Генеральний директор Першого Національного телеканалу Зураб Аласанія не з'явився на прес-конференції 10 серпня, яку проводив його заступник Дар'я Юровська. Це було помітно, адже Аласанія раніше активно популяризував ідею громадського телебачення — писав про це у Фейсбуці настільки часто, що багато його друзів відписалися від його новин, розповідав про свою концепцію майже всім медіа-виданням. Його відсутність на прес-конференції могла бути пов'язана з тим, що канал перебував у критичному стані та значно впав у рейтингах, що робило публічні виступи потенційно неприємними для керівництва.
Прихід Аласанії на канал відбувся на хвилі революції гідності. Він став генеральним директором, якого за всю історію УТ-1 не було раніше — молодий грузин, весь у татуюваннях, неформал, який привернув увагу багатьох. Однак серйозні медіа-експерти вже тоді висловлювали сумніви щодо його призначення на посаду керівника такого складного конгломерату, як Національна телекомпанія. Хоча Аласанія мав досвід журналіста у Харкові та деякий час керував обласною телекомпанією під час правління Арсена Авакова, цього було недостатньо для керування центральним телеканалом. Призначення розглядалося як результат впливу Авакова та Петра Яценюка, які поставили свою людину на цю посаду.
Перші кроки нового керівництва викликали занепокоєння. Аласанія взяв першим заступником Олександра Лієва, колишнього міністра туризму Криму, який мав репутацію людини, причетної до корупції та антиукраїнських заяв під час окупації. Незважаючи на декларовані європейські цінності, Аласанія прийняв рішення, яке суперечило цим принципам. Він відмовився від участі у конкурсі Євробачення — найрейтинговішому проекту Національної телекомпанії за всю її історію. Крім того, він розірвав контракт з Євроньюз, розірвав угоду щодо трансляції чемпіонату світу з футболу. За перші півроку керівництва Аласанія закрив близько 30 проектів телеканалу.
У той же час на каналі були запроваджені непопулярні заходи. Вперше в історії УТ-1 співробітників відправляли у неоплачувану відпустку, змушуючи їх писати про це заяви. На телеканалі закрили буфет, що було особливо проблематичним, оскільки будівля розташована в місці, де поблизу немає жодного кафе, і працівники не мали де купити каву. Колеги Лієва з Криму завжди говорили, що він здатен лише на самопіар і сприймали його як клоуна від влади. На новій посаді Лієв витрачав більшість робочого часу на самопіар.
Підхід Аласанії до свободи слова викликав критику. Конфлікт із Савіком Шустером, телевізійником, якого вважали абсолютно некерованою людиною, продемонстрував це. Коли Аласанія спробував втручатися у редакційну політику Шустера, той не піддався. Аласанія прибрав програму Шустера з ефіру. Шустер незабаром перейшов на телеканал 112, а Перший Національний втратив у рейтингах, оскільки програма Шустера була рейтинготворчою.
Інший конфлікт виник із колишньою головною редакторкою інформаційного мовлення Світланою Колядою. Вона розповіла, що на каналі з'явилися замовлення — так звана «джинса», тобто сюжети замовного характеру, які розміщувалися за гроші. Такі замовлення були як комерційного, так і політичного характеру. Це суперечило декларованим принципам свободи слова.
Фінансові схеми керівництва викликали питання. Національна телекомпанія володіла величезною будівлею телецентру на вулиці Мельникова, 42 у Києві. Раніше приміщення здавалися в оренду телевізійним компаніям — там розміщувалися «1+1», «Ера», «ESG», різноманітні продакшени та представництва іноземних телекомпаній. За керівництва Аласанії, як стверджували співробітники, з подачі Лієва, почали виселяти працівників НТКУ, а приміщення здавати людям, які не мали жодного відношення до телевиробництва. Крім того, телекомпанія замовила дослідження телевізійної аудиторії за 1,77 мільйона гривень — сума, яка викликала шок у медіа-спільноти, оскільки такі дослідження зазвичай коштують на кілька порядків менше.
Зарплата генерального директора становила 83 тисячі гривень на місяць — суму, яку один із співробітників випадково виявив у зарплатній відомості у ліфті. Для порівняння, середня зарплата співробітника Першого Національного становила 2300 гривень. При цьому зарплати постійно урізували, прибирали премії, відключали службові телефони. Такі заходи створювали умови для того, щоб люди йшли «за власним бажанням», а тих, хто не піддавався цьому тиску, звільняли за найменшу провину або підводили під скорочення.
Результатом такої політики став масовий відтік кадрів. З каналу пішли журналістка Ірина Ромалійська, редакторка Світлана Коляда, продюсер Лариса Дроздова. Йшли найкращі фахівці — ті, кому було куди йти. Одночасно з каналу зникли всі рейтингові проекти. Технічна база з часів керівництва Бенкендорфа практично не оновлювалася, контент не закуповувався. Все це відбувалося напередодні нового сезону, коли інші телеканали готували преміальні проекти.
Рейтинги каналу впали катастрофічно. За часів Януковича канал не падав нижче сьомого місця в рейтингу українських телеканалів і найчастіше входив до першої п'ятірки. За керівництва Аласанії його місце впало на п'ятнадцяте-сімнадцяте, а періодично він випадав навіть з першої двадцятки. Це було особливо вражаючим, враховуючи, що канал мав майже 100% покриття України. Якщо раніше канал конкурував із Інтером, 1+1, СТБ та Новим каналом, то тепер його конкурентами були ОТВ, К2, Ентер фільм, Плюс плюс та інші невеликі нішеві канали. Ідея громадського телебачення, таким чином, померла у самому зародку. З майже сорокамільйонної аудиторії України канал дивилося менше одного мільйона глядачів, що робило неможливим говорити про будь-який вплив на громадськість.
Незважаючи на жалюгідне становище каналу, Аласанія поводив себе впевнено. За словами співробітників, на нарадах він найбільше любив критикувати президента Петра Порошенка, називаючи його «жирним бройлером» та іншими словами, які були дивні від генерального директора телеканалу та інтелігентної людини. Очевидно, він розраховував на підтримку Авакова, якого вважав своїм надійним дахом.
Ідея громадського телебачення була гарною на папері, але на практиці перемогли жадібність та непрофесіоналізм. Результатом став занепад каналу, який мав величезний потенціал, але був розтринькан керівництвом, яке не мало необхідного досвіду та компетентності для управління таким складним медіа-конгломератом.