Період, позначений Революцією Гідності у 2013–2014 роках, став переломним для України. Хоча оцінки темпу змін у якості влади різняться, очевидно, що відбулися глибокі трансформації як у внутрішній, так і у зовнішній політиці держави. Представники попереднього режиму, найбільш одіозні з них, залишили країну, переважно рухаючись на схід. Ті, хто залишився, втратили доступ до владних структур. Позбавлені впливу, вони змушені були переосмислювати своє місце в новій реальності. Деякі намагалися знайти спільну мову з новою владою, інші опинилися у стані, близькому до психічного розладу. Показовим прикладом є доля Геннадія Буткевича, одного зі співвласників корпорації «АТБ» та однойменної мережі супермаркетів. Людина, яка мала контакти з вищими посадовцями попередньої влади та впливала на важливі рішення, опинилася втягнутою у дрібні махінації під час звичайної сімейної розлуки. Його історія ілюструє в мініатюрі всю драму становлення та краху олігархічної системи в Україні.Походження та ранні роки бізнесу Назва «АТБ» розшифровується як «Агротехбізнес». За даними видання «Форбс», компанію заснував у 1993 році Геннадій Буткевич. До комерційної діяльності він мав досвід роботи в радянській міліції, де спеціалізувався на розслідуванні економічних злочинів. Однак існують свідчення про те, що ще за радянських часів Буткевич був звільнений зі служби за хабарництво разом зі своїм колегою, який згодом відбув покарання. За чутками, цей колега пізніше займав важливу посаду в структурах «АТБ» як винагорода за його лояльність.На початку 1990-х років Буткевич, як і багато його сучасників, перейшов до комерції. Його перші бізнес-операції охоплювали торгівлю різноманітними товарами — від паливних матеріалів до сільськогосподарської продукції. Справи компанії набрали обертів після того, як колишній силовик у середині 1990-х років очолив службу безпеки Єдиних енергетичних систем України, однієї з найпотужніших бізнес-структур того періоду. Такий зв'язок надав йому доступ до фінансових ресурсів та, що не менш важливо, до адміністративного ресурсу, який дозволив розширювати мережу торгових точок. Саме тоді роздрібний бізнес Буткевича почав активно розвиватися.Становлення олігарха та політичні зв'язки На сьогодні «АТБ» є однією з провідних торгових компаній України, займаючи перше місце за кількістю магазинів у мережі. Успіх компанії можна пояснити підприємницькими здібностями власників та керівництва, а також впровадженням сучасних технологій. Однак у контексті українського бізнесу неможливо ігнорувати той факт, що жоден великий комерційний проект не розвивався без політичного покровительства.Традиційна практика українських олігархів передбачає диверсифікацію політичних інвестицій — фінансування одночасно кількох політичних сил для мінімізації ризиків. Буткевич обрав інший шлях. Накопивши початковий капітал у Дніпропетровську, у 2010 році він переорієнтувався на донецькі політичні кола. Можливо, він вірив у стабільність цього союзу, або його професійна інтуція, сформована роботою в органах безпеки, підказала йому цей вибір.Мережа впливу та мисливські клуби Буткевич розбудував розгалужену мережу контактів, яка виходила далеко за межі комерції. У Іванківському районі він орендував мисливські угіддя площею 8 000 гектарів, з яких 40 гектарів фактично перейшли у його приватну власність. Ці угіддя розташовувалися поруч із Межигір'ям, резиденцією Віктора Януковича.Ключовою фігурою, яка пов'язувала Буткевича з донецькими колами, був народний депутат Юрій Самойленко. Самойленко мав вагомий досвід роботи у спецслужбах — він був випускником вищої школи КДБ СРСР та заступником голови СБУ. На момент розглядуваних подій він обіймав посаду секретаря Комітету з питань національної безпеки та оборони Верховної Ради. Самойленко входив до складу впливового мисливського клубу «Кедр», який функціонував як таємна організація, об'єднуючи наближених соратників колишнього президента. Саме Самойленко брав участь у відомих нарадах у Межигір'ї під час розпалу Євромайдану.