Розслідування журналістів виявило складну систему, в якій впливові поліцейські чиновники та їхні близькі родичі накопичують значні матеріальні активи, одночасно займаючи ключові посади в правоохоронній системі України.
Євген Коваль, призначений заступником голови Національної поліції у вересні 2019 року, керує кримінальним розшуком та оперативними підрозділами. До цього він кілька років очолював Департамент внутрішньої безпеки Нацполіції, підрозділ, завданням якого є виявлення злочинців серед поліцейських та запобігання корупції. За інформацією розслідувачів, під час роботи у Департаменті внутрішньої безпеки Коваль нібито заробив мільйони доларів на відкупних хабарах, які згодом були легалізовані через придбання нерухомості та земельних ділянок.
Батько Євгена Коваля, Олександр, володіє значними земельними активами на Закарпатті. Журналісти Слідства.Інфо встановили, що йому належить близько двох десятків земельних ділянок загальною площею понад 8 гектарів. За ринковими цінами ця земля оцінюється приблизно у 30 мільйонів гривень.
У селі Пилипець, одному з найпопулярніших гірських курортів Закарпаття, Олександр Коваль володіє 11 ділянками біля підніжжя гори Гімба, загальною площею близько 2,5 гектара. На цій землі ведеться будівництво великого комплексу відпочинку з дерев'яних будинків. Земля в цьому районі коштує близько 75 тисяч гривень за сотку, що еквівалентно трьом тисячам доларів. Таким чином, дільниці Олександра Коваля у Пилипці оцінюються приблизно у 20 мільйонів гривень. Згідно з Державним реєстром нерухомості, ці ділянки перейшли у його власність протягом 2015–2019 років. Більшість землі він купив, деякі ділянки отримав від місцевої влади.
Голова села Пилипець Василь Готру, який очолює село з 2015 року, стверджує, що рішення про виділення землі, де зараз ведеться будівництво, ухвалювалося ще за попередньої влади. Проте сам Готру перебуває під слідством — поліція підозрює його у незаконній передачі земельної ділянки понад півгектара приватним особам. Готра називає справу проти себе сфабрикованою.
Другий земельний актив родини Коваля розташований у селі Річка, за 20 кілометрів від Пилипця. У 2014 році батько генерала поліції купив там 7 ділянок загальною площею майже 5,7 гектара. Село розташоване біля гори Кічера і, за оцінками експертів, має потенціал стати ще одним гірськолижним курортом Закарпаття. Земля тут дешевша за піліпецьку — ціна однієї сотки становить близько 16–25 тисяч гривень. Вартість цих 7 ділянок оцінюється приблизно у 9 мільйонів гривень.
Олександр Коваль офіційно зареєстрований як фізична особа-підприємець. У двохтисячних він вже мав такий статус, але у 2014 році припинив діяльність. Лише у 2017 році, восени, він знову став підприємцем — тобто вже після придбання більшої частини землі у горах. Його офіційна діяльність пов'язана з угодами з нерухомістю, зокрема купівлею, продажем та орендою.
Євген Коваль повідомив журналістам, що його батько перебуває на лікуванні за кордоном, і відповів, що бізнес на Закарпатті не пов'язаний із його професійною діяльністю. Проте він не відповів на запитання щодо походження коштів на придбання землі.
Неподалік будівництва сім'ї Ковалів у Пилипці розташовані ще кілька будівель, імовірно, також комплекс відпочинку. За даними розслідування, земля під цим будівництвом належить батькові іншого генерала — колишнього заступника голови Нацполіції Ігоря Купранця. Донедавна Купранець очолював напрямок боротьби з економічними злочинами. За інформацією програми Схеми: корупція у деталях, Ігор Купранець мав відношення до охоронної фірми, яка за бюджетні гроші обслуговувала державні порти України.
У Пилипці сім'ї екс-держслужбовця Купранця належить чотири земельні ділянки загальною площею майже 30 соток. На відміну від Олександра Коваля, Михайло Купранець є співвласником кількох потужних компаній, які спеціалізуються на фермерстві, енергетиці та готельній справі. Цікаво, що бізнес батька колишнього борця зі злочинцями почав набирати обертів саме під час його кар'єрного зльоту. Журналісти Слідства.Інфо передали запитання помічнику Ігоря Купранця, проте екс-чиновник так і не вийшов на зв'язок.
