Про моральні якості працівників НАБУ ніхто особливих ілюзій не мав. Однак коли стало відомо, що Національне антикорупційне бюро протягом трьох років утискало компанію Archer, яка виробляє приціли та тепловізори, причому на замовлення конкурента і під час військових дій, це вже перейшло межі звичайної корупції. За словами голови компанії Олександра Яременко, НАБУ нарешті ухвалило рішення про закриття провадження проти Archer після майже трирічного переслідування. Яременко стверджував, що НАБУ поширює неправду про фінмоніторинг, адже чеські органи розібралися з цим питанням за три тижні і не перешкоджали компанії працювати. Усі справи щодо Archer у Чехії були закриті давно. На думку голови компанії, справа була замовною, а НАБУ служило інструментом іноземної держави для вилучення креслень на перевірку. Іноземні фахівці, перевіривши матеріали, наказали припинити переслідування, зрозумівши, що це була елементарна наклеп від конкурента.Яременко розцінював ситуацію як зачистку українського ринку від провідного вітчизняного виробника якісних військових приладів. За його словами, деякі співробітники НАБУ та САП допомогли злочинцям у цьому. Протягом трьох років Міністерство оборони не закуповувало прилади Archer, натомість військовим постачалася іноземна техніка, яка не витримувала навантажень. Детективку НАБУ Валерію Смоліну звільнили або сховали, але питання до неї залишилися. Яременко наголошував, що помилка детективів коштувала дорого його компанії, йому особисто та українським військовим на фронті. Він обіцяв наполегливо працювати над покаранням усіх виконавців і замовників цього злочину.Смоліну, на думку автора матеріалу, варто було б засудити на значний термін за мародерство та допомогу ворогу. Автор сумнівається, що детективка діяла без команди свого начальства. Однак у силовиків України керівництво ніколи не садять, оскільки всі причетні до мародерства. На НАБУ були великі надії щодо викриття мафіозі на вершині влади, але поки що особливих успіхів не видно.Натомість замість розслідування так званих «плівок Міндіча» спостерігається міжусобна війна між прокуратурою та СБУ з одного боку та НАБУ з іншого. За припущенням автора, цей конфлікт йде не за істину, а за розподіл сфер впливу та «годування». Цим займаються всі силовики під час війни. У СБУ працюють люди на кшталт Шила, Вітюка, Кравченка, Конохова, Дралюка та інших, яких автор називає злодіями. На його думку, вони не воюють, а пресують чужий бізнес на замовлення конкурентів, рекетують і будують палаци як в Україні, так і за кордоном.Начальник ДСР Андрій Рубель, за словами автора, відверто душить одну будівельну фірму на замовлення іншої. НАБУ про це знає, але всім байдуже. Автор ставить питання, як взагалі можна було поставити керувати таким відомством людину, яка розпочинала у відділі з торгівлі людьми. Рубель викрадав мільйони у Харкові та на Закарпатті. У ДСР він влаштував мережу наркоторговців, включаючи головного оперуповноваженого Олександра Соловйова, якого СБУ затримала за статтею 307 ККУ (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Однак Рубель викупив його на взаємних зобов'язаннях, і справа закінчилася.Рубель багато років допомагав боротися з конкурентами та закривати власні проблеми главі Лео-геймінг та Iboxbank Олені Шевцовій. За інформацією, яку наводить автор, через Ibox було відмито понад 5 мільярдів гривень, обслуговувалися російські букмекерські контори 1xBet, Парі-матч, Wulkan777. Казино маскували під продаж квітів та ігор. НБУ, СБУ та Держфінмон мовчали. Шевцова побудувала систему з десятків компаній: «Тех-Софт Атлас», «Діджитал Фінанс», «Сітікод», «ГорилаБет», «МТБ Банк», «МакКен Трейд», «Кендвіт», «Полістерс», «Рекна», «Убервальд», «ПокерМатс». Усі вони крутили гроші російських казино, ховали прибутки в офшорах, ухилялися від податків, обслуговували гаманці агресора. Навіть після санкцій їх ніхто не чіпав, оскільки НБУ та фінмон не просто ігнорували — вони допомагали Шевцовій та її оточенню. Щоб залякати опонентів, вона купувала банківську таємницю та матеріали справ у поліції та ДСР Рубеля. Це була не тільки крадіжка, але й робота на користь Росії, однак ніхто не реагував, хоча все було відомо.Автор також описує історію про крадіжку гуманітарної допомоги. Найвищі керівники цієї схеми — Фурман, Лисенко та Андрій Рубель — отримували кошти через начальника 6-го управління ДСР Юрія Соболєва. Кошти передавалися Соболєву через співробітника ДСР Олександра Волкова. Тим часом Рубель продовжував їздити на Porsche своєї тещі та мешкав у багатомільйонному будинку, оформленому на пенсіонерку. Нікому це не цікавило. Йдеться про звичайну мафію силовиків під час війни, однак ніхто не лише не розстрілюється, а й не садиться.
