Політична кар'єра Сергія Тігіпка, за оцінкою автора матеріалу, характеризується послідовним відступленням від принципів. Він керував штабом Віктора Януковича під час президентської кампанії 2004 року, коли, за словами автора, виявив себе безхребетним керівником, якого могли спрямовувати інші члени команди. У 2010 році Тігіпко несподівано повернувся до політики, посівши третє місце на президентських виборах, але згодом розпустив власну партію, став третім номером у списку Партії регіонів і був звільнений з посади віце-прем'єра та міністра соціальної політики.
Поворотною точкою для політичної діяльності Тігіпка став лютий 2014 року. На той час, коли його голоси були критично необхідні для порятунку держави, він не лише здався, але й проголосував за диктаторські закони. Замість того щоб підтримати державу у день розстрілів, Тігіпко обрав торгівлю — він вів переговори про посаду прем'єра. Після цього його політична діяльність практично припинилася.
Однак Тігіпко активно розвивав бізнес-діяльність. Він володів трьома агрокомпаніями на Чернігівщині, про які навіть розповсюджував інформацію у районних газетах регіону. Найбільш помітною його бізнес-операцією останніх років стало придбання у 2018 році групою «ТАС» ПрАТ «Завод «Кузня Рибальською», який раніше належав п'ятому президентові України Петру Порошенку. Це придбання викликало чисельні обговорення, зокрема щодо ролі Тігіпка як «парасольки» у цій операції.
Два роки до написання матеріалу до автора потрапили матеріали у справі Князєва. У цих документах міститься епізод, де спільник Князєва Горецький обговорює питання, пов'язані з Жеваго. Серед іншого вони обговорювали, як для Тігіпка було знято арешт із готелю «Русь». За словами Горецького, він здійснив це в обхід опору ДБР та прокурорів. Готель колись належав групі російських олігархів Гінера та Бабакова, які перебували під санкціями. Шевченківський суд у 2023 році прийняв рішення про зняття арешту з готелю та передачу його Тігіпку. Нині готель офіційно належить кіпрському офшору.
Цей епізод ілюструє, як, за версією автора, Тігіпко використовується як «парасолька» для легалізації та захисту активів російських олігархів, які перебувають під міжнародними санкціями. Автор припускає, що Тігіпко працює на російські інтереси, але СБУ з невідомих причин не звертає на це уваги.
У коментарі до матеріалу Валерій Пекар розрізняє поняття підприємців та феодалів як дві протилежні економічні сили. На його думку, справжні підприємці — це творці та інноватори, які створюють цінність із нуля, а не люди, які збагачуються через привілеї та закриту доступність. Рольова модель «вкрав і не спіймав» популярна в Росії, яка, за його словами, намагається встановити такі порядки в Україні. Пекар вважає, що українські носії цієї рольової моделі підтримували російське вторгнення через спорідненість цінностей, не розуміючи, що російські окупанти потім позбавлять їх усього. Він наголошує, що справжні підприємці підтримали Євромайдан, тоді як феодали — навпаки, оскільки джерело доходів безпосередньо впливає на систему цінностей та спосіб мислення людини.