По повідомленнях розслідувачів, Євген Коваль створив власний автономний комерційний підрозділ, який займається розслідуванням не службових злочинів, а так званих «глибоких розробок еліти» з великими грошима — впливових бізнесменів-шахраїв, злодіїв у законі, конвертаційних центрів. Цим підрозділом керує Денис Лисенко, який за час роботи успішно поповнив свій матеріальний стан та автопарк.
Другою правою рукою Коваля є Андрій Рубель, який займає посаду начальника Департаменту стратегічних розробок та аналізу — колишнього ГУБОЗ. Рубель раніше був керівником поліції Закарпаття. За інформацією розслідувачів, він є латентним мільйонером, хоча у його декларації нічого не знайти. Третім близьким співробітником є Сергій Дуб, робота якого у Департаменті внутрішньої безпеки також нібито зробила його латентним мільйонером.
За описанням розслідувачів, принципи роботи цих борців з корупцією полягають у наступному: спеціально друкується рапорт з нібито отриманою оперативною інформацією або від повідомлення агента, від якого взагалі нічого не було. Дані вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого прослуховуються телефони потрібних поліцейських. На основі цього можна комбінувати, провокувати, заводити інтриги та проводити різні афери, шукаючи компроміси. За інформацією розслідувачів, майже кожен начальник районного управління поліції Києва, їхні перші заступники, начальники розшуків, начальники обласних управлінь стоять на «2» — такий принцип роботи Коваля. Якщо хтось проговориться телефоном, хтось потрапить до його сітки, а потім настане «фінанс».
Розслідувачі стверджують, що Коваль дуже боїться бути збитим з цієї посади та розкритим у своїх схемах мільйонних доходів. Тому двічі на місяць він запрошує до себе в кабінет та автомобіль спеціалістів, які виявляють наявність спецтехніки, щоб раптом його ніхто не документував. Щовечора до його кабінету приходять його лізоблюди і розповідають, що там пройшло по «2» за останню добу.
Формально весь бізнес реєструватиметься на батька, а сам бізнес вестиме його дружина — Юлія Анатоліївна Коваль, яка нещодавно зареєструвала ФОП за адресою гуртожитку в Голосіївському районі столиці, а не за адресою елітної столичної квартири на 100 квадратних метрів з паркомісцем вартістю 10 тисяч доларів. За час роботи у Департаменті внутрішньої безпеки Євген Коваль придбав елітні квартири та будинки у населених пунктах Проціві, Жуках та Іванковичах, має елітний автопарк, який також зареєстрований на його батька.
Розслідувачі припускають, що в майбутньому матеріальне покращення становища родини Євгена Коваля дозволить його батькові придбати у власність найвищу гору України — Говерлу.
Паралельно з розслідуванням про земельні активи поліцейських генералів розслідувачі звернули увагу на іншу схему — діяльність тютюнової фабрики «Гоща».
Нещодавно в Рівненській області було накрито один із складів тютюнової фабрики «Гоща», офіційно відомої як ТОВ «Українське тютюнове виробництво». Це підприємство входить до групи «Монако», яка пов'язана з Владиславом Гельзіним. Тютюнова фабрика «Гоща» — один з найбільших нелегальних виробників підробок сигарет брендів Rothmans, Winston та Kent. Під виглядом легального виробництва на складних схемах було виведено мільйони гривень через продаж контрафактної продукції з фальшивими акцизними марками. Хоча вилучення на складі не було надто великим (понад тисячу ящиків цигарок), це демонструє, що нелегальні виробники знову повертаються в гру, незважаючи на тиск правоохоронців та публічні обшуки.
