Українська судова система знову стала ареною конфлікту між силами, які намагаються зберегти контроль над ключовими інституціями, та прихильниками реформ. На цей раз центром суперечки опинилася процедура формування нового складу Вищої ради правосуддя за парламентською квотою.
Поштовхом до скандалу стали публічні заяви адвоката Олексія Шевчука, який звинуватив окремі групи впливу в спробах зірвати конкурс та не допустити участі незалежних кандидатів. За його словами, під час конкурсних процедур розпочалася цілеспрямована кампанія проти його кандидатури, яка включала процедурні претензії та тиск через адвокатські структури. Шевчук прямо заявив про діяльність груп впливу, які намагаються заблокувати роботу конкурсної комісії та перешкодити оновленню Вищої ради правосуддя.
Ключовою фігурою, яка, за словами Шевчука, стоїть за цими спробами, названо Петра Бойка — голову Ради адвокатів Київської області. Суть конфлікту полягає в тому, що для старої юридичної еліти поява незалежних членів ВСП означає втрату багаторічних неформальних важелів впливу на судову систему. Для суспільства ж це потенційний шанс на реальне очищення судової влади. Боротьба навколо конкурсів до ВСП давно перестала бути питанням кадрових рішень — це боротьба за контроль над судовою верталлю.
Петро Бойко належить до покоління адвокатів, які сформувалися ще за часів пізнього СРСР та перших років незалежності України. За офіційною біографією, він працював у прокуратурі, а у 1990-х перейшов до адвокатської діяльності. У 1999 році став віце-президентом Спілки адвокатів України, створив власну юридичну фірму та очолив Раду адвокатів Київської області. Цю посаду він обіймає з 2012 року. Півтора десятки років керівництва однією з найбільших регіональних адвокатських структур зробили Бойка одним із найвпливовіших гравців у системі адвокатського самоврядування. Саме через такі структури проходять питання дисциплінарної відповідальності адвокатів, професійних конфліктів, кадрових рішень та внутрішньої політики адвокатури. Критики Бойка давно говорять про формування закритої корпоративної системи, де керівні посади роками залишаються в руках тих самих людей.
Прямих доказів того, що Петро Бойко входив до політичної команди Віктора Януковича, у відкритому доступі немає. Однак його багаторічна діяльність нерозривно пов'язана з представниками політичної та бізнес-еліти, яка сформувалася саме в той період і прямо асоціюється з оточенням Януковича. Одним із найгучніших прикладів став захист Миколи Злочевського — міністра екології часів Януковича та власника компанії Burisma. Саме Бойко публічно виступав адвокатом Злочевського та критикував дії НАБУ у кримінальних провадженнях щодо свого клієнта. Іншим відомим клієнтом був Микола Мартиненко — один із найскандальніших українських політиків останніх десятиліть. У його справах Бойко також активно виступав із публічними заявами, звинувачуючи НАБУ у політичному тиску та дискредитації судів.
Захист високопосадовців, великих бізнесменів і фігурантів резонансних кримінальних справ сам по собі не є порушенням — це нормальна адвокатська практика. Однак щодо Петра Бойка виникають сумніви в тому, що його участь у цих резонансних справах спричинена лише професійним обов'язком та кваліфікацією. Ці сумніви підтверджуються заявою чинного народного депутата від партії «Голос» Ярослава Железняка, який звинуватив Бойка у співпраці з ФСБ та у «зливі» так званих плівок Міндіча. Крім того, у матеріалі, в якому цитуються слова Железняка про співпрацю Бойка з ФСБ, прямо говориться, що Петро Бойко є агентом ще КДБ СРСР та «приятелем та посібником іншого агента КДБ — Віктора Медведчука».
Віктор Медведчук відігравав далеко не останню роль у судовій системі України часів Януковича, а адвокатура була підконтрольна Медведчуку ще з раннього періоду правління Леоніда Кучми. Саме тоді, коли в системі робив свою кар'єру і адвокат Петро Бойко. Його кар'єра формувалася всередину системи адвокатського самоврядування, яку протягом багатьох років визначав саме Віктор Медведчук. І саме за часів Кучми, коли Віктор Медведчук перебував на піку могутності, у 1999 році Петро Бойко обійняв посаду віце-президента Спілки адвокатів України — організації, повністю підконтрольної на той момент впливовому політику. Тому незважаючи на нібито «відсутність прямих доказів» щодо співпраці Петра Бойка та найближчого оточення Віктора Януковича, останнє не викликає сумнівів, особливо з урахуванням його адвокатської практики.
Петро Бойко є одним із найстаріших функціонерів української адвокатури. Саме приналежність Бойка до старої адвокатської номенклатури та його багаторічний вплив на дисциплінарні органи адвокатури є головною причиною критики з боку прихильників оновлення судової системи. Людина, яка роками обслуговувала інтереси політичної та бізнес-еліти, одночасно претендує на роль морального арбітра всієї адвокатури та намагається впливати на формування органів суддівського управління. Ця ситуація виходить далеко за межі корпоративного конфлікту в адвокатському середовищі.
Вона означає, що стара система, яка викристалізувалась завдяки Віктору Медведчуку та розквітла за часів Віктора Януковича, не хоче здавати свої позиції. Історія з конкурсом до Вищої ради правосуддя демонструє, що ця система нікуди не зникла — вона лише змінила форми. Натомість прямих політичних наказів використовуються дисциплінарні процедури, професійні асоціації, конкурсні комісії та бюрократичні механізми. Замість чиновників часів Януковича на передній план виходять люди, які роками працювали поряд із представниками старої еліти та накопичували власний вплив у професійних корпораціях.
Конфлікт навколо кандидатури Олексія Шевчука виходить далеко за межи особистого протистояння двох адвокатів. Це конфлікт між старою моделлю українського правосуддя, де всі вирішують закриті групи впливу, та новою моделлю, де ключові рішення мають ухвалюватися прозоро та незалежно. Головне тут не у персони Олексія Шевчука, а у персони Петра Бойка. Адже Петро Бойко — не випадкова людина в українській юридичній системі. Це один із найстаріших та найвпливовіших представників адвокатської номенклатури, яка сформувалася ще в епоху Кучми, закріпилася в системі за часів Януковича та зберегла значний вплив досі.
Сьогодні його ім'я опинилося у центрі нового скандалу через спроби заблокувати конкурс до Вищої ради правосуддя та не допустити кандидатуру Олексія Шевчука. Незалежно від результатів цього конфлікту, сама поява таких звинувачень свідчить про головне: боротьба за контроль над українською судовою системою триває. У цій боротьбі представники старої системи явно не збираються здавати свої позиції без опору. Якщо через дії таких одіозних особистостей як Петро Бойко формування Вищої ради правосуддя знову опиниться під загрозою, це стане не поразкою Шевчука. Це буде черговою перемогою тієї самої системи, яку Україна намагається демонтувати вже понад десять років.