Наприкінці грудня 2014 року розпочався один із найбільш резонансних скандалів періоду після Євромайдану. На посаду голови Національної комісії з регулювання електроенергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ) було призначено Дмитра Вовка, людину, яка до того часу залишалася невідомою широкій громадськості. Призначення викликало численні запитання, оскільки Вовк не мав ні спеціальної освіти в галузі енергетики, ні мінімального практичного досвіду у цій сфері. На момент призначення йому було лише 24 роки.
Передісторія кар'єри Вовка виглядала скромно. Він працював у московській філії кондитерської корпорації Roshen, яка належить президенту України Петру Порошенку, займаючи посаду національного менеджера. До цього він був помічником віце-президента з корпоративних фінансів у компанії «Інвестиційний капітал Україна» (ICU). Цю компанію колись заснувала нинішня голова Національного банку України Валерія Гонтарєва. Хоча вона формально вийшла зі складу засновників, ICU продовжує користуватися преференціями від Нацбанку. У цій же компанії раніше працював екс-міністр енергетики та колишній голова НКРЕ Володимир Демчишин.
Співвласник ICU Макар Пасенюк активно бере участь у вирішенні важливих питань на користь Порошенка, включаючи невдалу спробу придбання телеканалу «112». Саме Пасенюк офіційно коментував від імені президента офшорний скандал. Близькість компанії до влади не викликає сумнівів. Призначення Вовка у 2014 році поставило під сумнів виконання однієї з ключових обіцянок влади щодо створення незалежного тарифного регулятора. Цим скористалася лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка зробила тарифну опозицію платформою для своєї агітації протягом багатьох місяців.
22 вересня 2016 року чинна влада зуміла утримати Вовка на посаді керівника НКРЕКУ. Комісія набула небувалого впливу як регулятор енергетичного ринку, особливо в питаннях встановлення тарифів та контролю над природними монополіями. Для Тимошенко це виявилося вигідним, оскільки вона могла звинувачувати президента в тому, що мільйони українців змушені платити непосильні рахунки за комунальні послуги, адже саме НКРЕКУ встановлює ці тарифи, підвищення яких могло викликати соціальну напруженість.
Призначення Вовка з самого початку викликало сумніви. Він не нагадував вундеркінда, здатного керувати однією з найскладніших галузей економіки. Вовк закінчив Київський національний торговельно-економічний університет. На своїй сторінці у професійній соціальній мережі LinkedIn (згодом видаленій) він зазначив навички у корпоративних фінансах, бізнес-стратегіях, фінансовому моделюванні та аналізі, агробізнесі та роздрібній торгівлі. У московському Roshen він займався відносинами з великими роздрібними мережами, маркетингом та формуванням цін на продукцію, фактично виконуючи роль менеджера з маркетингу.
Сам Вовк розповідав, що пропозиція надійшла спонтанно з Адміністрації президента. Йому запропонували зустрітися та поговорити. Одна з бесід була з Борисом Ложкіним, який на той час очолював Адміністрацію президента. Вовк наголошував, що ні Гонтарєва, ні Демчишин не були ініціаторами його приходу. Вибір людини без жодного дня роботи в енергетичній галузі він назвав «рішенням президента». На його думку, чотирирічна робота в ICU Гонтарєвої давала Порошенку підстави вважати, що амбітна молода людина впорається й з енергетикою.
Цікаво, що відразу після призначення прес-служба російської філії Roshen заявила про звільнення Вовка через «незадовільні результати роботи». Сам чиновник назвав цю заяву «помстою колишнього керівника». Крім явної авантюрності, призначення Вовка порушило закон, згідно з яким в. о. голови комісії мав стати лише чинний член, обраний на основі публічного конкурсу, чим Вовк не був.
Новопризначений керівник почав із кадрових чисток, що само по собі не було дивним. Однак за словами співробітників НКРЕКУ, попередніх працівників просто замінювали на друзів та знайомих Вовка. Керівник апарату Національної комісії Ірина Рожанська розповіла, що попередній голова запропонував їй перейти на посаду директора департаменту, але під час процедури перекладу було призначено тимчасово виконуючого обов'язки керівника. Рожанська подала до суду на Вовка, оскільки він порушив її права. Вона наважилася виступити відкрито, хоча багато інших співробітників, чиї права також були порушені, не могли про це заявити через певні обставини.
Рожанська підкреслювала, що справа не лише в її особистих інтересах. Людина без законних прав приймала та підписувала не лише непрофесійні кадрові рішення, а й стратегічно важливі рішення для країни. Виконуючи обов'язки керівника, Вовк фактично не був державним службовцем — офіційно не оформлений на роботу, не отримував заробітної плати, не складав присяги. При цьому йому дозволили доступ до всіх державних документів, включаючи ті, що мають гриф «таємно». Один із перших підписів новий голова НКРЕКУ поставив під узгодженням імпорту електроенергії з Росії в Україну для подальшої передачі до окупованого Криму.
