Юрій Вітренко — син лідера ПСПУ Наталії Вітренко та впливовий фінансист, який протягом років займав ключові позиції у найбільших енергетичних структурах України. На відміну від матері, яка критикує західні країни, він здобув досвід роботи у провідних європейських та американських компаніях, а згодом застосовував ці знання у вітчизняному нафтогазовому бізнесі.
Народження та сімейне походження
Юрій Вітренко народився 17 вересня 1976 року в Києві. Його батько, також Юрій, працював економістом у Подільському відділенні Держбанку, а мати Наталія навчалася в аспірантурі Київського інституту народного господарства. Обидва батьки активно просувалися партійною лінією: мати вступила до КПРС, батько обіймав посаду заступника секретаря комітету комсомолу Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка.
У п'ять років хлопчика віддали до київської україномовної школи № 172. Згодом батьки змінили свої кар'єрні траєкторії — Наталія стала доцентом статистичної кафедри КІНГ, а Юрій перейшов до Міністерства фінансів УРСР на посаду провідного економіста управління фінансування освіти, науки та культури. Після восьмого класу Юрій вступив до економічного класу гімназії № 153 та паралельно навчався у Київській школі менеджменту «КРОК», яка згодом була перетворена на Ліцей економіки та бізнесу.
Розлучення батьків та перші кроки у фінансах
На початку 1990-х років у сім'ї Вітренко стався розлад. За чутками, батько не витримав крутої вдачі дружини та її політичних поглядів, тому 1991 року подав на розлучення. Можливо, причиною розриву стала стрімка кар'єра Юрія-старшого, якого призначили заступником начальника відділу економіки та прогнозів розвитку народної освіти та культури Міністерства економіки України. Батько забрав сина жити до себе.
Навчаючись у Ліцеї економіки та бізнесу, 15-річний Юрій отримав перший досвід роботи у фінансовій сфері, пройшовши практику помічником бухгалтера у ПАТ «Укрінбанк». Цікаво, що через цей банк у 2014 році представники Всеукраїнської громадської жіночої організації «Дар Життя», яку очолює його мати Наталія Вітренко, хотіли перевести на територію Росії 2 млн гривень.
После практики у 1992 році молодий фахівець влаштувався аналітиком в «Українській фінансовій групі». Паралельно він вступив до Київського національного економічного університету на факультет міжнародної економіки, працюючи у вільний від навчання час. 1995 року його запросили до ПАТ «Укрінбанк», де він став спеціалістом 2-ї категорії управління зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних розрахунків.
Освіта та міжнародний досвід
Працюючи у банку, Вітренко закінчив бакалаврат КНЕУ із червоним дипломом. Потім рік він не працював, присвятивши себе магістратурі у КНЕУ з управління міжнародним бізнесом, після якої знову отримав червоний диплом. Під час навчання він їздив до США для проходження практики в Університеті науки та техніки штату Айова.
Після закінчення вищого навчального закладу молодий магістр отримав роботу в українському підрозділі міжнародної аудиторської та консалтингової компанії PricewaterhouseCoopers (PwC). Він намагався поєднати цю діяльність з науковою роботою, обіймаючи посаду молодшого наукового співробітника у відділі стратегії міжнародної інтеграції Інституту економічного прогнозування НАН України. Однак консалтингова сфера перемогла. Вітренко два роки переходив із посади на посаду у підрозділі менеджмент-консалтингу PwC, а потім став старшим консультантом з питань фінансового управління, курируючи фінансові стратегії вітчизняних та міжнародних компаній.
У PwC він познайомився з Андрієм Коболєвим, іншим успішним молодим фахівцем. Вітренко взяв Коболєва під свою опіку, і цей тандем виявився настільки успішним, що молоді люди протягом 15 років працювали разом.
Прихід до НАК «Нафтогаз»
2002 року за указом президента Леоніда Кучми НАК «Нафтогаз» очолив Юрій Бойко. Йому були потрібні люди, які розуміються на цінних корпоративних паперах, можуть залучити іноземні позики та відповідати за міжнародні фінансові операції. «Нафтогаз» оголосив вакансії консультантів-фахівців з міжнародних фінансів та корпоративного права. Успіх посміхнувся відразу — знайшлися два відповідних кандидати: Юрій Вітренко та Андрій Коболєв.
