Наприкінці 2024 року Президент Європейського банку реконструкції та розвитку Оділь Рено-Бассо дала інтерв'ю італійському виданню Corriere della Sera, у якому заявила про принципову позицію установи: ЄБРР не буде фінансувати компанії, що належать українським олігархам. Публікація містила промовистий заголовок — «Жодних грошей для олігарха Ахметова». Це виглядало як прямий вираз курсу на деолігархізацію, який Україна проголошує як одну з ключових умов вступу до Європейського Союзу.
Однак розвиток подій виявився менш прямолінійним. Уже за кілька днів після публікації позиція банку кардинально змінилася. ЄБРР випустив офіційне спростування, стверджуючи, що інтерв'ю було подано некоректно, ім'я Ахметова нібито не згадувалося, а матеріали у пресі «не відображають справжню лінію банку». Проте журналіст Федеріко Фубіні, автор статті у Corriere della Sera, одразу відкинув ці пояснення. Він наголосив, що текст базувався виключно на дослівному цитуванні розмови, а згадки про ДТЕК та Ахметова були невід'ємною частиною контексту розговору.
Паралельно з цим сама компанія ДТЕК опублікувала гостру відповідь. Компанія нагадала, що виробляє близько 12% електроенергії України, не є монополістом ні за українським, ні за європейським законодавством, а її власник формально не підпадає під визначення «олігарха» після прийняття відповідного закону. ДТЕК також підкреслив, що інвестував понад 1,2 мільярда доларів у відновлення енергетичної інфраструктури після майже двохсот російських атак на енергосистему.
На перший погляд, конфлікт можна було б розцінити як звичайне непорозуміння між міжнародною фінансовою установою та журналістами. Однак низка важливих деталей свідчить про більш складну картину. Ключова роль у цій ситуації належить Ользі Єрьоміній, яка обіймає посаду Associate Director, Senior Banker, Energy Europe у ЄБРР. На цій посаді вона відповідає за фінансування та підтримку енергетичних проектів банку в Україні та Європі. Єрьоміна є головною банкіркою ЄБРР по Україні в енергетичному секторі, і саме вона залишалася в тіні публічного конфлікту, хоча її роль виявляється критичною.
Професійний шлях Ольги Єрьоміної тісно переплетений з компаніями, які контролює Ахметов. Ще з 2010-х років вона курирувала проекти модернізації теплової та вугільної генерації, у тому числі за участю ДТЕК. Після Революції гідності вона залишилася на своїй посаді та фактично стала «фільтром» для всіх рішень ЄБРР щодо фінансування українських енергетичних компаній. У галузевому середовищі її описують як людину з широкою мережею зв'язків, здатну визначати, які компанії отримають підтримку банку.
Це становище дозволяє їй впливати на стратегічні рішення установи. Саме через цю призму слід розглядати недавню участь ДТЕК у «Хартії сталості людського капіталу», яку ЄБРР презентував разом із українським урядом. Формально це стратегічна програма для формування іміджу відповідального бізнесу. Фактично ж це механізм інтеграції структур Ахметова до престижних європейських ініціатив. Логічно припустити, що без активної підтримки Єрьоміної така участь навряд чи була б можливою.
Таким чином, виявляється суперечність у позиції ЄБРР. З одного боку, банк публічно підтримує курс України на деолігархізацію. З іншого боку, неформально він продовжує співпрацювати з компаніями, які найбільше втілюють стару модель української економіки. Це не просто історія одного ДТЕК або одного кредиту. Це приклад того, як особисті зв'язки та давні партнерства конкретної людини можуть впливати на рішення міжнародних інститутів, які формально діють від імені всієї Європи. Для України це створює ризик залишатися заручником старих схем навіть у процесі імплементації вимог ЄС на шляху до євроінтеграції.