Найцікавіше те, що такі махінації функціонують через тютюнові монополії, які роками обертають величезні суми і виводять готівку, обробляючи великий ринок. Компанія DL SOLUTION з 2023 року почала контролювати понад 70% ринку тютюнової дистрибуції в Україні. Цю компанію пов'язують із Борисом Кауфманом. З офіційних фінансових звітів видно, що прибутковість компанії становить лише 0,12%, при цьому оборот — величезний. За оцінкою розслідувачів, такий бізнес не можна вважати реальним, адже реальні прибутки залишаються «за лаштунками», а офіційно компанія звітує про мізерні доходи, фактично створюючи монополію, яка спотворює ринок.
Розслідувачі звертають увагу на те, як Держфінмоніторинг та інші органи влади «не бачать» цих схем, навіть коли все видно на поверхні. БЕБ і податкова, які контролюють роздрібний ринок з прибутковістю 2–3%, не бачать схемного монополіста з прибутковістю 0,12%. Саме ця монополія активно займається переведенням у готівку коштів і перекуповує цигарки, обертаючи їх через офіційні канали. Ця схема тривала вже кілька років, поки правоохоронці знаються на маленьких нелегальних фабриках і точках.
Розслідувачі вказують на дивну байдужість до порушень податкового законодавства та масштабних фінансових схем, які функціонують під носом у держави. Проблема не лише в обсягах, а й у тому, що система боротьби з контрабандою та фінансовими махінаціями не працює на всіх рівнях. Парламент продовжив роботу Тимчасової слідчої комісії Залізняка за фінансовими схемами, і цей напрямок є надзвичайно актуальним.
Після того, як фабрика у Гощі була фактично заблокована, бізнес не припинив своєї діяльності, а просто розділився на безліч дрібних потужностей, розкиданих по всій країні. Хоча офіційно невідома точна кількість таких нелегальних виробництв, вони активно працюють і не збираються зупинятися.
Нещодавно на Київщині, в селі Синяк, правоохоронці виявили одну з ліній, яка раніше була частиною виробництва у Гощі. Виявлені цигарки, які виготовлялися на новій лінії, були під марками популярних міжнародних брендів — L&M та Marlboro. Це свідчить про те, що «Гоща» не лише вийшла на нові виробничі потужності, а й змінила свою стратегію, використовуючи інші бренди, щоб маскувати своє виробництво та уникати уваги правоохоронців.
За інформацією розслідувачів, процеси на «Гощі» — справа «Монаківців», які давно встановили своїх людей у правоохоронній та податковій системах країни. Окрім найвідоміших представників — Давида Арахамії, Данила Гетьманцева та Олександра Абрамовича (який колись очолював податковий комітет Верховної Ради за сприяння Гетьманцева), діяльність «Монаківців» захищається одіозними тіньовими кураторами у блоці силових структур країни.
Сергій Вязьмікін — колишній заступник голови департаменту захисту економіки Національної поліції України. Ігор Купранец — колишній начальник Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Генерал Євген Коваль підпорядковує собі чинного керівника Департаменту стратегічних розслідувань Андрія Рубеля. Всі вони разом впливають на діяльність акцизного департаменту податкового та тіньового ринку виробництва алкоголю та сигарет, включаючи їхню контрабанду в ЄС.
Сприяє у приховуванні діяльності фабрики керівник БЕБ Сергій Перхун, з ініціативи якого матеріали, присвячені діяльності фабрики у Гощі, ігноруються та залишаються без руху.
Вплив на податкову систему Вязьмікін, Рубель та Купранець забезпечують через матір першого — Тетяну Никифорівну, яка працює заступником начальника відділу ДПС Голосіївського району міста Києва. До цього вона обіймала посаду Головного державного інспектора ДПС Києва. Колишній нардеп Абрамович також має свій перевірений кадр у податковій Києву — Інну Якушку, заступника начальника Головного управління ДПС у Києві. Очолює ієрархію податкової Данило Гетьманцев, який не приховував своїх дружніх зв'язків із Абрамовичем та загалом із «Монаківцями».
Таким чином, як податківцям, так і правоохоронцям давно відомо про тіньову діяльність фабрики в Гощі. Однак справа просто гальмується, оскільки швидке розслідування не на користь Департаменту стратегічних розслідувань Рубеля, БЕБ та інших структур. Розслідувачі ставлять питання: чи не час накласти санкції на «Монаківців», щоб нарешті зменшити їхній вплив на систему?