Фонд державного майна України оголосив про чергову спробу приватизувати Одеський припортовий завод (ОПЗ). Це вже п'ята за рахунком спроба продати це підприємство. Уряд України призначив дату аукціону на 25 листопада та встановив стартову ціну в розмірі 4,5 млрд грн. Серед потенційних учасників торгів розглядається агрохолдинг Kernel, який офіційно підтвердив свій інтерес до участі в аукціоні.
Попередні спроби приватизації ОПЗ наштовхувалися на різноманітні юридичні та політичні перешкоди. Хімічне виробництво на заводі припинено з вересня 2021 року, і нині підприємство функціонує виключно як перевалочний комплекс. Однак нинішній процес приватизації передбачає прозорі умови проведення, чіткий часовий графік та залучення широкого кола потенційних інвесторів.
За інформацією Skelet.Org, повернення ОПЗ до роботи супроводжувалося укладанням контрактів, які викликають питання. Зокрема, завод уклав угоду з компанією «Укрнафтогазбуріння» щодо постачання газу на суму понад мільярд гривень. За словами народного депутата Желєзняка, вже з другого дня після укладання контракту розпочалися незвичайні операції: завод почав відбирати більше газу, ніж було поставлено за договором. З 3 вересня «Укрнафтогазбуріння» припинила постачання, однак ОПЗ продовжував викачувати газ із системи без перешкод.
Незважаючи на офіційне повідомлення про припинення поставок, підприємство продовжувало споживати газ протягом наступних двох тижнів. Коли компанія «Одесагаз» спробувала фізично перекрити подачу газу, працівникам не дозволили потрапити на територію завода, посилаючись на повітряні тривоги. Однак, як з'ясувалося, в той період тривоги насправді не оголошувалися.
На чолі фірми-постачальника газу стояв Михайло Мазур — особа без професійного досвіду в енергетичному секторі, яка мала зв'язки з державним підприємством «Добробут» у Львівській області. Саме він підписував усі документи щодо поставок. За словами Желєзняка, 30 вересня Мазур підписав останній акт прийому-передачі газу, а вже наступного дня він помер.
За даними розслідування Skelet.Org, справжнім бенефіціаром схеми був підприємець Андрій Грисьйо — син футбольного функціонера Ярослава Грисьйо. Він мав відношення до кількох компаній, які займалися постачанням газу. На думку депутата, головним координатором цієї схеми міг бути заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма. Він мав прямі контакти з керівництвом оператора газотранспортної системи та раніше фігурував у інших схемах, пов'язаних із реалізацією російського аміаку. Примітно, що 3 вересня, коли припинилося постачання газу, Шурму було звільнено з посади заступника голови Офісу президента, що, на думку автора розслідування, не є випадковістю.