі трьох нардепів. Один із депутатів — Олександр із Миколаївської області, який пізніше звинуватив Горецького у шахрайському заволодінні його коштами (йдеться про нардепа 8 скликання Жолобецького).
Якось Бабенко справді поскаржився Гончару, що його справа довго без результату у Верховному суді, і той пообіцяв дізнатися, що там. Але про винагороду за це для Гончара, здавалося б, не йшлося, оскільки він раніше отримував від них якісь послуги і це було б некоректно. Бабенко сказав, що про хабарі для суддів від Гончара не чув. А потім сам прочитав про свою фірму у ЗМІ і був шокований.
У грудні 2023 року Верховний суд таки ухвалив бажане для «Форватер плюс» рішення. Держгеології зобов'язали повторно розглянути заяву про ліцензію. Але компанія відмовилася продовжувати роботу.
Адвокат Олег Горецький
Саме за посередництва Гончара Князєв та Сальников, здавалося б, познайомилися з адвокатом Олегом Горецьким. Гончар сказав у суді, що познайомив Сальникова з Горецьким саме з перспективою заробляти гроші. Через кілька років саме Горецький стане одним із ключових фігурантів корупційного скандалу у Верховному суді та укласти угоду про визнання винності.
Раніше, 2021 року, Горецький мав нещастя позичити Гончару чверть мільйона доларів. Більшість грошей «успішний бізнесмен» йому не повернув. Тоді адвокату відкрилися очі, що його знайомий — це в минулому громадянин Росії, який відсидів майже 5 років за шахрайство та переїхав до України, коли виник ризик повторного ув'язнення. Отримавши українське громадянство, іноземець тричі змінював прізвище.
У жовтні 2021 року Гончара затримали співробітники Служби безпеки України за підозрою в шахрайстві з перепродажем земельних ділянок групою осіб. До Князєва і Сальникова почали доходити новини про їхнього спільного друга. І не лише зі ЗМІ, а й від загального знайомого адвоката Горецького, який тепер називав Гончара не інакше як шахраєм.
Князєв стверджує, що припинив спілкуватися із Гончаром ще у грудні 2021 року, коли став головою Верховного суду. А Сальніков контакти не розірвав, про що потім дуже пошкодував.
У листопаді 2022 року Гончару повідомили про одну підозру у шахрайському заволодінні коштами — 210 тисяч доларів у Горецького та 295 тисяч доларів у екснардепа Жолобецького. 1 листопада 2022 року суд визначив Гончару запобіжний захід у вигляді застави. Підозрюваний гроші не вніс і 13 грудня міру довелося змінити на цілодобовий домашній арешт з електронним браслетом.
Для розуміння: саме у листопаді 2022 року, як стверджує Гончар, він уперше сказав Сальникову про справу «Форватер плюс». 10 лютого 2023 року суд продовжив Гончару цілодобовий домашній арешт ще на два місяці. Але, очевидно, що запобіжного заходу він не дотримувався.
Мотиви Гончара
Спочатку Гончар нібито пролобіював Сальникова на посаду голови ДСА, як він сам казав, зовсім не з безкорисливих мотивів — разом заробляти. Але потім заявив на нього в НАБУ та фактично знищив йому кар'єру та репутацію.
Олексій Гончар став антикорупціонером тоді, коли у нього виникли серйозні проблеми із правоохоронцями — поліцією та Службою безпеки України. Гончар згодом пояснював, що, мобілізувавшись до Збройних сил України, почав інакше оцінювати корупцію як явище.
Ще одним тригером для Гончара стало те, що Сальников задружив із його недругом Горецьким. Але все ж таки першопричиною поводження із заявою він називає свою нинішню нетерпимість до корупції.
Адвокати вважають, що Гончар мав кілька мотивів нашкодити Сальникову — образу за його спілкування з Горецьким і невдячність за посаду голови ДСА. А ще, допомагаючи НАБУ, Гончар, мабуть, сподівався уникнути кримінальної відповідальності у своїх справах. «Коли він почав працювати з правоохоронними органами, я так розумію, що він не мав іншого виходу, як приходити і провокувати…», — вважає Сальников.
Адвокат Іван Костюк сказав, що спілкування Сальникова з Гончаром це як спілкування слабкого із сильним. І слабшав тут Сальников, чиї відповіді невпевнені. Виправдовуючись, Сальников розповідав, що Гончар — «тонкий психолог», якому складно відмовити. А ще він його боявся. Бо коли пробував уникати, Гончар шалено приїжджав та з'ясовував стосунки.