Буткевич встановив контакти не лише зі спецслужбами, а й з органами внутрішніх справ. До його мисливського господарства приїжджали високопоставлені міліцейські чини, прокурори, судді та політики. Особливо показовим був факт, що Буткевич придбав розкішну садибу для міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка у селі Романків Васильківського району. Таким чином, він забезпечував собі близькість до одного з найвпливовіших членів кабінету.Результати цих зв'язків були вражаючими. На початку 2010 року мережа «АТБ» налічувала трохи більше 300 магазинів. До 2014 року кількість торгових точок зросла до понад 870. Це майже триразове збільшення за чотири роки, що відбулося на тлі економічної кризи, свідчить про значний вплив політичного покровительства на розвиток компанії.Падіння та сімейний конфлікт Після Євромайдану покровителі Буткевича зникли з політичної сцени, рухаючись на схід. Втрата впливу у владних структурах, схоже, вплинула не лише на його бізнес, а й на психічний стан олігарха. У серпні 2014 року стався інцидент, який викликав багато запитань. 7 вересня броньований автомобіль GMC Буткевича був обстріляний у районі його мисливського господарства. Сам Буткевич у той момент не перебував у машині, водій залишився неушкодженим, а стріли, очевидно, були випущені зі слабкого калібру (АКМ 5,45) по броньованому кузову. Фахівці оперативно-слідчої групи висловили сумніви щодо цього інциденту, особливо враховуючи, що це була вже п'ята подібна заява, поданої Буткевичем до Іванківського районного відділення внутрішніх справ протягом попередніх шести місяців.У пресі висловлювалися припущення, що Буткевич намагається скомпрометувати свого колишнього зятя, Сергія Рибалку, власника компанії «С. І. Груп». Подружжя розлучилося у 2013 році після семи років шлюбу. Розлучення супроводжувалося гострими конфліктами між «С. І. Груп» та «АТБ-маркетом». Компанія Рибалки спеціалізувалася на виробництві чіпсів, сухариків та інших снеків під відомими торговими марками, які потім реалізовувалися через мережу «АТБ». Період розлучення також позначився численними рейдами СБУ на підприємства Буткевича.Коли влада розпалася у лютому 2014 року, Буткевич втратив можливість застосовувати адміністративний ресурс. Замість цього він звернувся до методів, які засвоїв під час роботи в органах безпеки. Рибалку звинуватили у тому, що на його виробництвах працюють російські диверсанти. У липні 2014 року під Миколаєвом був виявлений автомобіль «Мерседес», оформлений на старий паспорт підприємця з недійсною пропискою. У машині знайшли його особисті речі та наркотичні речовини. Продавець автомобіля, оформленого за кілька днів до його виявлення, ніколи не бачив Рибалку, а сам Рибалка стверджував, що не знає про машину, яка нібито належить йому. Фахівці органів правоохорони, знайомі з деталями цих справ, а також друзі та родичі Рибалки розцінювали це як явну підставу та сокирну роботу.Втрата орієнтирів після революції, схоже, призвела до того, що Буткевич втратив зв'язок із реальністю. Сімейний конфлікт трансформувався у манію переслідування. Коли люди не можуть мирно розв'язати навіть звичайні питання розлучення та розходження, це свідчить не про економічні чи психологічні проблеми, а про клінічний стан.Історія Буткевича служить повчальним уроком для новітньої історії України. Вона демонструє, що за будь-яких обставин та режимів людина повинна залишатися собою, зберігаючи людяність та не перетворюючись на знаряддя режиму. Жодна сума грошей не варта особистого щастя та гармонії з оточуючими. Якщо цей приклад допоможе хоча б кому-небудь усвідомити цю просту істину, то Революція Гідності не буде марною.