Вісім років тому, 18 серпня 2017 року, на дорозі Львів-Краковець біля села Ямельня сталася смертельна аварія. Автомобіль Mercedes S 65 AMG з кортежу впливового українського бізнесмена Петра Димінського протаранив Opel Astra. Водійка Opel, 31-річна Наталія Тріла, загинула на місці. Свідки бачили, що за кермом Mercedes міг бути сам Димінський, однак винуватця так і не покарали. Замість нього провину взяв 43-річний охоронець Петра Димінського Андрій Борщ, директор охоронної фірми «Ірбіс". Цей день став поворотним у житті Петра Димінського. На той момент йому було 62 роки, і він володів класичним набором олігарха — футбольним клубом, телеканалом та політичним впливом. Основний капітал він заробив у нафтопереробному бізнесі, володіючи 25% акцій однієї з найбільших у країні мереж АЗС WOG. Аналітики Forbes оцінювали його статки у 103 млн доларів, віддавши йому 44 місце у списку найбагатших українців.
После ДТП Петро Димінський залишив місце аварії на іншому автомобілі з кортежу. 19 серпня львівська поліція оголосила про пошук очевидців. Галицький районний суд обрав запобіжний захід Андрію Борщу — його взяли під варту без права внесення застави. 20 серпня у селі Ямельня поховали Наталію Трілу. Того ж дня слідчі зустрілися з Петром Димінським у нього вдома, і він погодився на судово-медичну експертизу. 22 серпня йому вручили повістку на допит із пропозицією здати зразок ДНК. За інформацією Антона Геращенка, радника міністра МВС, Петро Димінський на приватному літаку вилетів зі Львова до Женеви. 23 серпня матеріали про ДТП були передані у Київ. Адвокат бізнесмена Микола Лисий опублікував у фейсбуці фото медичної довідки зі швейцарської клініки Generale-Beaulieu, де лікар Димитрос Самарас стверджував, що не виявив у Димінського слідів переломів, вивихів, синців, подряпин та інших тілесних ушкоджень. 26 серпня Петро Димінський прибув до Греції.
Рівно через два місяці після смертельної ДТП — 18 жовтня 2017 року — Петро Димінський придбав за 280 тис. євро будинок у престижному передмісті Афін на узбережжі Егейського моря. Згідно з грецькими правилами, інвестиція в житло від 250 тис. євро дозволяє отримати іноземцям поза ЄС так звану Золоту візу — вид резидента країни на п'ять років з правом її відновлення. За даними журналістів, саме такий документ і отримав Петро Димінський. Афінський адвокат Василіс Керасіотіс пояснив, що Golden Visa не вимагає від власника присутності чи постійного проживання у Греції, надає право необмеженого пересування у рамках Шенгенської зони, але не захищає власника від потенційних запитів на екстрадицію.
Таунхаус у передмісті Афін виявився лише номінальною адресою. Журналісти з'ясували, що Димінський, схоже, не живе там. На дзвінку вказані прізвища інших людей — Сморженюк та Темпонерас. Сам будинок виглядає занедбаним. Пошук за адресою таунхауса видав згадку про компанію Sea Joy, яка здає в оренду яхти на острові Корфу. Серед власників цієї компанії журналісти виявили не лише людей із прізвищами, вказаними на дзвінку у будинку. Частка в Sea Joy належить також Оксані Лясенко, яка через кіпрську компанію контролювала львівське ТОВ «Бізнес-центр Офіс-Вороного», власницею якого пізніше стала Жанна Дімінська, дочка Петра Димінського. Ще одна дочка Петра, Анастасія, була серед гостей гучного святкування 50-річчя Андрія Чорного у 2016 році — це чоловік Оксани Лясенко.
Андрій Чорний, він же Андреас Церні, народився в Грузії, переїхав до Донбасу, а згодом до Греції. Нині йому 59 років. Його називали номінальним власником однієї з компаній Олександра Януковича, він нібито займався продажем українського вугілля за кордон. Протягом 2020-2022 років Димінський активно літав за кордон із аеропорту в Афінах. Останній раз його зафіксували там у листопаді 2022 року, коли він продовжив свою «золоту візу». Ці дані дозволяють припустити, що принаймні в перші роки після втечі з України Петро Димінський жив саме у Греції.
Бізнесмен-втікач оголошено в розшук українською поліцією з грудня 2017 року. Він має статус підозрюваного за ч. 2 ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої). Проте розслідування зупинено. Офіс Генпрокурора стверджує, що досудове розслідування зупинено у зв'язку з міжнародним розшуком підозрюваного, та вживаються всі можливі заходи, спрямовані на встановлення його місця знаходження.