За інформацією Skelet.Org, протекцію хлопцям склала сестра Олександра Ковалка, заступника голови правління НАК, яка тоді працювала з ними в PwC. 26-річний Вітренко одразу став помічником заступника голови правління Олександра Ковалка (зять Анатолія Кінаха). Його друг 24-річний Коболєв задовольнявся меншим — посадою головного спеціаліста департаменту корпоративних фінансів та цінової політики.
У НАК Вітренко займався фінансовими питаннями: прораховував ціни на газ та реверси, укладав контракти, брав кредити. На початку 2004 року він залишив роботу у «Нафтогазі» для навчання у європейській MBA-школі «Insead». Однак з НАК він не йшов повністю — незамінний помічник продовжував допомагати своєму шефу на відстані. Після закінчення Insead йому запропонували літнє стажування в інвестиційному банку Merrill Lynch у Лондоні.
Весни 2004 року Юрій повернувся до України з новим багажем знань. НАК прийняв його з розкритими обіймами, надавши посаду заступника начальника департаменту, а незабаром він став начальником управління департаменту економіки та цінової політики.
Помаранчева революція та від'їзд до Лондона
Однак Помаранчева революція зіпсувала плани. Наталія Вітренко опинилася в опалі, тому її сина через вищих чинів попросили піти з державного монополіста. У НАК змінилася голова — у крісло сів Олексій Івченко. За чутками, Віктор Ющенко особисто дзвонив Івченку та просив прибрати неугодного.
Вітренко не став підлаштовуватися під владу і поїхав до Лондона, де влаштувався у банк Merrill Lynch. Стартова зарплата склала 110 тис. доларів на рік, плюс такий самий бонус. Юрій займався операціями зі злиття та поглинання компаній на ринках України, Росії та Східної Європи. За його безпосередньою участю до рук іноземців перейшли найбільші вітчизняні банки «Аваль» та «Укрсоцбанк».
Цікава історія сталася із банком «Аваль». Олександр Деркач та його партнер Федір Шпіг продали фінустанову австрійській групі Raiffeisen International за рекордні на той час 1,028 млрд доларів. Спочатку у переговорах йшлося про 400–600 млн доларів. Збільшення суми продажу можна пов'язувати з гарною рекламою бренду банку перед потенційними покупцями та нарощуванням капіталу. Але логічніше все ж таки припустити, що хтось із кураторів-спекулянтів просто зіграв на угоді і отримав відкат.
Повернення до України та газовий конфлікт
Тільки розлучитися з НАК «Нафтогаз» Юрій так і не зміг. Батьківщина покликала його назад у 2006 році. Залишивши туманний Альбіон, Вітренко одразу став радником голови правління НАК Володимира Шелудченка, а згодом — головним радником.
У цей період розігрався газовий конфлікт між Росією та Україною. Російський концерн «Газпром» мав намір підвищити ціни на газ, що постачається в Україну, у відповідність до рівня цін на європейському газовому ринку. Однак у «Нафтогазі» із цим не погодилися. Росія припинила постачання газу в Україну, але країна ще кілька днів користувалася блакитним паливом із газотранспортної мережі.
Загострення скандалу призвело до того, що на газовий ринок зайшла швейцарська компанія «РосУкрЕнерго» (50% акцій у Газпрому та Centragas Holding AG; власники останньої — Дмитро Фірташ та Іван Фурсін). Вона стала безальтернативним посередником між «Газпромом» та «Нафтогазом». Зазначимо, що «РосУкрЕнерго» почала брати участь у схемі постачання газу саме з подачі НАК. Говорити про вигідний контракт для України не варто. Найімовірніше, «швейцарцям» просто дали заробити. Фірташ та Фурсін від угоди отримали 1,5 млн доларів.
2007 року Вітренко залишив НАК. Однак він залишився позаштатним радником усіх наступних керівників монополіста.