Сальников навіть зачитав смс у суді від Горецького: «Щойно зустрів шахрая (Гончара) на заправці. Погрожував мені. Замахнувся вдарити». Далі у цьому повідомленні Гончар, нібито, передає Сальникову привіти та каже, що він із ним уже впорався.
Велике питання
Зі змісту розмов із Гончаром вбачається, що окрім «маленького питання» (справа «Форватер плюс») було і «велике питання» (справа Полтавського гірничо-збагачувального комбінату), який Гончар хотів обговорювати особисто з Князєвим. Тільки голова Верховного суду спілкування з ним явно уникав. Гончар намагався відновити спілкування за посередництва Сальникова, але дарма.
Адвокати ставили питання, чи не виходив заявник за межі контролю за скоєнням злочину, коли заводив із Сальниковим про «велике питання». Відомо, що захисники екс-голови Верховного суду Князєва також розробляють версію про провокацію їхнього клієнта. Вони клопотали про доступ до матеріалів негласних слідчих розшукових дій у справі Сальникова. Мотивували це тим, що Князєва допитували у НАБУ як свідка з цього виробництва. І давали для ознайомлення розмови, де Гончар намагається через Сальникова забезпечити собі з Князєвим особисту зустріч.
Слідчий суддя адвокатам екс-голови Верховного суду відмовив. А версія захисту полягала в тому, що саме Гончар спочатку мав спровокувати Князєва на отримання хабара у справі Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.
Однак, оскільки спілкування між Князєвим та Гончаром налагодити не вдалося, то НАБУ залучило до співпраці нотаріуса Кирила Горбурова, з яким Князєв був знайомий понад 20 років. А Гончар, до речі, згодом став викривачем у ще одній справі НАБУ. Залегендований як «Тороп» він як представник приватної компанії вів переговори про надання 200 тисяч доларів неправомірної вигоди заступнику голови Дніпропетровської облдержадміністрації за виділення у довгострокове користування земельної ділянки.
Судовий вирок
Прокурор просив Сальникова за сукупністю злочинів сім років позбавлення волі. Суд призначив три. Звинувачення у підбурюванні замаху на надання неправомірної вигоди визнали недоведеним. «Оскільки участь Сальникова у злочині не зафіксовано до моменту отримання ним коштів, відсутні докази того, що саме він був ініціатором (підбурювачем)…», — пояснюється в вироку суду.
Версія про підбурювання базувалася виключно на свідченнях Гончара. Отже, дії Сальникова суд перекваліфікував на зловживання впливом.
Із записів розмов вбачається, що голова ДСА декларував свої зв'язки з особами, які можуть вплинути на розгляд судової справи, обіцяв передати інформацію у справі третім особам та згадував голову Верховного Суду, його помічника, голову Касаційного адміністративного суду та керівника апарату. Сальников неодноразово говорив «відповідному» Гончару, обіцяв, що «поговорить», «передасть», «повідомить» і водночас не давав чітких гарантій результату, уникав зобов'язань, зберігаючи невизначеність.
Повноваження глави ДСА не охоплювали участі у правосуддя. Але він посилався на неформальні зв'язки у судовій системі. Сальников розповідав Гончару про зустрічі із головою Верховного суду, представниками Касаційного адміністративного суду. Записи розмов Сальникова з головою Верховного суду Князєвим та головою Касаційного адміністративного суду Смоковичем та іншими чиновниками у справах відсутні. Тому суд не зміг переконатися, що ці зустрічі справді мали місце.
Немає доказів передачі Сальниковим засобів іншим особам. А глава ДСА пояснив, що спроби вирішити справу виявилися невдалими через незалежні від нього причини: «Я говорю: Я тут не можу допомогти. Тобто до них підійшли, раз поговорили, удруге поговорили, втретє поговорили. Не зможу тут допомогти, ну вони не реагують».
Сальников також казав: «Ні, так, припустимо, зі свого боку ніби, я їх ніде не розколював. Нічого не було. Ми пішли, поговорили чесно (…) Я прийшов, раз прийшов вони подивилися, другий раз прийшов, третього прийшов… Ну ти бачив ситуація як вийшла».
