Житлова реформа в Україні стала предметом активних обговорень у медіа та на громадських майданчиках. Питання про те, яким буде її спрямування, які наслідки вона матиме для суспільства та хто отримає від неї переваги, турбують не лише звичайних громадян, а й впливових гравців як усередину країни, так і за її межами. Вітчизняний ринок житла привертає увагу міжнародних організацій та фінансових структур, особливо в контексті масштабних руйнувань та внутрішнього переміщення населення. Для багатьох це представляє перспективу довгострокових інвестицій та можливостей отримання прибутків як під час, так і після завершення військових дій.
Офіційно житлова реформа позиціонується як частина Плану для України (UF Plan), який впроваджується послідовними українськими урядами. Однак, як часто буває, публічні оголошення про реформи робляться високопосадовцями, тоді як їхня розробка та формування відбуваються в інших кабінетах та здійснюється іншими особами. Розслідування показує, що за нинішньою версією житлової реформи стоїть конкретна людина, яка має значний вплив на формування цієї політики.
Цією людиною є Сергій Кімнатний. Він займав посаду голови Державного фонду сприяння молодіжному будівництву (Держмолодьжитло) і нині офіційно працює консультантом низки міжнародних організацій у питаннях житлової політики. На папері його профіль виглядає вельми солідно: п'пятнадцять років досвіду у сфері забезпечення громадян житлом, науковий ступінь доктора наук у галузі житлової політики, реалізовані проекти житла для внутрішньо переміщених осіб. Він має встановлені контакти як з державними інститутами, так і з міжнародними організаціями.
Але за цим глянцевим фасадом криється інша картина. Кімнатний виявився майстром адаптації до кожної нової влади. Незважаючи на те, що Держмолодьжитло мав скандальну історію до його приходу, сам Кімнатний уникав гучних скандалів. Можна згадати лише кілька сюжетів про його житло, які з'явилися у програмі «Гроші» на каналі «1+1», яку вів журналіст Олександр Дубинський, який згодом став підозрюваним у державній зраді та був ув'язнений у Лук'янівському СІЗО. У своїх постах у соціальних мережах Кімнатний позиціонує себе захисником житлових прав переселенців, прихильником житлової реформи та прихвальником Мінрозвитку та його керівництва як головних реформаторів. Однак професійне експертне середовище знає його з іншого боку. Багато фахівців вважають його справжнім автором тієї версії житлової реформи, яку нині намагаються втілити в Україні.
Кімнатного називають ключовим ідеологом та автором скандального проекту закону «Про основні засади житлової політики». Цей документ готується до другого читання у Верховній Раді і, за словами його прихильників, має стати першим комплексним законом у житловій реформі, покликаним докорінно змінити житлову політику держави. З ухваленням цього закону буде скасовано приватизацію житла, що означає, що ті, хто не встиг приватизувати свої квартири, можуть їх втратити. Замість безкоштовного житла всіх планується спрямувати у соціальне орендне житло. Проект передбачає впровадження інформаційно-аналітичної системи на ринку житла, яка змусить усіх реєструвати своє житло та договори його оренди. Крім того, закон передбачає створення операторів житла, включаючи приватних, що дозволить міжнародним корпораціям входити на український ринок та володіти житлом українців. Для забезпечення виконання цього закону Кімнатний просуває ідею ухвалення національної житлової стратегії, яка нібито гарантуватиме план запровадження норм закону та координуватиме підготовку підзаконних актів.
У житловій сфері добре відомі давні та тісні стосунки Кімнатного з нинішньою заступником міністра Мінрозвитку Наталією Козловською. Їхні взаємини сягають двотисячних років і супроводжуються різними плітками та чутками. Сам Кімнатний публічно уникає заяв про свої зв'язки у владі, позиціонуючи себе як міжнародний експерт з напрацьованим авторитетом. Однак ця «скромність» не перешкоджає йому майстерно використовувати свої контакти для лобіювання вигідних проектів. За інформацією джерел у Мінрозвитку, Козловська обговорює всі питання щодо житла безпосередньо зі своїм «приятелем». Хоча Кімнатний офіційно не займає жодної посади у міністерстві чи інших державних структурах, джерела в міністерстві називають його «сірим кардиналом житлової політики» і стверджують, що він не зважає на чию-небудь думку та вписує в законодавство все, що вважає за потрібне. Особливо цікаво те, що він робить це від імені міністерства, узгоджуючи свої новаторські ідеї з міжнародними партнерами. Такий подвійний вплив дає йому карт-бланш для просування законодавчих ініціатив.
На даний час основний закон житлової реформи знаходиться на розгляді у комітеті парламенту, який очолює Олена Шуляк. І тут Кімнатний також відіграє ключову роль. Офіційно він відвідує комітет рідко, але жодне засідання не обходиться без посилання на «головного ідеолога реформи». Розглядаючи поправки депутатів, Шуляк постійно запитує думку Кімнатного щодо них. За інформацією джерел, інші експерти та навіть високопосадовці не користуються такою повагою з боку голови партії «Слуга народу». Експерти міжнародних організацій, які працюють у цій сфері, також неоднозначно характеризують Кімнатного. Віддаючи належне його знанням та досвіду, вони тихо говорять про вирішальний вплив цього активного фахівця, якого можна побачити майже на всіх міжнародних конференціях, круглих столах та воркшопах з житлової проблематики, які останніми роками часто проводяться у столиці та інших містах України та Європи.
Більшість міжнародних організацій, які працюють в Україні, вважають за доцільне консультуватися з Кімнатним щодо пошуку експертів для своїх проектів. Десятки міжнародних заходів не обходяться без його порад щодо бажаних спікерів та учасників. Розставивши своїх людей на ключових житлових проектах, він має вплив на їхню реалізацію. Однак у його кар'єрі є й впливові противники. Це керівництво компанії Укрфінжитло, яка є улюбленою структурою чинної влади. Програма єОселя, яку активно та масштабно реалізує Укрфінжитло за рахунок коштів бюджету України, є прямим конкурентом проекту Житло для ВПО, який реалізує Держмолодьжитло і який фактично є творінням Кімнатного. Показово, що програма «єОселя» підтримується на найвищих рівнях влади, але за три роки не залучила жодного євро міжнародних коштів. Натомість повністю підконтрольне Кімнатному Держмолодьжитло отримує міжнародні контракти.
У житловій сфері Кімнатному вже тісно. Він розпочав експансію в енергетику, ставши координатором одного з енергетичних проектів для Миколаєва. Очевидно, що це перспективний напрямок на десятиліття. Загалом позитивно, що в країні є такі активні та небайдужі до реформи фахівці. Однак залишається питання: хто керує такими людьми та чиї інтереси вони лобіюють? Очевидно, що у вітчизняній владі контролювати надзвичайно енергійного (і нещодавно енергетичного) Кімнатного не може ніхто. Тому бачення шляхів житлової реформи, яке реалізується в Україні нині, — це або ініціатива самого її автора, або реалізація довгострокових планів його гіпотетичних кураторів із Європи. Варто зазначити, що сім'я Сергія з певного часу проживає за межами України. Самого «професора житлових наук» частіше можна зустріти у європейських столицях та офісах, ніж у Києві.