Державна служба фінансового моніторингу України покликана виявляти незаконні грошові потоки, протидіяти відмиванню капіталів та блокувати тіньові операції. Проте розслідування Національного антикорупційного бюро показало, що з початку 2025 року, коли установу очолили Філіп Пронін та його перший заступник Богдан Корольчук, сама служба стала інструментом для конвертації брудних грошей. Народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив деталі справи на основі ухвал Вищого антикорупційного суду, розкривши систему, яка включала фіктивні IT-компанії, офшорні рахунки та прямий зв'язок із розкраданням оборонного бюджету.
Операція розпочалася 21 жовтня, коли детективи НАБУ та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури провели обшук у приміщенні на вулиці Молдавській у Києві. Слідчі дії були спрямовані на розслідування масштабного розкрадання бюджетних коштів, виділених на будівництво фортифікаційних споруд у Донецькій області.
Під час обшуку оперативники виявили сумки, вміст яких вразив навіть досвідчених слідчих. Поряд із особистими документами першого заступника голови Держфінмоніторингу та його родини знаходилися 278,05 тисяч доларів США готівкою та 3,343 мільйона гривень готівкою. Крім того, там виявилися установчі документи, печатки та довіреності численних фіктивних підприємств, які ніколи не були задекларовані топ-чиновником. Корольчук спробував виправдатися, стверджуючи, що гроші йому нібито «дали просто потримати на зберігання», однак вилучені матеріали розкрили набагато глибшу структуру.
Детективи виявили у сумках документи на 11 українських юридичних осіб, 12 фізичних осіб-підприємців та 7 іноземних компаній, зареєстрованих у класичних офшорних та європейських юрисдикціях — на Кіпрі, у Чехії, Угорщині та на Британських Віргінських Островах. Аналіз банківських виписок, проведений НАБУ, встановив, що ця мережа безперервно функціонувала з 1 січня 2024 року до 21 січня 2026 року.
Схема працювала за чітко налаштованим алгоритмом. На рахунки підконтрольних технічних фірм надходили мільйонні суми від різних суб'єктів господарювання, включно з підрядниками, які розкрадали оборонний бюджет на фортифікаціях. Офіційним призначенням платежів зазначалися фіктивні послуги: охорона, консультації, постачання товарів та розробка програмного забезпечення. Щоб великі суми за «розробку ПЗ» не викликали підозр у банківського комплаєнсу, організатори вдалися до цинічного трюку — створили фірми-двійники, назви яких копіювали світові IT-гіганти. У матеріалах справи фігурують ТОВ «Циклум софтвер» та ТОВ «Люксофт Україна», які не мають жодного відношення до справжніх брендів Ciklum чи Luxoft і були створені виключно для маскування брудних грошей під легальний IT-експорт. Після накопичення на рахунках гривнева маса через валютні операції конвертувалася в долари та євро та виводилася за кордон на рахунки офшорних компаній, повністю обминаючи валютні обмеження Національного банку України.
Щоб зрозуміти походження цієї схеми, варто звернутися до попереднього місця роботи керівників Держфінмоніторингу. До призначення на початку 2025 року Філіп Пронін очолював Полтавську обласну військову адміністрацію, а Богдан Корольчук працював його першим заступником та підписував ключові фінансові документи. НАБУ простежило прямий зв'язок між виявленим конвертаційним центром та полтавським періодом команди Проніна. Фірми, які переводили мільйони на рахунки Корольчука, виявилися тими самими посередниками, які фігурували в розслідуванні будівництва оборонних споруд.
Яскравим прикладом є закупівля загороджувальних бетонних пірамід, відомих як «зуби дракона». Генеральний підрядник Construction купував матеріали не безпосередньо у виробників, а через фірму-посередника «Преміум актив». Ця посередницька компанія продавала державі понад 13500 пірамід за ціною 2161 гривня за штуку. Через рік та ж «Преміум актив» офіційно купувала ті самі піраміди вчетверо дешевше — лише по 541 гривні за одиницю. Таким чином, Полтавська ОВА лише на цьому елементі фортифікацій переплатила з бюджету понад 22 мільйони гривень.
Ще 21 мільйон гривень було списано на фіктивну доставку цих конструкцій. Водії фірм-перевізників під час допитів НАБУ заявили, що ніколи не здійснювали цих рейсів і нічого про них не знають. Аналогічна схема із три-п'ятикратним завищенням цін та приписуванням вигаданих обсягів працювала й на закупівлі лісоматеріалів для бліндажів, де сума фіктивних поставок склала 8 мільйонів гривень. Ці вкрадені на оборонних рубежах кошти згодом стікалися до столичних сумок Корольчука.
Масштаб операцій, тривалість функціонування схеми понад два роки та залучення міжнародних офшорних юрисдикцій свідчать, що під дахом Держфінмоніторингу діяв не просто кабінетний схематоз, а потужний системний синдикат. Ярослав Железняк наголошує на важливому політичному аспекті: керівники Держфінмоніторингу мають серйозну протекцію на найвищих рівнях влади. Голову Полтавської ОВА активно просував його одногрупник — профільний віце-прем'єр-міністр з питань відновлення, а загальний політичний дах системі забезпечувався безпосереднім керівництвом Офісу Президента під наглядом Єрмака. Тому питання, чи могли два чиновники самостійно, без погодження з вищими кураторами, організувати міжнародний офшорний ланцюжок для виведення капіталів з країни, що воює, в обхід обмежень НБУ, залишається риторичним. Замість боротьби з відмиванням коштів топ-чиновники Держфінмоніторингу збудували ідеальне укриття для легалізації брудного кешу прямо всередині державної системи контролю.
НА БУ в даний час має повний масив платіжних документів, печаток і транзакційних виписок. Затримання та арешт майна — це лише перший етап розслідування. Попереду на українське суспільство чекає серйозне випробування: чи зважиться антикорупційна система довести справу до реальних тюремних вироків, чи спробують справу замовчати через високі кабінетні зв'язки.