У Шевченківському районному суді 30 вересня завершилося оголошення обвинувального акта у справі народного депутата Нестора Шуфрича. Йому інкримінують державну зраду та фінансування дій, спрямованих на зміну кордонів території або державного кордону України.
Прокуратура розглядає як державну зраду те, що Шуфрич, за її версією, виконував завдання Володимира Сівковича, колишнього заступника секретаря Ради національної безпеки та оборони України. За твердженнями слідства, Сівкович виїхав до Росії і став агентом ФСБ РФ. Згідно з обвинуваченням, Шуфрич робив депутатські запити за його вказівками, узгоджував із ним свої виступи у засобах масової інформації, в яких дискредитував українську владу. Основою звинувачення слугує листування в Telegram. У 2021 році Шуфрич пересилав Сівковичу так звану довідку про вивезення екс-судді Миколи Чауса, а також посилання на свої публічні виступи, де він критикував президента України за політичну неспроможність та непрофесійну кадрову політику.
Протягом майже року попередніх засідань Шуфрич послідовно заперечував висунуті проти нього звинувачення. На його думку, Сівкович — громадянин України, генерал СБУ на той час, щодо якого не було жодних кримінальних справ. Шуфрич стверджував, що звернувся до свого товариша, якого знає двадцять років, і обговорили питання, яке активно обговорювалося в суспільстві. Він запитував, де в цьому злочин, якщо СБУ має проблеми зі своїм власним генералом. За його словами, йшлося про звичайний депутатський запит щодо того, чи є кримінальне провадження проти судді Чауса, якого знайшли у вінницькому лісі незвичайним способом. Шуфрич висловлював занепокоєння практикою, коли суддів вивозять за кордон, а потім знаходять у лісах.
Нардеп переконаний, що його судять за громадську діяльність депутата. Він наголошував, що Конституція України забороняє притягувати парламентарія до відповідальності за виступи та висловлювання. Під час засідання Шуфрич цитував Пушкіна, посилаючись на його лист декабристам, і порівнював свою ситуацію з долею російського поета, якого цар засудив за підтримку друзів-декабристів.
Другий аспект звинувачення стосується нерухомості Шуфрича в Криму. У 2013 році ТОВ «Авто Бізнес Груп», бенефіціаром якого є батько Шуфрича, придбало у Віктора Медведчука та його дружини Оксани Марченко частину колишнього профілакторію ЗАТ «ФК «Динамо» у курортному селищі Сімеїз. Угода стосувалася незавершеної будівлі та земельної ділянки площею 1,5 гектара. Правоохоронці вважають, що реальним власником майна був сам нардеп Шуфрич, і купівля була прихована. Після анексії Криму політик, за версією слідства, убезпечив свою нерухомість, залучаючи охорону від МВС РФ.
Згідно з обвинувальним актом, у квітні 2016 року Литвиненко, який виконував обов'язки директора «Авто Бізнес Груп», отримав від менеджера фірми Сергія Гриня на електронну пошту проект договору з російським підприємством «Охорона» МВС РФ. За твердженнями прокуратури, Литвиненко повідомив про можливість залучення охорони парламентському помічнику Шуфрича В'ячеславу Черепаню, а той, у свою чергу, інформував самого нардепа. За версією звинувачення, Шуфрич дав згоду на укладення договору. Не пізніше за середину липня 2016 року Черепаня організував передачу Литвиненкові 648 тисяч рублів для оплати послуг російському підприємству. Дані про це отримано з електронного листування менеджера та юристів Шуфрича. Менеджер фірми у Криму надсилав Литвиненкові звіти про витрати на охорону. Прокурор також стверджує, що Сівкович знав про майно Шуфрича в Сімеїзі, оглядав його за дорученням нардепа та давав поради.
Сьогодні Черепаня перебуває на лаві підсудних разом із Шуфричем. Колишній адвокат Шуфрича Віктор Литвиненко уклав угоду про визнання винності та став важливим свідком у справі. Після оголошення обвинувального акта Шуфрич просив суд роз'яснити йому звинувачення та пояснити, в чому полягає протиправність його дій і яка шкода була завдана. Головуючий суддя Олексій Глянь процитував статті Кримінального кодексу та сказав, що прокурор уже оголосив обставини справи. Суддя зазначив, що до повноважень суду не входить роз'яснення, де завдані збитки і що саме завдано, оскільки все це зазначено в обвинувальному акті.
Після цього нардеп зачитав заяву про порушення права на захист, яка полягала у непоясненні судом звинувачення. Суддя долучив ці заяви і звернув увагу, що їх було надруковано, тобто заздалегідь підготовлено. Шуфрич висловив обурення, стверджуючи, що як народний депутат він валить конституційний устрій, частиною якого є сам.
На питання про визнання провини Шуфрич відповів, що не визнає звинувачення та згоден давати свідчення. Обвинувачений Черепаня сказав, що звинувачення зрозуміле з матеріалів справи, але винним він себе не вважає. Він стверджував, що прокуратура не має жодного доказу того, що російській охороні справді виплачувалися гроші. Адвокати планували виступити з тривалими вступними промовами на наступних засіданнях у листопаді.
Шуфрич перебуває в ізоляторі СБУ понад два роки. Суд досі не пом'якшує йому запобіжний захід і не дає альтернативи у вигляді застави. Під час перебування у в'язниці нардеп переніс операцію з видалення грижі, але продовжує скаржитися на стан здоров'я. Його адвокати стверджують, що лікарі рекомендують йому реабілітаційні процедури в умовах стаціонару. У грудні 2024 року суд дозволив Шуфричу виконувати депутатські повноваження з можливістю використовувати комп'ютерну техніку та електронний цифровий підпис для участі у законотворчій діяльності. Однак адвокат Шуфрича Дмитро Савицький зазначив, що це рішення практично не виконується.
Раніше головуючий у колегії суддя Павло Слободянюк неодноразово висловлював особливу думку про те, що Шуфрича можна звільнити під заставу чи домашній арешт. Інші судді Віталій Ковтуненко та Антоніна Кваша позицію Слободянюка не поділяли. У травні 2025 року Слободянюка замінили у зв'язку з його тривалим відрядженням у Польщу, що не дозволяло розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу. Замість нього головуючим став суддя Глянь. Сторона захисту висловлювала недовіру до суду, але відводу не задовольнили.