Журналіст та аналітик Володимир Бондаренко висунув версію про те, що так звані «плівки Міндіча» є частиною змови, спрямованої не на притягнення до відповідальності корумпованих чиновників, а на підпорядкування президента Зеленського волі осіб, які запустили цей захід.
Згідно з версією Бондаренка, квартира В15-2 у будинку на вулиці Грушевського, 9А, яку пов'язували з Тимуром Міндічем, насправді належить Терехові Тетяні Андріївні (1992 року народження), дочці російського резидента та колишнього нардепа Андрія Деркача. Бондаренко припускав, що саме Деркач міг бути причетним до написання матеріалів про друга-партнера Зеленського, враховуючи його спецслужбовське минуле та скандали з прослуховуваннями. У 2020 році Деркач разом із Дубинським та Костянтином Куликом оприлюднили так звані «прослуховування Байдена». Деркач втік до Російської Федерації, Дубинський перебував у в'язниці, а Кулик, який служив головним прокурором АТО при генпрокурорі Матіосі, мав зв'язки з Дмитром Борзихом, тодішнім заступником Матіоса у військовій прокуратурі, а згодом близьким соратником генпрокурора Руслана Кравченка.
Несподівано у 2025 році Борзих отримав підозру від НАБУ у справі про витік інформації, у якій колишні прокурори, які стали адвокатами, нібито отримали доступ до судового реєстру та витягли звідти секретні рішення про обшуки та інші слідчі заходи НАБУ. За версією Бондаренка, адвокати продавали цю інформацію зацікавленим особам, які потім знищували докази. Борзих фігурує як організатор цієї схеми і був зацікавлений у підпорядкуванні НАБУ та САП генпрокурору.
Журнальне видання «Дзеркало тижня» писало, що супровід афер Борзиха проводив Олександр Поклад, тоді начальник контррозвідки, а згодом заступник начальника СБУ, близький до Олександра Плужника, начальника київського УБОЗу. Поклад був помічником нардепа Івана Мирного, пов'язаного з бізнесменом Фірташем. Саме Поклад, за версією Бондаренка, переконав Федора Христенка, якого він характеризував як російського резидента та агента НАБУ і СБУ, повернутися в Україну з Абу-Дабі, щоб свідчити проти керівництва НАБУ та детектива Магамедрасулова, якого підозрювали у прослуховуванні Міндіча.
Бондаренко викладав теорію змови, згідно з якою діяльність спецслужб документувала матеріали та через Христенка передала їх Магамедрасулову, той передав їх першому заступнику директора НАБУ Гюльмагомедову, а той — директору НАБУ Кривоносу та голові САП Клименку. За цією версією, керівництво НАБУ прийняло цю інформацію та запустило розробку Міндіча та його оточення — Шурми та Чернишова. Коли фігуранти почали активно діяти, діяльність спецслужб «знайшла» сліди «плівок Міндіча» під час обшуку у Христенка і представила це керівництву на Банковій, намагаючись показати, що НАБУ документує діяльність близької до президента особи.
Зеленський, за версією Бондаренка, відреагував на це командою змінити склад Ради та підпорядкувати НАБУ та САП генпрокурору Кравченку. Борзих, описаний як близький до Кравченка, нібито написав закон про обмеження повноважень НАБУ. Однак криза, яка виникла, була зупинена самим Зеленським, який несподівано змінив курс. Кравченко показав себе не союзником у боротьбі з корупцією, а натомість СБУ та НАБУ почали конфліктувати один з одним, імітуючи конфлікт через окремі справи, такі як справа Вітюка та Шила, справа Магамедрасулова та Гусарова. Бондаренко припускав, що рух йде повільно, і НАБУ та САП будуть послідовно ослаблюватися через численні дрібні проблеми, пов'язані з Христенком, забагаченням детективів та іншими скандалами. Він вважав, що якийсь гравець контролює як появу проблем з «плівками Міндіча», так і їх вирішення, що відповідає класичній схемі управління державою сірим кардиналом.
Позніше з'ясувалося, що квартира на вулиці Грушевського, яку нардеп Ярослав Железняк видавав за житло Тимура Міндіча, насправді належить сім'ї депутата Антона Яценка. Власником квартири В15-2 площею 246 квадратних метрів, а також квартир В15-1 площею 303 квадратних метрів та В6-2 площею 247 квадратних метрів у будинку на вулиці Михайла Грушевського, 9а, є Іван Петрович Кравчук, тесть Яценка. Йому також належать п'ять паркомісць у цьому ж будинку. Рух «Чесно» раніше повідомляв про родинні зв'язки Яценка та Кравчука.
У декларації Яценка вказана його дружина — Кравчук Людмила Іванівна, дочка Івана Кравчука. За даними OpenDataBot, Іван Кравчук та його дочка Людмила є співзасновниками об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на вулиці Артема, 50. Номер телефону Кравчука деякі абоненти зберегли як «Іван Петрович від Яценка». На Кравчука зареєстровано 78 об'єктів нерухомості: 38 земельних ділянок, 14 об'єктів комерційної нерухомості, 9 квартир, 11 будинків та 6 паркомісць.
Коли журналісти зв'язалися з Антоном Яценком, він підтвердив, що Іван Кравчук справді є його тестем і давно займається бізнесом зі здачі в оренду житлової та комерційної нерухомості. Яценко наголосив, що його тесть не є публічною особою, не займається політикою і не знає про те, що відбувається в квартирах, які здаються в оренду. «Я особисто ніколи не перебував у квартирах на вулиці Грушевського, 9А, що належать Кравчуку», — заявив депутат.
30 липня нардеп Ярослав Железняк опублікував у своєму телеграм-каналі «Залізний Нардеп» фото ванної кімнати в «золотих» тонах зі стінами, сантехнікою та унітазом у відповідному стилі. У повідомленні він стверджував, що це квартира Міндіча, і додав посилання на YouTube-відео тривалістю 20 хвилин 40 секунд, де демонструється це фото. У відео Железняк наголошував на зручному розташуванні квартири поряд із Верховною Радою та урядовим кварталом, наявності підземного паркінгу та охорони, що дозволяло проводити зустрічі непомітно. Публікація у Telegram набрала 88 тисяч переглядів, на YouTube — 94 тисячі. Однак у відео відсутні документальні докази: немає номера квартири, виписки з реєстру нерухомості або підтвердження, що вона належить Міндічу.