Переговори з російською стороною щодо імпорту неофіційно вів російсько-український бізнесмен Костянтин Григоришин, якого називали куратором діяльності попередника Вовка — Володимира Демчишина. Призначення Вовка відбулося в період, коли Київ вів переговори з МВФ про черговий транш, однією з головних умов якого було підвищення тарифів на електроенергію, тепло та комунальні послуги.
За словами одного з чиновників Адміністрації президента, призначення Вовка мало кілька завдань, включаючи пошук «відповідального за підвищення тарифів» — кроку, завжди непопулярного серед населення, особливо під час економічної кризи. На державний регулятор впливає не лише президент, а й бізнес. Вовк став слухняним важелем у руках Порошенка, якого можна було в будь-який момент зняти, звинувативши в некомпетентності, при цьому навішавши всі високі тарифи на його шию. На думку співрозмовника, він був фактично продовженням Демчишина, але більш керованим. Крім того, за допомогою Вовка можна було вирішити проблеми в боротьбі між фінансово-промисловими групами.
З новим керівником до команди прийшли й нові люди. За два дні до призначення Вовка Порошенко підписав укази про звільнення членів комісії Юлії Ковалів та Андрія Геруса. Ковальов незабаром отримав нову, ще більш впливову посаду в Мінекономіки та наглядовій раді «Нафтогазу». Наступного дня на їхні місця було призначено Вікторію Морозову, яка раніше очолювала юридичний департамент регулятора, та Юрія Голяка — нову людину в структурі комісії. Хоча Ковальов та Герус заявили про власне бажання написати заяву про звільнення, ЗМІ неодноразово писали, що причиною стали вимоги про прийняття нечесних рішень, спущені зверху, та тиск на відомство.
Морозова розглядалася як людина Григоришина, а Голяк — як людина Дмитра Фірташа. Для розуміння цих процесів важливо знати, що частина обленерго належать росіянам, чотири — Ріната Ахметову, низка компаній контролює Григоришин. До цього додаються обленерго Коломойського, пакети акцій Суркісів, Бойка, Льовочкіна, Фірташа. Через тарифи та ціни на енергетику можна успішно контролювати частину бізнесу країни. Ось чому президентові та його давньому другу Григоришину важливо мати якнайбільше «своїх» у відомстві, де формуються ці тарифи.
Юрій Голяк справді працював у ревізійній комісії ВАТ «Закарпатгаз» у 2007 році, коли 15% компанії належали фірмі «Агропромкомплект», яку пов'язують із Дмитром Фірташем. У 2008 році він обіймав посаду заступника директора у ПАТ «Укртрансгаз». До призначення Морозової та Голяка до складу комісії також увійшов Борис Циганенко, який змінив Андрія Ткаченка. До призначення в НКРЕКУ Циганенко був директором ТОВ «Енерджі Консалтинг», компанії, яка контролюється офшорами Григоришина.
Про те, що Петро Порошенко та Костянтин Григоришин є бізнес-партнерами та знайомі понад 10 років, писали неодноразово. За даними видання «Наші гроші», вони є кінцевими власниками ТОВ «Підприємство «Київ». Про їхній зв'язок свідчать також показання Ігоря Коломойського в Лондонському суді після Помаранчевої революції, коли олігархи судилися за контроль над кількома обленерго. Коломойський говорив, що Порошенко, який на той час обіймав посаду секретаря РНБО, був союзником Григоришина в їхній суперечці. За словами олігарха, Григоришин передав початковий внесок у розмірі 12 млн доларів Петру Порошенку на підтримку виборчої кампанії його партії. Навіть київський офіс компанії «Енергетичний стандарт», що належить Григоришину, знаходиться поряд із Міжнародним інвестиційним банком Порошенка.
У 2015 році, вже за керівництва Вовка, комісія погодила інвестиційну програму «Укренерго», яка передбачала закупівлю трансформаторів на 2 млрд гривень за завищеною ціною. Поставляти обладнання мав єдиний український виробник таких трансформаторів — ВАТ «Запоріжтрансформатор» Григоришина. Подібних прикладів, які свідчать про те, що практично в будь-якому рішенні НКРЕКУ можна знайти чийсь інтерес, було безліч.
Проте вважати Вовка ставлеником виключно Григоришина було б неправильно. Кілька місяців до описуваних подій в Адміністрації президента заговорили про можливе звільнення Вовка. Один із співробітників на Банковій розповідав, що в міру підвищення тарифів і зростання невдоволення серед населення владі буде необхідна «джерело всіх бід», за допомогою якої можна не лише знизити градус обурення, а й придушити плани деяких політиків, які роблять ставки на тему комунальних послуг. За прогнозами, Вовк мав протриматися до літа 2016 року, виконавши всі поставлені завдання.
У серпні тариф на теплову електроенергію зріс на 18% порівняно з червнем. Після введення НКРЕКУ так званої «роттердамської» формули ціноутворення вугілля для теплової електрогенерації, яка обчислюється з вартості вугілля в порту Роттердама з додаванням вартості транспортування з Голландії до України, вартість електроенергії збільшувалася щомісяця. Колишній член НКРЕКУ Андрій Герус вважав, що це принесло енергетикам 707,8 млн гривень переплати лише за один місяць.
