Суперечка навколо законопроекту №7206 «Купуй українське, плати українцям» розгорілася між групою парламентаріїв на чолі з Віктором Галасюком та першим заступником міністра економічного розвитку Максимом Нефьодовим. Галасюк наполегливо вимагає відставки Нефьодова, який критикує законопроект за те, що той, на його думку, створює умови для корупції та суперечить угоді про Асоціацію з ЄС. Обидві сторони наводять аргументи, які здаються вагомими, проте особистість самого Галасюка, який позиціонує себе як економічний експерт та інноваційний лобіст, залишається малознаною широкій громадськості, незважаючи на його частих появ у медіа.
Віктор Валерійович Галасюк народився 28 серпня 1981 року у Дніпропетровську. Офіційна біографія містить лише дати його навчання та роботи: у 1998 році він вступив на економічне відділення Національного гірничого університету України, одночасно розпочавши трудову діяльність у фірмі «КАУПЕРВУД». Однак за цією історією про молодого студента, який поєднував навчання з роботою, стоїть інша реальність.
Дійсним архітектором сімейного бізнесу був батько Віктора — Валерій Вікторович Галасюк (народ. 1958). Колишній радянський фінінспектор піднявся до висот, накопичивши численні титули та регалії: академік Академії економічних наук, член ради Українського товариства оцінювачів, член Інституту внутрішніх аудиторів та опікунської ради Українського товариства фінансових аналітиків. З 2002 року він опублікував кілька десятків економічних праць. Проте найголовніше — Валерій Галасюк став засновником і власником кількох прибуткових підприємств.
Офіційний сімейний бізнес розпочався у 1993 році зі створення ТОВ Аудиторська фірма «КАУПЕРВУД» (ЄДРПОУ 20219083), сайт якої носить прізвище www.galasyuk.com. Саме в цій фірмі через п'ять років студент Віктор Галасюк оформився бухгалтером, хоча насправді він просто значився в батьківській конторі, отримуючи зарплату, одночасно навчаючись на денному відділенні.
Першим компаньйоном Віктора Галасюка, за даними Skelet.Org, стала його дружина Тетяна Владиславівна Галасюк (1957 р.н.), яка нині є співвласником низки фірм. Цікаво, що у відкритих базах даних про підприємства Галасюків немає Віктора Галасюка як власника, натомість фігурує Наталія Валентинівна Галасюк (1973 р.н.). Домашня адреса Галасюка-батька та Наталії Галасюк однакова — Дніпропетровськ, вулиця Комсомольська, тоді як мати Віктора проживає у будинку на вулиці Гоголя, де з радянських часів були прописані її чоловік та син.
Протягом наступних років ця трійця була власниками та керівниками низки фірм: ТОВ Аудиторська фірма «КАУПЕРВУД» (ЄДРПОУ 20219083) з часткою Валерія Галасюка 70% та Тетяни Галасюк 30%; ТОВ Аудиторська фірма «КАУПЕРВУД-Плюс» (30093094) з власником Валерієм Галасюком; ТОВ Аудиторська фірма «Ф. КАУПЕРВУД» (31898166) з рівними частками Валерія Галасюка та Наталії Гайсан по 50%; ТОВ Агентство нерухомості «Інкон-Центр» (21870411) з власниками Валерієм та Тетяною Галасюк; ТОВ Аудиторська фірма «Стоїк» (21883245) з власниками Валерієм Галасюком, Катериною Суриніною та Олексієм Амфітеатровим; ТОВ «Маг-Аудит» (31217385) з рівними частками Валерія та Наталії Галасюк по 50%; ТОВ Спеціалізоване бухгалтерське бюро «БУККІПЕР» (30832146) з рівними частками Валерія та Наталії Галасюк по 50%; ТОВ Агентство нерухомості «Ард» (32448352) з власником Валерієм Галасюком.