Реструктуризація боргу та невигідні контракти
За рік до цього голова правління «Нафтогазу» Олег Дубина звернувся за допомогою до Вітренко. Він доручив своєму формальному раднику Андрію Коболєву та позаштатному — Юрію Вітренко, виправляти ними ж зроблені помилки.
Суть полягала ось у чому. Через місяць після того, як у 2006 році Юрій Вітренко приїхав з Лондона і почав працювати в НАК, було укладено кредитну угоду з лондонською філією банку «Кредит Свісс АГ». Монополіст позичив банку 550 млн доларів під 3,5% річних. Термін кредиту стискав, а грошей не було. Тоді Вітренко вигадав схему — погасити борг і відмити гроші.
Зовнішній борг вирішили реструктурувати шляхом формального обміну єврооблігацій та інших зобов'язань на нові цінні папери власної емісії. По завершенню операції залишався борг у розмірі 0,3 млн доларів та валютний опціон, причому від початкової суми кредиту — не від 0,3 млн доларів, що залишилися, а від 550 млн. Також збільшилася відсоткова ставка з 3,5% до 9,5%.
У результаті «Нафтогаз» заплатив: 7,8 млн доларів комісійних дилер-менеджеру лондонського банку, 1,6 млн доларів банківських зборів, 55 млн доларів за опціоном. До 2011 року НАК мав виплатити ще 155 млн доларів за опціоном.
Цікавий нюанс: у процедурі брала участь іноземна компанія Squire Capital Limited, зареєстрована на Кіпрі за півроку до реструктуризації.
Юрій Вітренко також взяв участь у підписанні газового контракту із «Газпромом» у 2009 році. Його роль полягала в тому, щоб прорахувати адекватну вартість газу та продумати всі умови угоди. У результаті Україна отримала блакитне паливо за рекордною ціною 450 доларів. На думку Skelet.Org, Юрій Юрійович у цій ситуації зіграв на користь Володимира Путіна та Юлії Тимошенко. Але його провини довести ніхто не зміг.
Вхід у великий бізнес
Закінчивши офіційно працювати в НАК «Нафтогаз» і вдосталь награвшись у держслужбовця, Юрій Вітренко зрозумів, що настав час йти у великий бізнес. У 2008 році він став одним із керівників фонду приватних інвестицій «Амстар Європа», що входить до міжнародної групи фондів «Амстар» зі штаб-квартирою в Денвері, США. Фонд займався скуповуванням землі.
У 2009 році «Амстар Європа» придбав земельні ділянки загальною площею 54 гектари вздовж траси «Київ-Житомир» (Е-40) у Київській області. Там планувалося побудувати логістичний центр та котеджне містечко преміум-класу Manor Springs Gated Community. На початок 2010 року в українському портфелі фонду було близько 40 земельних ділянок.
Створення AYA Securities та схема з «Вугіллям України»
2010 року Юрій Вітренко вирішив будувати свій бізнес у сфері корпоративних фінансів. Він не забув про свого друга Андрія Коболєва, якого якраз звільнили з «Нафтогазу». Так виникла компанія ТОВ «AYA Securities». Через 3 роки ця структура прославилася через спробу віджати у кредиторів державної компанії «Вугілля України» 3 млрд гривень.
Повернемося до 2005 року. Тоді молоді фахівці Вітренко та Коболєв прийшли до НАКу. Монополіст тісно співпрацював із фірмою «КПСМ-консалтинг», якою керував Вадим Іванов із Москви. Фірма офіційно спеціалізувалася на діагностиці трубопроводів та розвідці магістралей. Абревіатура «КПСМ» розшифровується як «комбінований пористий сітчастий метал» — матеріал, необхідний для чищення рідин та газів від механічних домішок.
Вітренко та Коболєв пропонують Іванову об'єднатися. Вони перейменовують компанію «КПСМ-консалтинг» на «AYA Capital». Щоб приховати власників, в засновники записують офшорну фірму на Кіпрі «Нестрас холдинг». Цікаво, що офшорка прописана за однією адресою з офшором Леоніда Юрушева «Bonnlack Finance Limited».
