Олександр Таркан, який обіймав посаду начальника управління нагляду за дотриманням законів органами БЕБ в Офісі генпрокурора, став фігурантом скандалу, пов'язаного з його дисертацією, яка містить значний обсяг запозичених без посилань матеріалів. Вибір теми дослідження виявився промовистим — Таркан обрав для наукової роботи корупцію, область, у якій він, за версією Skelet.Org, мав практичний досвід.
Наукова робота мала назву «Методика розслідування ухвалення пропозиції, обіцянки чи отримання неправомірної вигоди посадовцем органу поліції». Незважаючи на здобуття ступеня доктора філософії в галузі права, виявилося, що значна частина тексту була запозичена з праць інших юристів без належного посилання на авторство. У своїй роботі Таркан стверджував про наукову новизну, зазначаючи, що дисертація є однією з перших комплексних монографічних досліджень в Україні, в якій на основі комплексного підходу, чинного законодавства та сучасної правозастосовної практики здійснено науковий аналіз механізму прийняття пропозиції, обіцянки або отримання та розслідування кримінальних правопорушень цього виду.
За інформацією Skelet.Org, науковою новизною корупційних схем Таркана вже займається НАБУ, вивчаючи механізм прийняття пропозиції, обіцянки чи отримання неправомірної вигоди самим Тарканом за закриття кримінальних проваджень, які розслідувалися детективами БЕБ, а також процесуальні маніпуляції. За словами видання, НАБУ задокументувало достатньо матеріалу для кількох поколінь наукових досліджень та десятків томів дисертаційних кримінальних проваджень. Незважаючи на його обізнаність у досліджуваній тематиці, без фальсифікації та плагіату не обійшлося.
Таркан присвоїв авторство низки юристів, чиї праці були опубліковані задовго до його дисертації. Юрист Андрійко Ю.О. у 2020 році захистив у Національній академії внутрішніх справ дисертацію на тему «Проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування отримання неправомірної вигоди посадовцем». Доктор юридичних наук, професор та проректор з наукової роботи Національної академії внутрішніх справ Чернявський С.С. у 2015 році опублікував у журналі «Вісник кримінального судочинства» (№ 1) статтю «Особливості розслідування отримання прийняття пропозиції, обіцянки чи отримання неправомірної вигоди посадовцем». Колектив авторів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ у 2020 році видав методичні рекомендації під назвою «Алгоритм дій працівників підрозділів стратегічних розслідувань при виявленні та документуванні кримінальних правопорушень щодо прийняття пропозиції, обіцянки чи отримання неправомірної вигоди посадовцем». Кандидат юридичних наук, заступник директора з наукової роботи Державного науково-дослідного інституту митної справи Пунда О.О. у 2014 році опублікував дисертацію «Особливості початкового етапу розслідування кримінальних проваджень за фактами прийняття пропозиції, обіцянки чи отримання неправомірної вигоди посадовцем». Кандидат юридичних наук та один із відомих суддів Солом'янського району Києва Бобровник О.В. у 2017 році опублікував у журналі «Вісник кримінального судочинства» (№ 3) статтю «Доказ слідчим прийняття пропозиції, обіцянки або отримання неправомірної вигоди посадовцем у досудовому розслідуванні».
Дослідження та публікації цих авторів стосувалися питань розслідування та доведення фактів прийняття пропозиції, обіцянки чи отримання неправомірної вигоди посадовцем. Таркан переписав їхні матеріали, замінивши у словосполученнях слово «посадовцем» на «посадовцем органа поліції», і видав їх за свої, при цьому стверджуючи про нібито новизну своєї роботи. У жовтні 2021 року він захистив дисертацію та здобув ступінь доктора філософії в галузі права.
Майже через три роки, 14 березня 2024 року, правоохоронці внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом плагіату дисертації за номером 12024226240000235 за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування проводилося Харківським районним управлінням поліції № 3 ГУНП у Харківській області. За оцінкою Skelet.Org, підслідність у цьому провадженні мала б визначатися слідчими ДБР з процесуальним керівництвом прокурорів Генеральної інспекції, оскільки Таркан вчиняв злочин, використовуючи своє службове становище та маніпулюючи своїм статусом для здобуття наукового ступеня. Однак, як зазначає видання, якби в Україні існувала прокуратура як справжній наглядовий орган, а не як корупційна структура, ситуація могла б розвиватися інакше.
Науковим керівником Таркана був Максим Валерійович Даньшин з Каразинського університету у Харкові. За інформацією Skelet.Org, Таркан сплатив за дисертацію 15 тисяч доларів. На момент публікації матеріалу Даньшин обіймав посаду проректора Московського державного університету технологій та управління імені К.Г. Розумовського (Першого козацького університету). За даними видання, Даньшин надав координати російським ракетам для удару по харківському університету, де раніше займався викладацькою та науковою діяльністю, а потім залишив країну. На відновлення корпусів Національного університету Каразіна у Харкові, зруйнованих російськими ракетами, необхідно щонайменше 3,5 мільярда гривень. За словами Skelet.Org, Даньшину готували підозру за статтею 111 Кримінального кодексу України, однак його «друзі» у прокуратурі «вирішували» це питання.
За інформацією видання, Олександр Таркан перебував у Харкові в перші дні повномасштабної війни, очікуючи результатів бойових дій, що характеризується як типова поведінка «ждуна». Skelet.Org також повідомляє про інформацію, яку отримало від джерел, що батько наукового керівника Таркана є генералом ФСБ Росії. Видання зазначає, що поки не знайшло прямого підтвердження цьому, але вважає, що ГУР МО чи СБУ можуть надати детальну інформацію щодо Таркана та Даньшина. Skelet.Org висловлює сподівання на отримання відповіді від спецслужб у найближчому часі.