З якоїсь причини батьки не брали сина у співвласники. Віктор Галасюк мав лише дуже невеликий пакет (менше 10%) у ТОВ «КАУПЕРВУД-Плюс», але вже у його деклараціях за 2013-2014 роки акцій цього підприємства не було. Таким чином, він не отримував доходів від сімейного бізнесу, крім того, що батьки постачали його грошима та оплачували покупки житла та автомобіля.
Поворотною точкою стало 2014 року, коли Віктор Галасюк отримав депутатський мандат від Радикальної Партії. Його матеріальний стан кардинально змінився. За 2014 рік він задекларував лише 167 тисяч гривень зарплати, скромну квартиру площею 40,9 кв. м. та автомобіль «Toyota Camry» 2012 року випуску. Проте вже у 2015 році він здійснив цікавий фінансовий маневр: продав квартиру площею 40 квадратних метрів за 1,016 мільйона гривень і купив дружині Юлії Галасюк квартиру площею 65 кв.м. за 597 тисяч гривень. Того ж року він задекларував 1,375 мільйона гривень готівкою та 217 тисяч доларів готівкою.
На запитання про джерело цих коштів Галасюк вказав у декларації, що 200 тисяч доларів йому позичив Владислав Павлович Гончаренко без жодних відсотків на дуже довгий термін (Галасюк досі їх не повернув). Походження решти коштів залишається неясним. У 2016 році Віктор Галасюк придбав у Києві квартиру площею 63,7 кв.м. за 1,649 мільйона гривень, яку записав як подарунок від матері. Натомість, згідно з декларацією, він купив матері квартиру за 940 тисяч гривень. У 2017 році Галасюк розжився акціями «Укргазбанку»: сто штук номіналом 26 885,66 гривень кожна, ринкова вартість яких була вказана у 2 688 566 гривень (близько 100 тисяч доларів).
Порівняно з мільйонами та мільярдами, розпиляними олігархами, ці доходи Галасюка виглядають скромно. Проте вони викликають питання, особливо з огляду на те, що депутат позиціонує себе як лобіст великих економічних проектів.
Без широких зв'язків та знайомств серед чиновників, директорів та великих бізнесменів піднятися на аудиті у 90-х було практично неможливо. Валерій Галасюк такими зв'язками володів — мабуть ще з радянських часів. Судячи з його схильності до різних «тусівок», створення громадських організацій та «академій», потягу до регалій, він міг бути вихідцем із комсомольського середовища. Не виключено, що він особисто знайомий із колишніми комсомольськими та партійними функціонерами Дніпропетровська, які у 90-ті роки піднялися до олігархів та міністрів, і мав можливість пробивати через них замовлення для своїх аудиторських фірм.
Віктор Галасюк не пішов по дорозі батька. Після отримання дипломів магістра та бакалавра він залишився на аспірантурі, у 2005 році захистив кандидатську дисертацію, а потім до 2009 року працював викладачем на кафедрі економіки підприємництва в університеті. Одночасно з 2001 до 2014 року він вважався директором департаменту економічного консалтингу в батьківському ТОВ «Інкон-Центр» — агентстві нерухомості. Чи потрібен був такий департамент агентству нерухомості — це питання риторичне. Очевидно, що Галасюк-молодший просто отримував зарплату, що було звичайною практикою в Україні для працевлаштування дітей та родичів на високооплачувані посади у сімейних фірмах.
Батьки так і не взяли Віктора до співвласників своїх підприємств. Можливо, йому було соромно дивитись на своїх колег у Раді, які записували на батьків свої заводи та банки. Проте батьки потихеньку просували сина, допомагаючи йому обзавестися різними почесними титулами. Так, Віктор Галасюк став головою Комісії з оцінки інвестиційних проектів (2007), членом правління Дніпропетровської філії «Європейської бізнес-асоціації» (2008), членом виконкому Українського товариства фінансових аналітиків (2011). Реальної користі від цих титулів було замало. Певний просвіт намітився у 2011 році, коли Віктору Галасюку дали місце у громадській раді при Міністерстві фінансів України. Там він міг завести корисні знайомства та створити власний бізнес.