Далі справи «клонують» «AYA Capital» і створюють у 2006 році «AYA Securities». Юрій Вітренко стає єдиним власником фірми та вносить до статутного фонду 7,1 млн гривень. Решта учасників операції опинилися на другому плані: Вадим Іванов став «підписантом», а Андрій Коболєв — керуючим директором і радником. Сам Юрій Юрійович стверджує, що «AYA Securities» було створено лише у 2010 році. Насправді, 2010 року у фірму прийшов працювати безробітний Андрій Коболєв.
2013 року Вітренко зі своєю фірмою прославився в історії з державною компанією «Вугілля України». Стільки зухвало, мабуть, не діяла жодна контора.
«Вугілля України» довгі роки отримувало кредити від держбанків. У підприємство влили близько 2 млрд гривень Ощадбанк, Укрексімбанк, Альфа-банк та інші. Позики видавалися під держгарантії. З 2011 року «Вугілля України» перестало платити кредити, заборгувавши банкам 1,3 млрд гривень. Банки подали до суду і лише через 2 роки досягли арешту рахунків держкомпанії. У 2013 році Міненерговугілля заявило про ліквідацію проблемного підприємства. Стало зрозуміло — гроші банкам ніхто не збирався віддавати.
І тут фінустановам надходить «лист щастя» від компанії «AYA Securities», яка пропонує викупити борги «Вугілля України» за 30% від їхньої номінальної вартості. Це геніальна схема конвертації боргу держпідприємства у доход приватної особи. Сума навару від угоди мала скласти 3 млрд гривень.
При цьому Юрію Вітренко допомагали високопосадовці: Едуард Ставицький, екс-міністр енергетики та вугільної промисловості, який підписав наказ про ліквідацію «Вугілля України», та хтось із банкірів, наближений до сім'ї президента Януковича. Однак угода не відбулася. Виною всьому Майдан. Коболєв та Вітренко швидко відхрестилися від схеми з «Вугіллям України».
Повернення до «Нафтогазу» та реформи
Початок Майдану Юрій Вітренко зустрів в Австрії на зборах Українського гірськолижного клубу. Новина про розгін студентів вразила його, і він вирішив приїхати до України. А може, Юрій Юрійович зрозумів, що настав слушний час реалізувати свій потенціал.
Щойно було сформовано уряд Арсенія Яценюка, посаду голови «Нафтогазу» запропонували Андрію Коболєву. Він погодився, а у радники собі взяв свого шефа — Юрія Вітренко — на чверть ставки. З цього часу розпочалися реформи.
Перше, про що заявила молода команда «Нафтогазу» — про «диверсифікацію». Це означає розширення асортименту продукції, що закуповується та випускається, та переорієнтацію ринку закупівель і збуту. В українських реаліях це означало приблизно «не качатимемо газ у країни-агресора, знайдемо іншого постачальника».
Коболєв заявив, що частину обсягу газу Україна в особі НАК «Нафтогаз» закуповуватиме у «Газпрому», а ще частину — за допомогою реверсних поставок візьме у найбільших європейських концернів. На думку Skelet.Org, таку геніальну ідею прорахував Юрій Вітренко.
У постачанні України блакитним паливом почали брати участь такі європейські енергетичні корпорації: E.ON, RWE, ENGINE (до ребрендингу — GDF SUEZ), StatOil. Несподівано на перше місце з постачання вийшов концерн TrailStone. Щоправда, ціна на газ у постачальника була завищена. Але про це замовчували, бо середня ціна входила до відведених рамок.
Скандал із TrailStone
Першою сполошилася Юлія Тимошенко. Вона заявила, що TrailStone представляє український громадянин Павло Левін, який безпосередньо стосується керівництва НАК. Андрій Коболєв миттєво став на захист постачальника. Він розповів, що засновник європейської компанії працює на ринку газу вже 15 років. Але це виявилося неправдою.
