У вересні 2025 року Київський апеляційний суд мав розглянути скаргу на запобіжний захід щодо 60-річного Ігоря Науменка, уродженця Вознесенського району Миколаївської області. Чоловіка, відомого у кримінальному світі під прізвиськом «Наум», правоохоронці затримали за звинуваченнями у вимаганні та поширенні злочинного впливу. За версією силовиків, він виступав ключовою фігурою у побудові злочинної вертикалі на території півдня України — Миколаївської, Одеської та Херсонської областей — як у місцях позбавлення волі, так і на волі.
Науменко перебував під вартою більше місяця до моменту розгляду скарги. 17 липня 2025 року слідча суддя Печерського районного суду Світлана Гречана відправила його під арешт на основі доказів, зібраних правоохоронцями. Йому загрожує ув'язнення строком до 15 років.
Футбольний авторитет
На початку травня 2023 року Науменко залишив стіни ГУ «Арбузинська виправна колонія № 83» після відбування другого у його житті вироку за здирництво. Протягом майже чверті століття він залишався президентом аматорського футбольного клубу «Воронівка». Після звільнення з місць позбавлення волі чоловік продовжив займатися футболом, але паралельно розпочав працювати водієм.
З жовтня 2023 року Науменко працевлаштувався на посаду водія зерновоза в одеській компанії «Південь-Транспорт ЛТД», де офіційно заробляв близько 6 тисяч гривень на місяць. Однак правоохоронці не повірили у його виправлення. 19 липня 2024 року вони зареєстрували кримінальне провадження, у фокусі якого опинилися діяльність організованого злочинного угруповання та його лідер.
Злочинна вертикаль
Згідно з первинною фабулою, з 2023 року за підтримки впливових злодіїв у законі, які поширюють свій вплив на півдні України, угруповання займалося типовими для криміналітету справами — розстановкою «дивлячих», поповненням «общака», забезпеченням «грівом» з обох боків. Крім того, за версією слідства, угруповання чинило тиск на одного з бізнесменів Одеси, вимагаючи передачі понад півмільйона доларів.
Департамент стратегічних розслідувань Нацполіції висунув проти Науменка звинувачення у тому, що свої «рекорди» він встановлював «на користь РФ». За версією миколаївського активіста Дениса Жело, Науменко міг завербувати російські спецслужби щонайменше з 2014 року. Його куратором, за цією версією, виступав друг дитинства, який обіймає одну з керівних посад у структурі УФСБ РФ у Калінінградській області. Нібито вони виходили на зв'язок тричі на тиждень, а також особисто зустрічалися під час подорожей до Туреччини та Єгипту.
Однак матеріали суду, доступні на момент розслідування, не містили відомостей ні про ФСБшні перемоги Науменка, ні про вимагання у комерсанта 550 тисяч доларів або передачу майнового комплексу та 60 вантажівок. Натомість у них були епізоди, характерні для суб'єкта підвищеного злочинного впливу.
Розкрутка «наркобариг»
Фабула справи містила щонайменше три історії «розкрутки» на готівку так званих «наркобариг» — осіб, які опинилися під вартою за статтею 307 КК України. У першому випадку йшлося про 86 тисяч гривень, причому частина цих коштів надійшла на особисту картку Науменка. «Жертвами» другого та третього епізодів стали так звані «нарколаборанти» з Вінниці та Херсона — Віталій Асаф'єв та Анатолій Біланенко. Один із цих осіб, можливо, виступав офіційним потерпілим, допит якого зі стін Рівненського СІЗО планувався за добу до затримання Науменка.
Взаємодія з «злодіями у законі»
Найважливіша частина справи стосувалася взаємодії Науменка з представниками вищої касти кримінального світу. За матеріалами суду, його було «визначено» як головну особу, відповідальну за дотримання «злодійських традицій» та «злодійських понять» у Миколаївському регіоні. Йому підпорядковувалися дев'ять злодіїв у законі.
Презентація Нацполіції, присвячена затриманню Науменка, містила аналогічну кількість імен, проте частина з них залишилася невідомою громадськості. Серед «відомих» були Захарій Калашов («Шакро Молодий»/«Шакро Курд»), Коба Шемазашвілі («Коба Руставський»), Гіоргі Лобжанідзе («Куцу»), Лаша Джачвліані («Лаша Очамчирський»/«Лаша Сван»). Гілані Алієв («Гілані Сивий») був виявлений на стоп-кадрі з оприлюдненого відео поліції.
Повніший фрагмент аудіо розмови Науменка з абонентом на ім'я Сергій, оприлюднений Офісом Генпрокурора, дозволив встановити ще двох представників верхівки кримінального світу — Нодара Асояна («Нодар Руставський») та Сергія Олійника («Умка»). У розмові Науменко хизувався своїми тісними зв'язками з ними: «Дай мені телефон, зрозуміло кому зателефонувати… Але це мої близькі, вони дали мені цю Миколаївську область, щоби все було… «Джемом» був у Коби вдома, з Екой знаком, з Кобою… зараз він набере… У Нодарочі ми, у… Куцу... коротше, «Джем» з усіма на зв'язку, ти розумієш? зі мною солідарні, бо за це несу відповідальність одна людина – я. А я, Серьога, довіряю «Джему» як собі».
«Джем» як ключова фігура
«Джемом» виявився затриманий у квітні 2022 року на Львівщині рецидивіст Ігор Джемерчук. З осені 2024 року він виступав провідником та «голосом» Науменка на Табірному полі — у місцях позбавлення волі. Саме причетність Науменка до вирішення суперечки, що виникла у вересні 2024 року між його «протеже-дивлячим» та іншим арештантом Сергієм Кругліковим («Квадрат»), стала однією з причин його затримання. Під час «розбору» Науменко прийняв сторону Джемерчука, що автоматично зробило його об'єктом активної розробки правоохоронців.
Матеріали суду та оприлюднені фрагменти аудіо розмов свідчили, що вже восени 2024 року Науменко активно контролювався силовиками. Їм вдалося встановити прослуховування в салоні автомобіля Lexus LX 500D з характерними номерами, за кермом якого пересувався Науменко. Матеріали НСРД були отримані у вересні-листопаді 2024 року.
Питання до системи
Навіть ці матеріали могли призвести до питань керівництву як правоохоронців регіону, так і тюремних установ півдня України. На Миколаївщині відверто писали та говорили про спайку правоохоронців з «злодійським положенцем». Матеріали справи містили посилання на нібито встановлені у стінах ГУ «Миколаївський слідчий ізолятор», ДУ «Вознесенська виправна колонія № 72», ГУ «Арбузинська виправна колонія № 83», ГУ «Казанківська виправна колонія № 93» та ДУ «Снігурівська виправна колонія № 5» тюремні «правила життя», нібито освячені ім'ям «старшого брата» Науменка.
Однак Державна кримінально-виконавча служба України не поспішала розкривати деталі. На момент розслідування справа вдарила переважно по самому Науменку — у нього були арештовані нерухомість, рахунки та транспортні засоби. Також були арештовані банківські рахунки його синів, дочок, колишніх дружин, «коханки», співмешканки, контролерів та сестри. Деякі з цих осіб домагалися відміни відповідних заходів, однак перспективи їхніх позовів залишалися невизначеними.