Контакти Сальникова із суддями, на яких він має вплинути, не зафіксовано. Між ним та суддями фактично не існувало робочих чи особистих відносин, що унеможливлювало будь-який вплив. Але голова ДСА міг вплинути на інших осіб, адже в розмовах з Гончаром посилався на комунікацію з головою Верховного Суду Князєвим та головою Касаційного адміністративного суду.
Гончар намагався через Сальникова налагодити зв'язок із «товаришем» (Князєвим), що підтвердили як заявник Гончар, так і свідок Князєв та звинувачений Сальников. Тому Гончар вважав, що відносини Сальникова із головою Верховного Суду Князєвим виходили за межі виключно службових.
Надалі саме помічник Князєва, голови Верховного Суду, орієнтував заступника Сальникова про подальший перебіг справи «Форватер Плюс» та його передачу до апеляційної інстанції.
Суд визнав встановленим, що голова Державної судової адміністрації отримав від Гончара гроші за вплив на ухвалення рішення суддями Касаційного адміністративного суду (ч. 2 ст. 369-2 ККУ). На думку суду, не виключає складу цього злочину та повернення грошей, оскільки Сальников зробив це лише тому, що не зміг виконати взяті на себе зобов'язання.
Водночас злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України має формальний склад, тобто вважається закінченим з моменту фактичного отримання неправомірної вигоди, а не з досягнення чи недосягнення результату впливу.
З матеріалів справи вбачається, що Сальников намагався щось зробити з «маленького питання». Негласними слідчими діями зафіксовано, що він доручив своєму заступнику сходити до Касаційного адміністративного суду та дізнатися про справу «Форватер плюс». Разом з тим, що гроші потім ще повернули, то, на думку суду, цього достатньо для виправдання Сальникова від шахрайства — що він нічого не збирався робити, а лише хотів привласнити гроші.
Суд погодився із захистом, що з боку заявника Гончара було наполегливо. Деякі фрагменти розмов демонструють високий рівень емоційної напруги з боку Гончара, створення ефекту невідкладності ситуації та спроби впливати на поведінку Сальникова через емоційний тиск та обіцянку. Але така завзятість мала місце після того, як Сальников цілком добровільно отримав гроші. Тому суд не враховує це як ознаку провокації злочину.
Адже Гончар чинив тиск на Сальникова виключно, щоб він виконав їхні попередні домовленості щодо впливу на ухвалення рішення суддями, і не змушував отримувати гроші за цей вплив. Немає даних про те, що заявник чи детективи НАБУ створювали штучні умови чи якось підбурювали Сальникова до злочину.
Інформація, зібрана стороною захисту, викликала сумніви щодо абсолютної сумлінності Гончара. Але не тією мірою, щоб визнати всі його свідчення недостовірними, а його дії провокаційними. При дослідженні обставин та реконструкції подій суд врахував лише свідчення Гончара, які узгоджуються з іншими доказами.
Значення вироку
«Голова Державної судової адміністрації – це незвичайний чиновник. Це одна з ключових фігур в інфраструктурі судової системи, яка очолює цілу систему судового адміністрування і фактично розпоряджається бюджетами судів, що впливає на відбір та просування персоналу апаратів судів, що має доступ до чутливої управлінської та кадрової інформації та контакт із суддями, головами судів та керівниками органів, що забезпечують функціонування судової влади. Від його дій залежить ефективність, прозорість та неупередженість функціонування судової влади. Вчинення ним злочину, пов'язаного з корупцією, має особливо небезпечний характер, адже створює враження толерантності порушень на найвищому рівні», — написано в вироку суду.
Приймаючи кошти впливу на прийняття рішення суддями Верховного суду, Сальников як сам проігнорував встановлений правопорядок, а й був схильний проводити його порушення іншими особами.
У разі зловживання впливом закон дозволяє покарання у вигляді штрафу. Але Вищий антикорупційний суд вирішив, що скоєний Сальниковим злочин прямо дискредитує всю систему правосуддя. І покарання у вигляді штрафу не буде справедливим і створить враження формальності покарання та вседозволеності.
А реальне позбавлення волі єдиним способом гарантуватиме невідворотність покарання та попередити повторення подібного. Тому Сальникова засудили до 3 років ув'язнення.
Наразі вирок ще не набрав законної сили і невідомо, чи оскаржуватиметься.