Але ситуація з міжнародним розшуком Петра Димінського виглядає дивно. Відповідно до постанови суду, його оголосили до міжнародного розшуку майже одночасно з національним — 15 грудня 2017 року. Того ж дня Інтерпол поширив так зване синє повідомлення, яке не передбачає негайного затримання чи арешту. Натомість «червоне повідомлення», яке зобов'язує заарештувати підозрюваного, Інтерпол публікувати відмовився, а через кілька місяців видалив і синє повідомлення. У липні 2023 року українська поліція знову звернулася до Інтерполу з проханням поширити «червоне повідомлення», але знову отримала відмову. Таким чином, поняття «міжнародний розшук», яким досі оперує Офіс Генпрокурора, не має практичного сенсу ще з червня 2018 року.
Ймовірно, затримати Петра Димінського могли б у березні 2019 року, коли він зустрічався із детективами НАБУ у приміщенні українського посольства в Афінах — це юридично вважається територією України, де діє національне законодавство. Але цей допит стосувався іншої справи, порушеної самим Димінським. НАБУ у відповіді на запит стверджує, що за п'ять днів до зустрічі із Димінським попередило про це українську поліцію офіційним листом. У поліції ж наполягають, що дізналися про допит у посольстві лише постфактум.
Строк давності за інкримінований злочин становить 10 років, але у разі ухилення від досудового розслідування відлік терміну давності зупиняється. Він відновлюється з дня появи особи із визнанням або її затримання. У цьому випадку особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з моменту вчинення нею кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Вісім років уже минуло.
Через два роки після смертельної ДТП та втечі з країни Петро Димінський дуже вигідно продав один із найвідоміших своїх бізнесів — інформаційний телеканал ZIK. На той момент офіційними власницями телеканалу були його дружина та дочки. 14 червня 2019 року відомий проросійськими поглядами народний депутат від «Опозиційного блоку» Тарас Козак оголосив, що став новим власником телеканалу ZIK, який мав увійти до спільної мережі з придбаними ним раніше двома інформаційними телеканалами «112 Україна» та NewsOne. Вартість цих двох телеканалів вже незабаром стала публічною — близько 4 млн дол., але вартість продажу ZIK досі залишалася невідомою. Учасники ринку оцінювали канал у 15-20 млн дол., хоча сам Димінський нібито хотів 53 млн дол.
Реальна вартість продажу телеканалу стала відома з фінансових звітів кіпрської компанії Ablemark Limited. Саме Ablemark володіла українською компанією «Про радіо», а та, у свою чергу, «Телерадіокомпанією "Нові комунікації"», якою належали ліцензії на мовлення ZIK. Ablemark Limited була зареєстрована у 2012 році і довгий час її контролювала інша кіпрська компанія Cypcoserve Limited, яка виступала як довірена особа (опікун) сімейного трасту Димінських.
З фінансового звіту Ablemark випливає, що 13 червня 2019 року українську «Про Радіо» продали кіпрській компанії Turul Investments Limited, що належить Тарасу Козаку. У звіті Turul Investments відмічено, що початкова угода була укладена на 165 тис. дол., але того ж дня суму угоди було збільшено до 27,5 млн дол. Саме цю суму Ablemark отримала 14 червня на рахунок у білоруському Абсолютбанку. Того ж дня Turul Investments придбала за 17,1 тис. євро ще одну кіпрську компанію Димінського — Alvho Trading Limited, яка була власником українських ТОВ «Західне інформаційне корпорація» (інформаційне агентство ZIK) та «ТРК Міст ТВ», якому також належала частина ліцензій на мовлення телеканалу.
Одразу після оголошення про продаж Тарасу Козаку журналісти почали масово звільнятися з телеканалу та інформаційного агентства ZIK. Незабаром телеканал перетворився на один із найбільших центрів проросійської пропаганди. У лютому 2021 року, за рішенням РНБО, його роботу заблокували, тоді ж припинив роботу сайт ZIK.ua. За кілька тижнів Тарас Козак вилетів в Росію та більше в Україну не повертався, де йому висунули заочне звинувачення у державній зраді.
Наприкінці 2017 року Петро Димінський отримав громадянство Сербії. На той момент він, очевидно, переживав про ймовірність оголошення його в міжнародний розшук, тому наявність сербського громадянства могла б допомогти йому уникнути екстрадиції в Україну. Українська адвокат Катерина Іличкієва пояснила, що країна, громадянином якої є особа, оголошена в розшук, як правило, відмовляє в екстрадиції. Можуть також відмовити в екстрадиції громадянина України, якщо він попросив притулку у країні перебування.
