Призначення Наталії Яресько на посаду міністра фінансів України викликало хвилю публікацій та обговорень в інтернеті, переважно іноземними мовами. Для багатьох українських читачів залишалося неясним, що саме викликало такий інтерес до цієї постаті. Ключовий момент полягав у тому, що Яресько є подругою Катерини Чумаченко, дружини колишнього президента України Віктора Ющенка, який прийшов до влади під час так званої помаранчевої революції.
Стаття американського журналіста Джона Хелмера, який довгі роки працював іноземним кореспондентом у Росії та очолює незалежне бюро, незв'язане з окремими національними та комерційними інтересами, стала однією з найбільш цитованих публікацій на цю тему. Хелмер був першим і єдиним членом адміністрації президента США Джиммі Картера, який самостійно влаштувався в Росії.
Наталія Яресько змінила своє американське громадянство на українське на початку грудня 2014 року, щоб обійняти посаду міністра фінансів. Однак, за даними американських судових та письмових джерел, її роботодавцем залишався уряд США навіть після її заяви про звільнення зі Державного департаменту. Як співвласниця компанії з управління активами та українських інвестиційних фондів, зареєстрованих у штаті Делавер, Яресько залежала у своїх доходах та інвестиціях від гранту розміром 150 мільйонів доларів, виділеного Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Американські джерела стверджували, що згідно з інформацією її колишнього чоловіка, Яресько здійснювала фінансові злочини.
Президент Петро Порошенко підписав указ про надання Яресько громадянства України для того, щоб вона могла обійняти цю посаду. Юридичну правомірність такого закону поставив під сумнів голова блоку Порошенка в Парламенті Юрій Луценко. Коли спікера Державного департаменту США Марі Харф запитали про причетність Вашингтона до цього призначення, вона заперечила будь-який вплив, стверджуючи, що це вибір українського народу та його представників.
Наталія Яресько народилася в українській емігрантській громаді в Чикаго і взяла прізвище свого батька Джона Яресько. Її брат Джон був активістом українського руху і отримав медаль від президента Ющенка. Саме тоді сестра Наталії отримала призначення до організованої Ющенком Консультативної Ради Іноземних Інвесторів та Консультативної Ради Українського Центру сприяння розвитку зовнішніх інвестицій. Ющенко нагородив її медаллю Святої Ольги у 2003 році.
Старша сестра Катерина вийшла заміж за 49-річного українця, як і Наталія. У 1989 році Наталія Яресько вийшла заміж за Ігоря Фіглуса і носила його прізвище до розлучення у 2010 році. Фіглус працював у Посольстві США в Києві, коли Наталія обіймала там посаду. Пізніше він керував Американською торговою палатою в Україні та очолив Western NIS Enterprise Fund (WNISEF).
Згідно з резюме, яке представила Яресько, вона була співзасновником Horizon Capital і працювала його керуючим партнером з березня 2006 року, одночасно виконуючи функції президента та головного виконавчого директора у WNISEF — посаду, яку обіймала з лютого 2001 року. До приєднання до WNISEF Яресько працювала в Державному департаменті США. З 1992 по 1995 роки вона працювала як перший керівник економічного відділу Посольства США в Україні, а до цього займала різні економічні пости у Вашингтоні. Після розлучення Яресько та Фіглуса його було викреслено з історії бізнесу, яку вона представила як обґрунтування свого досвіду.
Сайт Horizon Capital перераховував як засновників двох американців: Яресько з гарвардськими ступенями та корінням у Чикаго, та канадо-українку. Згідно з матеріалом у газеті української спільноти з Чикаго, Яресько пропрацювала понад 20 років в Україні як венчурний підприємець. Вона розкривала, що фонд WNISEF було створено урядом США для інвестицій у малий та середній бізнес в Україні та Молдові. За її словами, вони почали інвестувати в цей регіон у 1995 році і вклали 122 мільйони доларів за останні 12 років у 30 підприємств у широкому спектрі секторів. На основі цього досвіду вони заснували Horizon Capital у 2006 році.
