Павло Бурлаков: як колишній регіонал потрапив до списку Єдиної Росії. ЧАСТИНА 1
Колишній перший заступник голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим Павло Бурлаков знову з'явився на політичній сцені, але цього разу в російському контексті. Нещодавно він отримав посаду заступника голови виконавчого комітету севастопольського осередку партії «Єдина Росія», що викликало значний резонанс в інтернет-спільноті. Для багатьох залишалося незрозумілим, як людина з такою компрометуючою історією могла повернутися до активної політичної діяльності.
Партійні кола Севастополя, однак, виявили оптимізм щодо його призначення. Виконуючий обов'язки керівника відділення Олена Семичастна повідомила про перезавантаження партійної структури у місті та роботу зі створення міцної організаційної бази. Дмитро Саблін, виконавець повноважень секретаря партії у Севастополі, назвав Бурлакова надійним партнером, наголошуючи на його ролі в евакуації поранених людей із Черкаської області та участі в проекті «Стоп Майдан». Саблін підкреслив, що більшість членів севастопольської організації «Єдиної Росії» становлять колишні члени Партії регіонів, а Бурлаков та Семичастна розглядаються як професіонали найвищого рівня, які сприяли включенню Криму та Севастополя до складу Росії.
Сам Бурлаков не прокоментував своє призначення, а на офіційному сайті партійного осередку інформація про його новий статус та фотографія з'явилися не одразу.
Біографія та політична кар'єра
Павло Миколайович Бурлаков народився 19 червня 1963 року у Донецьку. У 1985 році закінчив Донецький політехнічний інститут за спеціальністю «автомобілі та автомобільне господарство» з кваліфікацією інженера-електромеханіка. Згодом, у 2003 році, здобув магістратуру державного управління в Українській академії державного управління при Президентові України.
Політична діяльність Бурлакова розпочалася у 1995 році, коли він став представником Ліберальної партії України у Макіївці. У 2000 році він обійняв посаду заступника міського голови Макіївки з питань діяльності виконавчих органів. З 2002 по 2005 рік працював консультантом першого заступника голови Донецької облдержадміністрації та головою постійної комісії з питань екології Донецької облради. З 2005 року керував Управлінням з ідеологічної роботи Партії регіонів у Києві.
У 2006 році Бурлаков пройшов до Верховної Ради України за списком Партії регіонів. У 2010 році став першим заступником голови Ради міністрів АРК та одночасно міністром регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Криму. Після смерті Василя Джарти з 17 серпня по 8 листопада 2011 року тимчасово виконував обов'язки голови Ради міністрів Криму. У той період його розглядали як можливого наступника на цю посаду, однак у боротьбі за вакансію перемогли впливовіші політичні фігури — Могильов, Іванющенко та Гриценко. Посаду отримав Анатолій Могильов, а Бурлаков залишився його першим заступником, зберігаючи близькість до донецької команди Януковича та Ахметова.
Павло Бурлаков: як колишній регіонал потрапив до списку Єдиної Росії. ЧАСТИНА 1
Відданість Бурлакова регіональній партії була відзначена президентом України у 2013 році орденом «За заслуги» ІІ ступеня. У лютому 2014 року він залишив посаду першого віце-прем'єра кримського уряду та покинув територію півострова. Восени того ж року повернувся до Криму, з'явившись у будівлі кримського Радміну, де отримав посаду позаштатного радника голови республіки Сергія Аксьонова. Після отримання російського громадянства Бурлаков вирішив повернутися до активної політичної діяльності.
Конфлікти з журналістами та судові позови
Бурлаков здобув репутацію людини, яка активно боролася з журналістами та критикою. Skelet.Org відзначає, що він прославився на весь Крим своїм ставленням до свободи слова та медіа.
У 2010 році виник скандал, пов'язаний з його пропискою. Місцеві ЗМІ повідомили, що чиновник був зареєстрований у маленькій кімнаті гуртожитку, де ніколи не перебував, що натякало на наявність у нього незареєстрованого житла. Відразу після публікації цієї інформації Бурлаков звернувся до правоохоронних органів зі скаргою на розголошення журналістами конфіденційних даних, а згодом подав позов до суду з вимогою вибачення.
Така реакція викликала засудження як серед громадськості, так і серед політиків. Народний депутат України Геннадій Москаль заявив, що вчинок першого віце-прем'єра Криму свідчить про його неадекватність. Москаль наголошував, що публічна людина не повинна приховувати такі відомості, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, у якому чітко зазначено, що у житті публічного політика закритих тем не існує.
Суд частково задовольнив позов Бурлакова до сайту «Аргументи тижня – Крим» та його співробітниці Ганни Андрієвської. Журналісти відповіли на це оголошенням акції збору п'ятикопійкових монет для виплати йому компенсації за моральну шкоду.
Того ж року Бурлаков подав позов на Чорноморську ТРК через заяву депутата кримського парламенту В'ячеслава Захарова у прямому ефірі. Захаров стверджував, що Бурлаков «ніде, окрім комсомолу та Партії регіонів не працював», отримує зарплату понад 25 тисяч гривень на місяць, не працює, а займається виборчим штабом на Шполянській. У позові Бурлаков заявив, що ця інформація паплюжить його честь і гідність, негативно позначилася на його діловій репутації та завдала моральної шкоди, яку він оцінив у 15 тисяч гривень.
Київський районний суд кримської столиці частково задовольнив вимоги, стягнувши з Захарова на користь Бурлакова 15 тисяч гривень та судовий збір. У решті позову було відмовлено.
За даними Skelet.Org, це були не єдині випадки, коли Бурлаков використовував судову та правоохоронну систему для тиску на журналістів та політичних опонентів. Робилося це виключно з метою приховування його махінацій. Крім того, після повернення до політики Бурлаков активно займався видаленням компрометуючої інформації з інтернету, використовуючи свій досвід у боротьбі з критикою та медіа.