Петро Юрчишин
Останні парламентські вибори у Вінницькій області принесли несподіване для багатьох результати. У двох мажоритарних округах кандидати від «Слуги народу» зазнали поразки від представників БПП, які здобули переобрання. Серед переможців опинився Петро Юрчишин, що викликало глибоке здивування та невдоволення у людей, які його знають. Причина цього невдоволення полягає не лише в тому, що під виглядом щедрого мецената, який роздає гроші в конвертах і жертвує на храми, приховується людина, яка намагалася перетворити район на власну феодальну вотчину. Не менш важливо й те, що під час попередньої депутатської каденції Юрчишин постійно потрапляв у різноманітні скандали. Однак його найвиразніша риса — це надзвичайна мстивість. Якщо хтось перешкоджав його планам і залишався живим, Юрчишин ніколи цього не забував.Петро Васильович Юрчишин народився 13 липня 1958 року у місті Антрацит Луганської області (нині входить до ОРДИЛО), де його батьки тимчасово перебували. Однак вся сім'я Юрчишиних оселилася у містечку Хмільник Вінницької області. Там проживають сам Петро Юрчишин разом із дружиною Любов'ю Ярославною, його молодший брат Микола Васильович (народжений 1965 року), їхня мати Ольга Григорівна Юрчишина, а також їхні діти Сергій Петрович, Ольга Петрівна та Олена Миколаївна Юрчишини. Сім'я побудувала собі дво-триповерхові будинки, у Петра Юрчишина в будинку встановлено ліфт. Вони користуються дорогими автомобілями марок «Lexus» та «AUDI Q7» і володіють бізнесом, оціненим щонайменше у 8 мільйонів доларів.У 1973 році Петро Юрчишин вступив до Кам'янця-Подільського сільськогосподарського технікуму (нині державний аграрно-технічний університет) і 1977 року отримав диплом за спеціальністю технік-механік. Після закінчення навчання він протягом року працював інженером у колгоспі «Батьківщина» Старосинявського району Хмельницької області. У віці 20 років він пройшов військову службу. Впродовж 1980–1983 років знову працював інженером на агропідприємствах. Поворотним моментом у його кар'єрі стало керівництво відділом постачання та збуту заводу продтоварів Хмільника. Хоча асортимент був невеликим — майонези, мінеральна вода, напої — у той час дефіциту це було цінним ресурсом. Головне було знати, куди везти товар і як розпоряджатися виручкою.Петро Юрчишин досяг такого успіху в тіньовій комерції, що 1987 року відкрив власний кооператив, спеціалізуючись на перепродажу продуктів харчування. У його офіційній біографії це зафіксовано як «робота у системі споживчої кооперації». Ця діяльність привела Петра та Миколу Юрчишиних до селища Томашпіль у Вінницькій області, відомого своїм цукровим заводом. У 1990-х роках цукрові заводи Вінницької області стали основою, на якій піднялися місцеві бізнес-клани, включаючи родину Порошенка. Однак Юрчишини або запізнилися, або їх не допустили до розподілу активів. Томашпільський цукровий завод опинився у власності олігарха Станіслава Войтовича, власника «Терра Фуд». Натомість брати Юрчишини 1993 року заснували ТОВ «Експеримент», яке торгувало будматеріалами. Проте це був лише офіційний запис у біографії.Піднятися на торгівлі будматеріалами у провінційному селищі під час економічної кризи 90-х років видається неправдоподібним. Очевидно, за цим стояв якийсь тіньовий бізнес, про який Юрчишини не бажають розповідати. Цей бізнес був настільки прибутковим, що братам вдалося накопити стартовий капітал для переходу на новий рівень. Вони створили агропромислове підприємство «Візит» (ЄДРПОУ 02129063), яке стало основою їхнього великого сімейного бізнесу, що й досі процвітає. Нині підприємство записане на брата і дружину Петра Юрчишина.