Сербський адвокат Нікола Ковачевич вважає, що політична відданість може відіграти важливу роль у ухваленні рішення про екстрадицію. На його думку, екстрадиція є скоріше політичним питанням, ніж юридичним. У деяких випадках деяким людям, чия екстрадиція запитується, Сербія надає певний захист через надання притулку, громадянства або затримку процедури екстрадиції. У відповіді на запит міністерство внутрішніх справ Сербії підтвердило наявність громадянства Петра Димінського, зазначивши лише, що це було в національних інтересах, не розкривши жодних подробиць.
У вересні 2020 року сербське громадянство набула і його дружина Олена Димінська — і вже у липні наступного року вона стала засновницею компанії Ablemark Limited. У кіпрському реєстрі вказано не українська, а сербська адреса. Щоправда, це лише назва вулиці у Белграді, на лівому березі Дунаю. Встановити точне місце реєстрації не вдалося. У листуванні багаторічного помічника та юриста Димінського Вадима Ладницького виявилося, що Ablemark навесні 2021 року планувала купити один із білоруських банків. Схоже, саме для цього планувалося скористатися сербським паспортом Олени Димінської, адже у центральному банку Білорусі порадили зробити кінцевим бенефіціаром Ablemark громадянина Сербії. Втім, із купівлею банку так і не вийшло.
Документи вказують, що із Сербією Петра Димінського може поєднуватися не лише громадянство. З них випливає, що в березні 2020 року компанія Ablemark надала безвідсоткову позику на мінімум 2,6 млн євро іншій кіпрській компанії Jikinto Limited, реального власника якої встановити не вдалося. Упродовж наступних місяців Jikinto отримала від сірського уряду кілька дозволів на експорт зброї загальною вартістю понад 10 млн євро для продажу уряду Уганди. У листопаді 2020 року Jikinto повернула Ablemark 1,6 млн євро позики, проте невідомо, чи повернула ще мільйон євро. Обидві компанії не оприлюднили оновлених фінансових звітів.
Гроші для Jikinto, які, ймовірно, використовували для торгівлі зброєю, були лише однією з багатьох позик, що фігурують у фінансових звітах Ablemark. До продажу ZIK ця кіпрська компанія не могла похвалитися фінансовим процвітанням. Однак після отримання грошей від Тараса Козака почала видавати значні позички. У грудні 2019 року Ablemark Limited підписала договори про надання позик пов'язаним латвійським компаніям New Fuels RSEZ SIA та Energy Resources CHP RSEZ SIA на приблизно 17 млн євро. На той момент, за даними реєстрів, ці компанії контролював Андреас Церні (Андрій Чорний) через ще одну кіпрську компанію Vulkanit Limited.
Згідно з витоком документів, у вересні 2021 року Vulkanit Limited перейшла під контроль Ablemark. На той момент, окрім вже згаданих двох компаній, Vulkanit володіла в Латвії ще й управлінською компанією SIA EcoEnergy AIFP. Головою правління всіх трьох компаній, розташованих у місті Резекні на сході Латвії, виявився 48-річний українець Роман Вдовиченко, який був серед гостей пишної вечірки на честь дня народження Андрія Чорного у Києві. Компанії Димінського намагаються підтримувати добрі стосунки з місцевою владою — наприклад, вони спонсорували будівництво нового футбольного манежу в Резекні. Латвійські медіа неодноразово писали про політичний вплив Петра Димінського, зокрема через депутата латвійського парламенту Вікторію Плешкани з проросійської партії Stabilitātei! (Стабільність!).
Згідно з інформацією джерела партнера OCCRP, починаючи з 2022 року, Петро Димінський дуже часто відвідував Латвію. Журналісти не вдалося з'ясувати, чи живе Петро Димінський у Латвії постійно. За інформацією у місцевих ЗМІ, у 2022 році він щонайменше кілька місяців жив у Юрмалі, курортному місті біля Риги. Перельоти до Латвії та великий місцевий енергетичний бізнес можуть свідчити про те, що він міг би там жити. Журналісти звернулися із запитом до Романа Вдовиченка та на електронну скриньку New Fuels RSEZ SIA, проте не отримали відповіді. Петро Димінський також не відповів на запитання, відправлені через дочку Анастасію та юриста Вадима Ладницького.