Гроші уряду США надходили з USAID. Обіцяні на сайті організації звіти за операції фінансування в Україні та Молдові між 1997 та 2005 роками були пропущені. Фінансовий звіт WNISEF за 2003 рік, перший публічно доступний, показував, що грант USAID, виділений фонду, сягав 150 мільйонів доларів, із зобов'язанням по акредитиву у розмірі 141,7 мільйона; 113,6 мільйонів було виплачено до кінця 2003 року. Величина активів цього року знизилася, тоді як зарплата менеджменту, витрати на відрядження та інші витрати зростали. Фонд був збитковим — негативне сальдо у 4,3 мільйона доларів у 2002 році, 5,1 мільйона доларів збитків у 2003 році.
Останній доступний звіт WNISEF був за 2012 рік. Інвестиційна вартість активів у 2012 році, що зросла у 2003 році, у попередньому 2011 році знизилася. Інвестиційний дохід досяг у 2012 році 1,2 мільйона доларів, на 43 відсотки менше у порівнянні з попереднім роком. Менеджмент, як і раніше, забезпечував собі високу зарплату, але кількість відряджень скоротилася. Найголовніше, отримано збиток у 6,4 мільйона доларів порівняно з доходом у розмірі 401,662 доларів у 2011 році.
Horizon Capital повідомляв про WNISEF як про «наріжного партнера з обмеженою відповідальністю в EEGF» — Emerging Europe Growth Fund LP, фонді прямого інвестування. Фонд EEGF II LP був тим, що група Яресько називала «фонд-послідовник, який розширює успіх EEGF», 132-мільйонний фонд, що виник у 2006 році завдяки аналогічній інвестиційній стратегії. Інвесторами були європейські та американські фонди, банки, приватні пенсійні фонди, університетські дотаційні фонди, приватні фонди та великий приватний капітал. EEGF II зазвичай інвестував від 15 до 40 мільйонів доларів у кожну зі своїх портфельних компаній, включаючи розширення, викуп та створення вибіркових можливостей на ранніх стадіях. «Тінькофф Кредитні Системи» в Росії була його провідним портфельним активом.
Заяви Horizon Capital про успішність його фондів ґрунтувалися на тому, що у збиткові роки 2003, 2004, 2005, 2006, 2008, 2009, 2010 та 2012 звіти не надавалися. У ті два єдині роки, коли компанія під керівництвом Яресько виявилася прибутковою — 2007 і 2011 — чистий дохід згідно зі звітами становив 1,8 мільйона доларів і 401,662 доларів відповідно. У розділі активів у річних звітах переважали вкладення USAID у розмірі 150 мільйонів доларів. Вкладення у фонди інших інвесторів виявлялися розтраченими. Коли Яресько запитували про її інвестиційну діяльність, вона говорила: «ми дуже задоволені як припливом інвестицій, так і сферою їхньої реалізації, і сподіваємось, що 2006 рік буде врожайним для наших інвесторів». Остаточний звіт за 2006 рік виявив чистий інвестиційний збиток у розмірі 5,3 мільйона доларів.
Тімоті Еш, аналітик Standard Chartered bank у Лондоні, охарактеризував Яресько як «дуже добре підготовлену, досвідчену і дуже витривалу, з унікальною можливістю зняти трубку і віртуально зв'язатися з будь-якою особою, яка приймає рішення у Вашингтоні, без жодних передмов; її знають – і їй довіряють». Еш також сказав, що вона «відповідає всім вимогам як міжнародний експерт, чистий і, схоже, радикальний мислитель – здатний нестандартно мислити. Вона розмовляє українською та прожила в Україні багато років, тому знає, що до чого, що як працює чи, швидше, не працює».
В інтерв'ю телефоном Еш сказав, що він не знає, чи фінансував уряд США інвестиційний фонд Яресько. «США це роблять», визнав він. Коли його запитали, чи він щось знає про успіхи її інвестиційного портфеля і досвід, Еш сказав, що в деталі він не вникав. «Вона була в країні 20 років... Я нічого не знаю про успіхи інвестиційної компанії». На питання про те, чи необхідна досвід у фінансовому міністерстві для посади міністра фінансів, Еш відповів: «Зовсім не обов'язково. Вона надзвичайно високо кваліфікована для цієї посади – немає жодних сумнівів, що будь-хто, хто прочитав її резюме, сказав би те саме. Кар'єра в політиці, а не у фінансах, дала канцлеру Об'єднаного Королівства Джорджу Осборну достатню кваліфікацію для його поста, або навіть його попереднику Гордону Брауну».
