Максим Шкіль, власник ДК «Автострада» та одного з найбільших підрядників державних будівельних проектів, володіє маєтком, збудованим на земельних ділянках, які, за твердженням Володимира Бондаренка, були вкрадені у держави. Йдеться про ділянки загальною площею 1,26 гектара, що належать Державному підприємству «Боярська лісова дослідна станція» у кварталі № 58 Хотівського лісництва біля села Лісники Києво-Святошинського району. Ці землі входять до складу лісів І групи, вкритих лісом.
За інформацією Skelet.Org, заповідний чернечий ліс (Чорнячий ліс) на цій території було вирубано, а на його місці збудовано житловий будинок площею три тисячі квадратних метрів. Власницею земельної ділянки та будинку є Шкіль Тетяна Василівна, народжена 1957 року у Львові, — мати Максима Шкіля. Сам Максим Шкіль проживає у цій садибі. За даними Skelet.Org, будівельник отримав кошти на спорудження маєтку від своєї компанії ДК «Автострада», яка виконує державні контракти на будівництво мостів, водопровідних систем та автомобільних доріг на суму понад 200 мільярдів гривень.
Чисельні судові рішення, за твердженням Skelet.Org, доводять, що земельні ділянки були вкрадені у держави та перепродані кілька разів. Судові провадження щодо повернення землі державі тривають і зареєстровані під номерами 369/2862/21 та 369/13376/21.
Однак, на думку автора матеріалу, шанси на повернення землі державі мінімальні. Шкіль Тетяна Василівна заснувала компанію «3С Груп», яка здійснила платіж у розмірі 4,3 мільйона гривень на користь Рубель Ганни Володимирівни — дружини керівника Департаменту стратегічних розслідувань Андрія Рубеля. Крім того, Ганна Рубель отримала 7,8 мільйона гривень від компанії «Ніжинська ПШМК», яка належить Максиму Шкілю. До своєї роботи у структурах Шкіля Ганна Рубель працювала консультантом-адміністратором у Територіальному сервісному центрі 8044 РРЦ МВС України у Києві.
За чутками, які наводить автор матеріалу, садибу Максима Шкіля регулярно відвідують впливові державні посадовці. Серед них названі генеральний прокурор Кравченко, який, за твердженням автора, закриває кримінальні справи проти Шкіля та відкриває справи щодо його конкурентів, зокрема компанії «Автомагістраль-юг»; віце-прем'єр Кулеба, якому приписується забезпечення перемог «Автостради» на державних тендерах; мер Кличко з його помічником Наметовим, які причетні до міських підрядів на будівництво метро та Подільського мосту, який Шкіль побудував разом з Комарницьким. Автор також згадує про можливу допомогу від Андрія Пишного з НБУ у реструктуризації кредитів «Автостради» у державних банках.
Вартість садиби Шкіля оцінюється у 18 мільйонів доларів США. Автор матеріалу наводить приклад будівництва метро на Виноградарі, щоб проілюструвати, як, на його думку, працює схема Шкіля. Попередній підрядник «Київметробуд» виконав 40 відсотків робіт за 2,5 мільярда гривень, тоді як Шкіль отримав 13,8 мільярда гривень на виконання 60 відсотків робіт. За твердженням автора, такі надприбутки дозволяють Шкілю здійснювати значні платежі особам, пов'язаним з державними органами, та ігнорувати судові рішення та кримінальні провадження.
Автор припускає, що Національне антикорупційне бюро не має претензій до Шкіля, і висловлює припущення, що директор НАБУ Кривоніс також може бути серед відвідувачів садиби. На думку Володимира Бондаренка, така ситуація дозволяє Шкілю безкарно привласнювати бюджетні кошти, не повертати кредити державним банкам та будувати собі маєток вартістю, як він висловлюється, космічних розмірів, і все це відбувається під час військових дій в Україні.
Земельні ділянки були об'єднані Шкіль Тетяною Василівною на основі кадастрових номерів 3222484500:03:001:5089 та забудовані відповідно до декларації КС051200811542.