Наприкінці червня Вовк повідомляв, що ціна вугілля була знижена з 1490 гривень до 1393 гривень завдяки використанню «роттердамської» формули. Однак насправді здешевлення вугілля на 6,5% не лише не призвело до зниження ціни виробленої з цього вугілля електроенергії, а навпаки, сприяло його подорожчанню. Найбільшими виробниками «вугільної» електроенергії є ДПЕК Ріната Ахметова. Єврооблігації компанії подорожчали на 40% після введення «роттердамської» формули. Скуповуванням цих паперів за низької ціни займалася компанія ICU, де раніше працював Вовк. Якби подібний процес відбувався у США, зв'язком Вовка-Ахметова-ICU вже займалася б Комісія з цінних паперів (SEC). В Україні нічого такого не відбувалося.
З 1 жовтня комісія знову підвищила тарифи на електроенергію для промислових споживачів. На своїй сторінці у Facebook Вовк аргументував цей крок зростанням оптової ринкової ціни на електроенергію, пов'язаним зі зменшенням на ринку частки дешевої енергії, виробленої АЕС. Це рішення зовсім не вписувалося в заявлену політику регулятора, згідно з якою було затверджено дворічний графік підвищення тарифів для вирівнювання тарифів для населення та промисловості на кшталт газових.
21 вересня парламентський комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки ухвалив рішення про розгляд та голосування поправки щодо ротації протягом 1,5 року членів Нацкомісії. Депутат від «Самопомочі» та член профільного комітету Вікторія Войцицька заявила, що Вовк зможе зберегти всі можливості залишитись на своїй посаді. На її думку, боротьба йде не за інституційну реформу регулятора, а за конкретну людину, яка забезпечує виконання програми певних людей. Один із співрозмовників з оточення президента резюмував, що для звільнення Вовка Порошенкові необхідно знайти нового керівника НКРЕКУ, такого ж керованого.
Саме під час ухвалення формули «Роттердам+» Вовк зареєстрував на себе Mercedes GL 550 2010 року випуску вартістю 40 тис доларів. Продавцем автомобіля виступила Лілія Сільченко, громадянська дружина Вовка. У лютому 2016 року Сільченко придбала будинок у селі Іванковичі під Києвом. Чотириповерхова будівля розташована поряд із будинками екс-міністра палива та енергетики Юрія Бойка та екс-міністра екології Миколи Злочевського. Раніше цей будинок належав заступнику голови Верховної Ради та співзасновнику телеканалу «Інтер» Олександру Зінченку.
Площа будинку становить майже 800 квадратних метрів, до нього примикає земельна ділянка площею 0,5 гектара. У 2004 році Зінченко офіційно заплатив за маєток 250 тис доларів. Зараз ріелтори оцінюють особняк у 1,5-2 млн доларів. Лілія Сільченко не володіє і ніколи не мала жодного бізнесу. Її батьки також не є підприємцями.
Дмитро Вовк, якого журналісти зустріли під будинком Сільченка, відмовився говорити про можливі джерела доходів, які дозволили його подрузі придбати таку дорогу нерухомість. За традицією пояснити джерело грошей, за які куплений будинок, виявилося вкрай проблематично. За останні три роки доходи керівника НКРЕКУ суттєво знизилися. За 2013 рік він задекларував понад 1 млн гривень. У 2014 році, після роботи в московській філії Roshen, — майже 640 тис гривень та 2 млн російських рублів. Цікаво, що за ринкової ціни квартир із «радянським ремонтом» у 1200 доларів за квадратний метр Вовк зумів купити квартиру майже вдвічі дешевше.
Вовк заповнив електронну декларацію. У 2015 році керівник Національної комісії задекларував 390 тис доларів та 60 тис євро готівкою. Згідно з його декларацією у Єдиному державному реєстрі, Вовк володіє двома земельними ділянками загальною площею 34 тис 222 квадратних метрів. Також він володіє будинком Київської області площею 243,20 квадратних метрів та двома квартирами у Києві площею 80,40 та 41,30 квадратних метрів відповідно. Колишній будинок Зінченка чиновник мав задекларувати лише наступного року.
Цікаво, як ця покупка кореспондуватиметься з його доходами. Крім того, за 2015 рік голова НКРЕКУ вказав годинник швейцарських марок IWC та Ulysse Nardin, але без їхньої вартості. Вовк їздив Infiniti M35 2006 року випуску. У наступній декларації йому доведеться пояснити, яким коштом він пересів на Mercedes GL. Зробити це буде складно. За рік роботи у Нацкомісії Вовк майже нічого не заробив. Сума сукупного доходу 2015 року становила лише 68 тис 997 гривень та 90 копійок. На банківських рахунках за минулий рік сім'я накопичила трохи більше ніж 1 млн гривень. На рахунках у чиновника, згідно з декларацією, коштів не було. Схоже, для Вовка єдиним способом уникнути декларування було написати заяву за власним бажанням або оголосити, що він позичив грошей.