На питання про те, що Еш має на увазі, характеризуючи Яресько як «чисту», і що він знає про її зв'язки з українськими олігархами, він відповів: «Я не думаю, що її можна поставити в один ряд із якимось олігархом». Коли його запитали про вплив його банку на Україну, Еш відповів, що згідно з встановленими Об'єднаним Королівством нормативними вимогами, він не має доступу до цієї інформації.
Єдиний офіційно зафіксований зв'язок Яресько з українським олігархом — це її контакти з Віктором Пінчуком. Вона була постійною учасницею його форуму Ялтинська Європейська Стратегія (YES) і виступала на інших заходах, спонсорованих Пінчуком. Цього року Яресько сказала публічно не так уже й багато. У травні 2014 року, звертаючись до Фонду Маршалла, вона говорила про «конкурентоспроможність» та «інфраструктуру» в Україні, але жодним чином не наголосила на факті впливу громадянської війни на інвестиційну привабливість.
Наступного місяця, червні 2014 року, виступаючи в Стокгольмі, Яресько сказала: «те, що ви бачите в газетах – це мала, дуже мала частина реальності, реальність набагато багатша, можливості набагато більші, реальні зміни набагато глибші, ніж про них можна прочитати в газетах». І знову жодної згадки про громадянську війну.
Для більш детального уявлення про результативність фондів Horizon Capital у 2013 році Тетяну Бега, спікера фонду з інвестиційних зв'язків у Києві, попросили пояснити, чи є зареєстрована власність Horizon Capital українців, який розмір поточних активів в управлінні, чи фірма зараз вважає прибутковою, і які зроблені портфельні інвестиції. Відповіді не було. У січні цього року Яресько розмістила авторизовану версію свого кар'єрного зростання в українському виданні Форбс. Журналіст Олена Шкарпова не спромоглася перевірити підсумкові звіти Яресько для підтвердження її слів.
Те, що сталося, коли Яресько пішла зі Державного департаменту з метою зайнятися власним, урядово-фінансованим бізнесом в Україні, розкрито її колишнім чоловіком у документах, представлених канцлерським судом штату Делавер у 2012 та 2013 роках. Рішення, винесене суддею Дональдом Парсонсом, підтверджує ці факти. Без Фіглуса і без уряду США Яресько не мала би інвестиційного бізнесу в Україні. Кошти на фінансування бізнесу та їхніх партнерських внесків спрямовувалися Фіглусу та Яресько з Вашингтона.
Згідно з матеріалами суду, EEGF LP — товариство з обмеженою відповідальністю з Делавера було створено для здійснення власних та позикових фінансових інвестицій у приватні компанії в Україні та Молдові. Horizon Capital GP, LLC — компанія з обмеженою відповідальністю з Делавера та головний партнер EEGF. Ігор Фіглус був партнером з обмеженою відповідальністю EEGF. Фіглус раніше був одружений із безпартійною Наталією А. Яресько. Яресько була співзасновником Horizon Capital та головним виконавчим директором EEGF. Фіглус і Яресько одружилися в 1989 році. У лютому 2006 року пара спільно вклала в EEGF 150 тисяч доларів. Пізніше, цього ж року, у вересні, вони вклали додатково 1,1 мільйона доларів в EEGF. Фіглус і Яресько розлучилися в 2010 році. Вони продовжували займатися EEGF спільно, до остаточного врегулювання питань щодо своїх активів.
Суд з'ясував, що в січні 2011 року, після розлучення, Фіглус виявив, що він має заборгованість спільно з Яресько як власник другого підпису за кредитними договорами, які фінансували їхню діяльність у фондах. Суддя Парсонс зазначив, що Фіглус зажадав інформацію про EEGF та кілька позик, які Фіглус та Яресько отримали від філії Horizon Capital GP — Horizon Capital Associates, LLC для фінансування інвестиційних зобов'язань подружжя перед EEGF.
