Партійний осередок «Демократичного альянсу» у Києві 23 вересня висунув Василя Гацька кандидатом на посаду мера столиці. Це рішення викликає питання, адже на попередніх місцевих виборах партія під його керівництвом набрала лише 3% голосів — мінімум, необхідний для входження до Київради. Відповідь на те, чому партія продовжує висувати кандидатів, криється у зв'язках Гацька з впливовими українськими олігархами, передусім із Сергієм Льовочкіним, якого медіа називають засновником та основним інвестором партії.
Василь Миколайович Гацько народився у 1982 році в селищі Південна Ломатівка Луганської області. Вищу освіту здобув у КНЕУ на факультеті менеджменту організацій. У 2005 році став аспірантом Національного інституту стратегічних досліджень, де займався дослідженнями економічної безпеки держави. Після подій 2004 року очолив Вільну ініціативу «Студентська хвиля» в одному з київських районів. Під час Помаранчевої революції виконував роль координатора молодіжного руху. Невдовзі став головою Київського центру Всеукраїнської громадської організації ХДМУ.
У 2011 році Гацько обраний головою партії «Демократичний альянс». Партія виникла на основі громадської організації, яка існувала переважно завдяки грантам. За твердженням джерел, вона з'явилася у період олігархічного режиму 2010 року і була створена на кошти, походження яких викликає сумніви. Інвестори партії ставили перед нею конкретні цілі, змушуючи прагнути до парламенту. Однак у 2012 та 2014 роках партія не змогла подолати виборчий бар'єр, незважаючи на значні фінансові вливання. За інформацією джерел, причиною невдачі стала присвоєння коштів лідером партії Василем Гацьком. Без цих грошей «Демократичний альянс» ледве потрапив до Київради, і то лише через судовий розгляд.
Скандал виник через перерахунок голосів на виборчій дільниці №842. Партія подала позов із вимогою перевірити результати. Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов, і в результаті розгляду було знайдено додаткові 93 голоси на користь партії. Це був не єдиний випадок, коли Гацько привласнив кошти, призначені для виборчої кампанії.
Під час парламентських виборів 2012 року партія заявила, що не братиме фінансування від олігархічних структур, натомість збиратиме пожертвування для внесення грошової застави до ЦВК у розмірі 2,2 млн гривень. Невідомо, скільки коштів насправді зібрала партія, але за інформацією джерел, сума була значно більшою за необхідну. Лише поїздка Гацька до Луганської області дозволила зібрати понад 10 тисяч доларів.
За аналізом видання «Чесно», яке стежить за роботою київських депутатів, Василь Гацько демонструє низьку активність у законотворчій діяльності. Він систематично пропускає засідання Київради — понад 20% від загальної кількості, а також більшість засідань комісій, членом яких він є. Практично всі його запити та законопроекти спрямовані на захист фінансових структур, які контролюють його покровителі.
На початку літа Гацько відвідав Слов'янськ, де провів зустрічі з місцевими активістами. Під час цих зустрічей він збирав інформацію про настрої виборців та їхні переваги. Враховуючи вкрай низький рейтинг «Демократичного альянсу» в Україні, така розвідка була потрібна не самій партії, а її покровителям, які готувалися до власних виборчих кампаній.
Перший раз термін «проект Льовочкіна» щодо Гацька та його партії вживав Юрій Луценко під час парламентських виборів 2014 року. Цю оцінку згодом підтримали різні українські медіа, політологи та громадські спостерігачі. Підтвердженням зв'язків з Льовочкіним стало об'єднання «Демократичного альянсу» з партією «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, а також поява в спільному виборчому штабі помічників та політтехнологів Сергія Льовочкіна. З цих фактів стає очевидною мета поїздки Гацька до Слов'янська — електоральна розвідка. Активісти не розповідали б таку інформацію представникам «Опозиційного блоку» чи партії «Відродження», але охоче діліться нею з «демократом» Василем Гацьком. Хоча «Демократичний альянс» не є проектом першого плану, Сергій Льовочкін потребує такого «другорядного» інструменту, якщо має намір послабити позиції Петра Порошенка та його команди на майбутніх виборах.
Для ролі «дестабілізатора» Василь Гацько цілком підходить. Він постійно критикує Віталія Кличка та Петра Порошенка, намагаючись на місцевих виборах відтягнути голоси у проукраїнських партій, що дозволяє опозиціонерам підвищити свої рейтинги.
У квітні 2013 року Гацько брав участь у поході на «Межигір'я», офіційною метою якого було поліпшення стану доріг. Це виглядало дивно, адже в країні було чимало актуальніших проблем для протестів. За цей акт протесту одного з членів «Демократичного альянсу» заарештували на тиждень, іншим виписали штрафи по 170 гривень. Гацько продовжив протестувати, цього разу вимагаючи звільнення свого партійного товариша, за що його самого заарештували на 5 днів. Ці протести активно висвітлювали медіа, які належали «сім'ї Януковича», а також телеканал «Інтер», власником якого є Сергій Льовочкін. Такі публічні акції допомогли сформувати образ «революціонера» Василя Гацька.
Під час революційних подій на Майдані Гацько став членом Ради Народного об'єднання «Майдан». Після того як Віктор Янукович залишив Україну, його активно просували на посаду голови Антикорупційного бюро, але це не відбулося. За словами його колег по Майдану, він залишився боягузом, який втікав під час найгарячіших моментів протистояння.
Після кривавого розгону 29 листопада народна депутатка Олександра Кужель назвала Гацька «зрадником ідей Євромайдану» та «головним провокатором». Кужель стверджувала, що за годину до розгону Гацько разом з усіма членами «Демократичного альянсу» зник з Майдану, ніби знаючи про наближення насильства. Аналогічна ситуація повторилася 18 лютого, коли внутрішні війська почали наступ, намагаючись вигнати активістів. Кривавий бій тривав до ранку, але Василя Гацька, головного «героя» Майдану, там не було.
Менше ніж за місяць мали відбутися місцеві вибори, на яких Гацько знову мав вести «Демократичний альянс». У успіху партії сумніваються всі, навіть її члени, адже конкуренти також мали своїх кандидатів від впливових покровителів. Наприклад, Юрій Єхануров від партії «Відродження» або Олександр Пузанов від «Опозиційного блоку». Роль Василя Гацька та його партії на цих виборах була простою — відтягнути якнайбільше голосів у проурядових кандидатів.