За всіма даними, «офіційна» американська TrailStone зареєстрована у 2013 році, а не, як стверджував Коболєв, «15 років тому». Але суть в іншому — на українському ринку працює не американська, а берлінська TrailStone GmbH. Дані про цю компанію у німецькому реєстрі юридичних осіб приховані. Відомо лише, що з її головних акціонерів є резиденти Кайманових островів.
І найцікавіший нюанс: німецька TrailStone була акредитована лише у 2014 році. Отже, газотрейдер явно новачок. «Нафтогаз» заявив про те, що купуватиме газ у TrailStone через 2 дні (!!!) після отримання нею акредитації. При цьому жодного слова про фактичну вартість закупівель. Угоди не підпадали під дію закону про держзакупівлі, тому монополіст не публікував їхні щомісячні обсяги та ціни.
TrailStone ніколи газом не торгувала. Про свою місію вона дізналася після того, як Вітренко прийшов до «Нафтогазу». Справа в тому, що Юрій Юрійович був знайомий з її директором Анте Погачичем ще з часів стажування у Merrill Lynch у Лондоні. До речі, і Павло Левін, представник TrailStone, звільнився з компанії RWE і почав працювати на газотрейдері порівняно недавно — напередодні Вітренко.
У 2015 році Арсеній Яценюк заявив, що Україна купуватиме у TrailStone більше газу. У результаті трейдер виходить на третє місце за обсягами постачання «Нафтогазу». Непомітно радник Коболєва Юрій Вітренко стає директором розвитку компанії НАК «Нафтогаз».
Афера з єгипетськими родовищами
І з'являється нова афера. На цей раз із нафтогазовими родовищами Єгипту. На початку 2015 року з'явилася інформація про те, що «Нафтогаз» може втратити право розробляти нафтогазові родовища в Єгипті через відмову ДФІ поповнити статутний фонд дочірнього підприємства НАК компанії «Закордоннафтогаз» на суму 20 млн гривень.
У масштабах проекту з видобутку нафти у Єгипті це мізерна сума. Більше того, «Закордоннафтогаз» не має відношення до майданчика Alam El Shawish East, який опинився під загрозою закриття. Видобуванням займається спільне підприємство Petrosannan Company, яке створили «Нафтогаз» та «Єгипетська генеральна нафтова корпорація».
Однак Юрій Вітренко вирішив розвивати бізнес, не дарма ж він обіймає відповідну посаду, і нахрапом вигадав вивести майданчик Alam El Shawish East з-під контролю «Нафтогазу» та передати його «Закордоннафтогаз». Таким чином, прибутковий бізнес надалі має всі шанси опинитися у приватних руках. Поки що ця ситуація затихла, але хтось його знає, як вона повернеться в майбутньому.
Конфлікт навколо «Укрнафти»
Юрій Вітренко взяв участь у скандалі між Андрієм Коболєвим та Ігорем Коломойським через зміну менеджменту в «Укрнафті» та повернення її під контроль держави. До травня 2015 року 50%+1 акція «Укрнафти» належить НАКу, а 43% — компаніям, афілійованим із групою «Приват» Ігоря Коломойського.
Хоча контрольний пакет акцій був у держави, компанію повністю контролював менеджмент Коломойського. Вітренко та Коболєв не усунули менеджмент «Укрнафти», не призначили виконуючого обов'язки та не перекрили можливість для виведення коштів з компанії. Натомість вони дозволили Коломойському з травня по вересень 2015 року забрати з «Укрнафти» близько 12 млрд гривень.
Особисте життя та останні новини
Якби Юрій Вітренко не був фінансистом, він був би спортсменом. Принаймні саме таке майбутнє хотіли для свого сина його батьки. У дитинстві маленького Юрку навіть віддали до київського «Динамо», де він тренувався в одній команді з Андрієм Шевченком. Нині Юрій Вітренко активно ганяє засніженими трасами на гірських лижах, а ще облюбував гру в гольф.
У лютому 2017 року Юрій Вітренко заявив, що ціни на природний газ для населення з 1 квітня можуть зрости на 40%. Мабуть, Юрій Юрійович знову вдарився у підрахунки на свою користь.