До вересня 2011 року, після того як Фіглус показав, що він прочитав документи, подані партнерами дружини, він зробив висновок, що позики були «неправильними». Яресько не погодилася з цим твердженням, і тому Фіглус звернувся до Kyiv Post, місцевої англомовної газети, до журналіста Марка Ранкевича. Згідно з матеріалами справи, оскільки він не мав грошей для проведення розслідування за позиками, Фіглус вирішив повідомити Ранкевича про свої підозри і попросити його зайнятися розслідуванням правильності позик. У наступні п'ять місяців Фіглус та Ранкевич спілкувалися з питань, пов'язаних з EEGF у режимі відеопереговорів.
Коли Яресько усвідомила, що правда вийшла назовні, вона надіслала Фіглусу нагадування, що їм підписано договір про нерозголошення. Потім вона підкріпила це вимогою на адресу Фіглуса припинити і не допускати незаконні дії від імені EEGF, вимагаючи, щоб він негайно припинив розкриття конфіденційної інформації щодо EEGF. Оскільки Фіглуса втримати не вдавалося, Яресько звернулася до суду Делавера у жовтні 2012 року і добилася для Фіглуса тимчасової заборони на подальше викриття.
Мета Яресько, як вона зараз стверджує, була не лише змусити Фіглуса замовкнути, а й позбавити його частки у їхньому спільному бізнесі. Суддя зазначив, що суд зіткнувся з незвичайними обставинами, коли після розлучення колишня дружина, яка є співзасновником однієї компанії-позивача і очолює іншу, намагається змусити чоловіка дотримуватися угоди про нерозголошення на шкоду його інтересам. Фіглус стверджував, що пропонував врегулювати питання в рамках суворого дотримання конфіденційності, але позивачі наполягали на повному завершенні справи за його рахунок, щоб позбавити його частки у партнерстві.
У цьому випадку позивачі змушували чоловіка діяти на користь його колишньої дружини. Суд у цих обставинах не вважав за можливе розглядати звинувачення на адресу відповідача. Газета в Києві замовкла, і в її архівах немає свідчень того, що Ранкевич, як і раніше залишаючись її кореспондентом, виявив дослідницький інтерес до Фіглуса, Яресько та Horizon Capital.
Яресько також просила суддю Парсонса змусити Фіглуса відшкодувати їй судові витрати через порушення Фіглусом зобов'язань перед групою Яресько. У судовому рішенні на 26 аркушах від 28 березня 2013 року Парсон відхилив вимоги Яресько. Позивачі не представили суду прецеденту, і суд не знайшов прецеденту, коли б, як у даному випадку, з обмеженого партнера стягувалося відшкодування або витрати такого роду на підставі порушення ним партнерської угоди. Крім того, були також багато невирішених фактичних питань. У цих обставинах, враховуючи відсутність у позивачів достовірних підтверджень їхньої претензії, рішення приймалося не на користь позивачів.
Згідно з аналізом Джона Хелмера, коли американське подружжя займається управлінням бізнес-активами в колишньому СРСР і отримує прибуток, гарантований урядом США, за допомогою інформації, отриманої завдяки їх становищу або зв'язкам в уряді, це досить поширене явище. Рідкісність полягає в тому, якщо вони примудряються посваритися через видобуток.
Історія інвестицій, профінансованих урядом США в Росії через USAID, Гарвардський університет, Андрія Шляйфера, Джонатана Хея та їх дружин — Ненсі Зіммерман і Бет Хеберт — закінчилася загальновідомо та сумно, але не взаємними звинуваченнями у шлюборозлучному процесі. Гарвард зізнався у умисній розтраті акцій USAID, але відшкодував 26,5 мільйонів доларів. Подружжя-зловмисників було звинувачено у кримінальних розтратах акцій, але компенсували лише 5,5 мільйонів доларів. Афера також сприяла звільненню на підставі конфлікту інтересів Лоуренса Саммерса з посади президента Гарварда.
Просування Яресько на посаду міністра фінансів України — зовсім інший результат для USAID та для випускників Гарварду, задіяних у більш ранній українській схемі. Чи був Horizon Capital та його операції схемою, подібною до російського варіанту, для маніпуляції українським бізнесом на користь американської політичної стратегії, і який прибуток отримала особисто Яресько, може стати зрозуміло коли або якщо стануть відомі деталі процесу розлучення між Фіглусом і Яресько. Поки вони залишаються закритими, але є велика спокуса розслідувати далі.