Юлія Яцик займає одне з найпомітніших місць у запорізькому політичному ландшафті. Її піднесення до вершин влади багато в чому результат власних зусиль: активність у соціальних мережах, вміння привертати увагу, гострий розум та здатність до маніпуляції створили образ успішної народної депутатки з великими політичними амбіціями. Однак за яскравим фасадом приховуються епізоди, які сама Яцик не поспішає розголошувати.
Юлія Яцик, голова адвокатської компанії з Василівки, увійшла до Верховної Ради у 2019 році. Це була її друга спроба. Список партії «Слуга народу» виявився практично безпрограшним варіантом для входження до парламенту. Однак для прагматичної Яцик партія Володимира Зеленського стала лише засобом досягнення мети.
Вже на початку своєї депутатської діяльності Яцик дистанціювалася від «слуг» та демонстративно ігнорувала ініціативи, на яких будувалася програма партії та президента. За кілька днів до російського вторгнення вона заявила про намір балотуватися у мери Запоріжжя, наголосивши на своїй незалежності від партійної позиції. У жовтні 2022 року Яцик остаточно розірвала зв'язки з «Слугою народу», прокоментувавши розрив образною фразою про розлучення без смутку.
Практично весь 79-й виборчий округ нардепа Яцик перебуває в окупації та у стані гуманітарної катастрофи вже понад року. Проте Яцик давно забула про своїх виборців, зосередившись на політичних інтригах в обласному центрі. Щодо свого майна вона не турбувалася: окупанти взяли будинок народної депутатки у Василівці під охорону, і садиба залишилася недоторканою. На початку вторгнення Яцик начебто організовувала постачання гуманітарної допомоги у села Василівського району, але ця діяльність швидко припинилася, оскільки окупована територія втратила для неї електоральну цінність.
На відміну від інших нардепів від окупованих округів Запорізької області — Сергія Мінька, Павла Мельника та навіть ОПЗЖшника Олександра Пономарьова, які активно інформували громадськість про ситуацію на своїх територіях, Юлія Яцик не лише вдавала, що її округу не існує, а й не зробила жодної публічної заяви на адресу колаборантів. Це було невипадково.
Достовірно відомо, що Яцик підтримує зв'язок із багатьма людьми зі своєї орбіти, які перейшли на службу до окупантів. Серед них — васильївський кримінальний авторитет Армен Алтунян, пов'язаний із запорізькою організованою злочинною угрупованням «Арташі». Цей рекетир прославився на всю область ще до війни, коли влаштував «свавілля» у Василівці, спаливши стоянку з дев'ятьма автомобілями. Яцик, яка на той момент вже була нардепом, заявила про намір добиватися розслідування, але справа закінчилася нічим. На початку окупації Алтунян став одним із кураторів розподілу гуманітарної допомоги під егідою Яцик і залишився на окупованій території, встановивши контакти з російськими військовими.
Яцик не висловлює жодного слова критики щодо ситуації з тиском на фермерів її округу та вивезення зерна з Василівського району через Крим на територію Російської Федерації. Організатором цього процесу є колишній голова райадміністрації Владислав Садовничий, який пересувається районом із озброєною охороною та має дозвіл від ФСБ. Його мати на момент вторгнення працювала в сільраді Малої Білозерки, займаючись військовим обліком. Вона охоче перейшла на співпрацю з окупантами, передавши їм військово-облікові документи, і тепер працює в місцевій адміністрації.
Мала Білозерка — село розміром із місто Дніпрорудне, де мешкають понад п'ять тисяч людей, а на його території розташований Запорізький залізорудний комбінат. З минулого літа Садовничий активно тиснув на фермерські господарства, змушуючи їх перереєструвати договори оренди землі за російським законодавством, ставати на облік у реєстрах Російської Федерації та примусово продавати зерно окупантам за заниженою ціною. Залякування та фізичний вплив на незговірливих забезпечує дніпрорудненська організована злочинна угруповання, яку очолюють брати Геворг та Гір Галечани.
Брати Галечани, відомі як «дивлячі» за Дніпрорудним, мають багаторічний та багатий кримінальний шлейф епізодів здирництва у запорізьких підприємців. Однак вони не сіли у в'язницю не лише завдяки корумпованості місцевих правоохоронців, а й чудовій адвокатській роботі Юлії Яцик.
