Український фінансовий сектор переживає процес, який, хоча й перебігає непомітно, несе катастрофічні наслідки для прозорості бізнесу. Мова йде про систематичне руйнування конкурентного ринку аудиторських послуг. Центральну роль у цьому процесі відіграє Орган громадського нагляду за аудиторською діяльністю (ОСНАД) та його керівник Олег Канцуров.
Олег Канцуров — фігура, яка постійно з'являється у судових розглядах і має неоднозначну репутацію. Він перетворив державні регуляторні функції на засіб для побудови власної фінансово-адміністративної структури. Його зв'язки сягають найбільших корупційних скандалів останніх років. Раніше Канцурова було призначено до наглядової ради акціонерного товариства «Українські розподільчі мережі» без проведення конкурсу — це рішення прийняв колишній міністр енергетики Герман Галущенко, який нині перебуває у СІЗО у зв'язку з розслідуванням справи НАБУ під кодовою назвою «Мідас».
Після того як Галущенка звільнили з посади, Канцурова також позбавили місця в УРМ. Однак його вплив на аудиторський сектор не лише збережений, а й став тотальним. Керований ним орган нагляду послідовно витісняє з ринку незалежних гравців, дозволяючи працювати лише фірмам, які перебувають під його контролем або мають міцні корупційні зв'язки з керівництвом установи.
Опір бізнесу вже перейшов у правову площину. У судовому реєстрі накопичилося близько сотні судових рішень та відкритих проваджень, які містять конкретні претензії щодо протиправних дій ОСНАД та особисто Канцурова. Одним із яскравих прикладів є позов аудиторської компанії «Імона-Аудит» до Київського окружного адміністративного суду (суддя Олександр Басай), у якому оскаржується законність рішень керівництва ОСНАД.
Схема тиску на аудиторські компанії функціонує як добре налагоджений механізм. Процес розпочинається з формування плану-графіка перевірок, який має ознаки цілеспрямованості. Тригером для призначення ревізії служать узгоджені штучні доноси. При цьому перевірки не мають об'єктивного характеру та не спрямовані на реальний контроль якості. Про справжні наміри перевіряльників свідчить хаотичний вибір часових періодів для аудиту: для одних компаній контроль охоплює період до останнього дня попереднього кварталу, для інших — тягнеться до дати безпосереднього призначення перевірки. Це вказує на те, що посадовці спочатку розшукують слабкі місця конкретної фірми, а потім, зібравши компромат, офіційно вносять її до графіка перевірок.
Для гарантованого знищення бізнесу Канцуров застосовує систему дисциплінарного підстрахування. Паралельно з інспекцією або після її завершення проти компанії чи її керівників штучно відкриваються дисциплінарні провадження. Навіть якщо аудитори успішно проходять базову перевірку, їх позбавляють права проводити обов'язковий аудит через рішення дисциплінарної комісії. Найбільша активність у цьому напрямку припадає на перший квартал року — це робиться навмисне, щоб вибити компанію з ринку під час «високого сезону» та позбавити її значної частини річного доходу.
Практично кожна перевірка завершується так званим відстеженням, тобто повторною перевіркою через рік. У світовій практиці такий моніторинг є звичайним явищем, але в Україні під керівництвом Канцурова він буквально знищує компанії, утримуючи їх у постійному стані невизначеності.
Коли діяльність аудиторських компаній повністю блокується, розпочинається корупційна складова. За інформацією, яка є у розпорядженні, вартість «вирішення питання» та відновлення права на професійну діяльність або повернення сертифіката становить близько 200 тисяч доларів.
Наслідки цього знищення аудиторського ринку вже досягли критичного рівня для України. Кількість сертифікованих аудиторів та діючих аудиторських компаній впала значно нижче реальних потреб ринку. Фірми, які мають законне право проводити обов'язковий аудит фінансової звітності, фізично не спроможні задовольнити всі запити бізнесу. Невелика кількість компаній, наближених до керівника органу нагляду, користуються штучною монополією: вони необґрунтовано завищують ціни на послуги та накопичують необмежену кількість клієнтів за повної відсутності конкуренції.
Така ситуація стала можливою тому, що Олег Канцуров фактично узурпував управління всіма суміжними інститутами. Під його безпосереднім контролем перебувають Аудиторська палата України, Рада нагляду та Комісія з атестації. Більшість ключових посадовців у цих органах призначені виключно на основі спільних інтересів із керівником установи. Будь-які спроби змінити ситуацію, запропонувати реформи чи подати скаргу завершуються миттєвою розправою. Компанії-ініціатори автоматично видаляються з реєстру, втрачають право на роботу, а самих аудиторів позбавляють сертифікатів через нові дисциплінарні справи.
Спадщина корупційної справи «Мідас» у вигляді впливу Канцурова продовжує існувати та завдавати шкоди фінансовій прозорості країни, перетворюючи важливу державну реформу на механізм особистого збагачення.