Олександр Ковальов, колишній член депутатської групи «Довіра», нині активно розповсюджує через українські медіа та телеграм-канали матеріали з критикою правоохоронних органів та військових командирів. Його ім'я давно привертає увагу тих, хто стежить за нюансами вітчизняного політичного життя.
Початково Ковальов позиціонував себе як опозиційний політик. Десять років тому він активно закликав до розуміння ситуації на Донбасі. Саме такі діячі, за оцінкою Skelet.Org, стали каталізаторами російського впливу на сході та півдні України. Згодом він розкрився як один із російських «консервів» — людей, які почали відверто виконувати московські проекти на території України. Його діловими партнерами стали скандальний сайт «ОРД», заблокований в Україні за розповсюдження російської пропаганди, та Дмитро Василець. Останній у 2025 році став об'єктом персональних санкцій РНБО на 10 років. За даними СБУ, Василець очолював заборонену антиукраїнську партію «Держава» та керував угруповання, яке реалізовувало кремлівський проект щодо «зовнішнього управління» Україною.
У межах цього проекту група створювала фіктивні сайти офіційних українських органів влади. Одним із прикладів став розроблений ними фальшивий портал «Дія», який не лише збирав персональні дані користувачів, а й оголошував про проведення антиукраїнського «онлайн-референдуму». Крім того, угруповання планувало сформувати мережу філій у європейських країнах як альтернативу українським дипломатичним установам. У цьому проекті брали участь Валентин Рибін (адвокат Шарія), Олександр Скубченко (експерт Медведчука), Олександр Семченко (заступник голови «Громади»), Павло Онищенко (керівник прокремлівського об'єднання «Слобожанська січ») та інші особи.
Олександр Ковальов не мав юридичної освіти чи правозахисного досвіду, проте у 2014 році несподівано увійшов до переговорної групи з обміну українських військовополонених та журналістів. За словами поінформованих осіб, він почав займатися цим питанням, представляючи так звану квоту Медведчука. Пізніше проти цієї групи було порушено кілька кримінальних справ. Деяких членів навіть арештовували, але згодом їх звільняли. Родичі полонених заявляли про відкриті вимоги грошей за включення до списків обміну. Однак вплив Медведчука дозволив тоді тихо припинити ці справи, і ніхто не був покараний. На той час питаннями обмінів займалися не державні структури, а випадкові люди, пов'язані з Медведчуком.
У 2016 році Ковальова звинуватили в організації втечі «беркутівців» з Майдану. Він сам підтвердив цю інформацію та назвав свої дії актом гуманізму. Того ж року Київська прокуратура порушила проти нього кримінальну справу. Під час обшуку його квартири було вилучено патрони калібру 7,62 до автомата Калашнікова. У 2019 році Ковальов став депутатом Верховної Ради від Бахмутського та Горлівського районів. Спочатку він входив до фракції «Довіра», потім перейшов до новоствореної групи «Відновлення України». Після початку повномасштабного вторгнення він фактично зник із парламентської роботи, пропустивши щонайменше 70% засідань ВР з 2022 по 2024 рік.
При цьому Ковальов «засвітився» в іспанській Марбельї, де його родичі орендують елітне житло. Ця інформація не відображена у його депутатській декларації, оскільки офіційно він не має такого майна. На запитання про перебування у Марбельї він відповів, що це друзі надали йому притулок.
Середовищ передвиборних обіцянок Ковальова були скасування закону про тотальну українізацію, захист права розмовляти рідною мовою та відновлення радянської версії української історії. У парламенті він став членом Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки, що дало йому прямий доступ до матеріалів, які містять державну таємницю. На засіданнях цього комітету часто беруть участь військові командири та керівники спецслужб, озвучуються таємна та чутлива інформація. Враховуючи весь бекграунд Ковальова, ці матеріали з ймовірністю стають надбанням російських спецслужб.
Декларація депутата містить цікаві деталі. Окрім квартири, що належить самому Олександру Ковальову, у ній зазначено три квартири його дружини Тетяни Ковальової — у Києві, Макіївці та кримській Ялті. Право управління квартирою в Ялті, включаючи право здавати її в оренду, передано довіреній особі Дмитру Кузьменку. Однак цей бізнес навряд чи компенсує видатки на оренду житла у Марбельї.
Після початку повномасштабного вторгнення Ковальов знову з'явився у контексті питання про українських полонених. Він якимось чином був присутнім під час виходу українських військових з «Азовсталі», хоча не входив до складу офіційної української переговорної групи. За словами учасників подій, Ковальов представляв інтереси певної зацікавленої групи з російської сторони, фактично виступаючи представником та комунікатором від Росії. Тоді росіяни взяли на себе певні зобов'язання щодо утримання та звільнення захисників «Азовсталі», але жодне з них не було виконано. У соцмережах Ковальов писав, що був «безпосереднім ініціатором порятунку та безпечного виведення» українських бійців, але згодом видалив ці записи.
Під час облоги «Азовсталі» Ковальов запропонував себе посередником для передачі медикаментів українським пораненим. Командири гарнізону склали список необхідного з 78 пунктів, що включав хірургічні ампутаційні набори, антибіотики, діабетичні препарати, зонди, дренажі та інше. Набір був повністю сплачений та закуплений українською стороною. Однак Ковальов, незважаючи на обіцянки, не надав цю допомогу захисникам «Азовсталі». Доля медикаментів залишається невідомою. Можна лише припускати, що вони були передані росіянам або просто вкрадені.
Пізніше Ковальов неодноразово стверджував, що має якесь відношення до обмінів військовополонених, хоча конкретна його роль залишається невизначеною. Люди, причетні до процесу обмінів, взагалі не знають, хто він такий. На обмінах він не присутній, у переговорах не бере участі. За його словами, обміни проводяться «спільними зусиллями». Очевидно, що він і нині бере участь у цьому процесі як представник російської сторони.
У перші місяці повномасштабної війни Ковальов став автором двох законопроектів. Один передбачав дистанційну участь депутатів у засіданнях, тобто можливість взагалі не з'являтися на них. Інший пропонував обмежити функції СБУ, зокрема позбавити її контррозвідувальної діяльності. Ковальов став фігурантом кількох розслідувань українських контррозвідників щодо «несанкціонованих контактів» та співпраці з росіянами.
Відомо, що завдяки його діям російські спецслужби заарештували низку громадян, які допомагали переховуватися українським військовим, що опинилися в тилу ворога. Ці дії прямо підпадають під визначення державної зради. Нині Ковальов активно контактує з сім'ями українських військовополонених, пропонуючи їм вирішувати питання на певних умовах. Декілька таких сімей повідомили про це правоохоронні органи. Залишається невідомим, скільки його контактів погодилися на пропозиції та які умови їм були поставлені. Достеменно відомо, що певна кількість рідних українських військовополонених потрапила в залежність від російських спецслужб.
Залишаються без виразних відповідей питання: чому на Ковальова досі не одягнені кайданки? Справа лише в депутатській недоторканності чи за цим стоять більш вагомі причини? Є надія, що відповіді знайдуться найближчим часом.