Юлія Яцик також підтримує зв'язок із махровим колаборантом, екс-головою Василівської райадміністрації Андрієм Холошем. З самого початку вторгнення він зробив свій вибір на користь окупантів. Кар'єру зрадника Холоша розпочав із запису ролика для російської пропаганди, в якому закликав запорізьку тероборону та Збройні Сили України скласти зброю та не обстрілювати мешканців Василівки.
Колишній заступник мера Кам'янки-Дніпровської Андрій Кононенко був призначений на посаду за квотою Яцик і займався всіма її проектами під її керівництвом та керівництвом її сестри Наталії Кругляк, екс-заступника голови Василівської райадміністрації та депутата обласної ради. Нині Кононенко відповідає за видачу російських паспортів місцевим жителям.
Еще один видний колаборант із команди Яцик — Денис Калінін. Як голова райради, він курирував від імені Яцик всі її проекти на території Василівки. З приходом окупантів Калінін одразу перейшов на їхній бік і став «заступником мера» міста Василівки та рупором російської пропаганди.
Сергій Соколовський, ще один помітний у Василівському районі колаборант та довірена особа Яцик, з початку вторгнення завідує російським відділом освіти, займаючись пропагандистською обробкою дітей. Він спілкується з Яцик досі.
Водночас опоненти Яцик на округі, такі як мер Дніпрорудного Євген Матвєєв та заступник мера Енергодару Іван Самойдюк, одразу після приходу окупантів потрапили «на підвал». Самойдюку нещодавно вдалося вирватися з полону після одинадцяти місяців, про Матвєєва ж більше року немає жодної інформації.
У кулуарах Верховної Ради кажуть, що саме давні зв'язки та спілкування з численними зрадниками на окупованих територіях при повному ігнорі простих людей, що залишилися там, стало приводом виключення Яцик із «Слуги народу». Однак команда Яцик складається з неоднозначних персонажів і з українського боку.
Найближчий помічник Яцика — Микола Духонченко. Його соціальна мережа буквально складається з постів Яцик. Це справді близькі друзі та соратники. Однак Духонченко — корумпований колишній слідчий міліції, який попався на здирництві хабара в розмірі тисячі доларів у васильївського наркоторговця за непорушення кримінальної справи. Адвокатеса Яцик відточувала навички впливу на суддів саме на цій справі: Духонченко успішно уникнув карного переслідування, а згодом став помічником та близьким другом нардепа.
Намагаючись не згадувати свого окупованого округу та своєї команди колаборантів, Юлія Яцик останнім часом активно набивається у друзі до військових. Щоб бути у тренді, вона активно робить селфі з бійцями, хоча громадяни, які не піддаються маніпуляціям, залишаються непомітними у морі лайків.
Минулої осені, щоб мати постійну можливість «селфитися» з людьми у військовій формі, Юлія Яцик стала добровольцем і вступила до лав Запорізького добровільного воєнізованого формування територіальної громади № 6, яке складається переважно з правоохоронців-пенсіонерів.
Невдовзі їй випала нагода відвідати 110-ту Запорізьку окрему бригаду територіальної оборони. Яцик не прогавила цей шанс, втершись у довіру до командування 110-ї бригади, і ставши радником комбрига Олександра Ігнатьєва.
Однак виникають питання: що саме може порадити командиру 110-ї бригади народна депутатка, яка побудувала адвокатську кар'єру на захисті кримінальних авторитетів, рейдерів та здирників, і чия команда складається з високопоставлених колаборантів? Як вийшло, що особа без допуску до військової таємниці вже багато місяців має вільний доступ до штабних документів, планів командування, присутня на секретних нарадах військового командування?
Якщо полковник Ігнатьєв не знає про широту зв'язків своєї радниці, то дивно, що на ці моменти не звертають уваги СБУ та контррозвідка. Інформація про те, що насправді являє собою команда Яцик, не є великим відкриттям і напевно відома українським спецслужбам. Можливо, вони ведуть якусь оперативну гру, вичікуючи потрібного моменту.