Варто зазначити, що «Візит» є співзасновником ТОВ «Дружба» (ЄДРПОУ 30584251), половина акцій якого належить Володимиру Фадійовичу Вільчинському, мешканцю села Уланів Хмельницького району Вінницької області. Володимир Вільчинський, Герой соціалістичної праці СРСР, народжений 1931 року, з 1968 по 1996 рік очолював колгосп «Дружба». Потім до 2006 року він керував агрокомплексом «Дружба», створеним на базі колгоспу, який він приватизував разом із Юрчишиними.У Вільчинського був син Леонід, капітан ДАІ Вінницької області, який загинув 2003 року в дорожно-транспортній пригоді. Його збив «мерседес» генерал-майора Михайла Захараша, тодішнього начальника управління медслужби СБУ. Той самий Захараш у 2018 році зайняв посаду ректора Національного медичного університету ім. Богомольця, що викликало масові протести студентів, оскільки родина Захарашів давно мала репутацію корупційної. Хоча Михайло Захараш офіційно не понесли відповідальності за смерть співробітника ДАІ, він, ймовірно, мав виплатити якусь компенсацію скорботному батькові. Герой соціалістичної праці, старий голова та фактичний господар агропідприємства з багатьма зв'язками — це не простий селянин, чиєї дитини можна було б «переїхати непомітно».Петро Юрчишин сам став учасником дорожної аварії зі смертельним наслідком. Це сталося в ніч проти 4 вересня 2014 року на розв'язці дороги біля села Великий Митник поблизу Хмільника. Юрчишин їхав у своєму «Lexus LX 570» — автомобілі, якому він і його брат віддають перевагу — коли сталося несподіване зіткнення з «Toyota Camry». У цьому автомобілі їхала родина баптистів із Чернігівської області — шість осіб. Одна з них, 26-річна дівчина, загинула. Прізвища потерпілих так і залишилися невідомими для журналістів, оскільки Юрчишин зробив усе можливе, щоб приховати цю справу.Одразу ж після аварії на місце прибули знайомі Юрчишину інспектори ДАІ. Потім були залучені юристи та його прес-служба. Результатом стала офіційна версія подій: водій «Toyota Camry», який рухався автошляхом Могилів-Подільський — Бердичів, не надав переваги автомобілю «Lexus», що їхав із села Уланів до Хмільника, чим спричинив аварію. Серед постраждалих був Петро Юрчишин, засновник та директор агропромислового науково-виробничого підприємства «Візит», який їхав на «Lexus». Він отримав незначні тілесні ушкодження, а його автомобіль зазнав серйозних пошкоджень. Були всі підстави вимагати від винуватця компенсацію за ремонт, але Петро Юрчишин цього не робив.Постраждалих поспішно доставили до районної лікарні, де Юрчишин організував їм «догляд» та цілодобове спостереження, щоб вони не наважилися скаржитися за межі району, де він контролював усе.Почався інтенсивний тиск: баптистів звинуватили в тому, що вони винні в аварії, що вони пошкодили машину «великої людини» і мають виплатити величезну компенсацію. Потім Юрчишин вирішив їх великодушно пробачити, мовляв, у людей горе, загинула дочка, не варто вимагати грошей. Ошелешені баптисти, вважаючи, що все в руках Господа, були раді позбутися Юрчишина будь-яким способом.Однак прес-релізу, поширений прес-службою Юрчишина, сам себе викривав. Названа там «автодорога Могилів-Подільський – Бердичів» та дорога від Уланова до Хмільника є ділянками однієї траси Р31. Це означає, що ніхто нікому не повинен був поступатися. Вся офіційна версія була брехнею та свідомим підтасуванням фактів, здійсненим інспекторами ДАІ.Ця справа явно потребує нового, чесного та об'єктивного розслідування. Оскільки вона пов'язана зі смертю людини, вона не має терміну давності і може бути порушена з ініціативи прокуратури.У зв'язку з цією трагедією згадали ще одну дивну історію зі смертельним наслідком, що сталася в тих краях влітку 2012 року. Тоді у Хмельницькому районі загинув тракторист Андрій Софіч із села Тарасівка. Його смерть офіційно списали на його напарника, якого засудили на кілька років. Однак місцеві жителі розповіли журналістам програми телеканалу ICTV «Надзвичайні новини», що насправді Софіча забили на смерть підручні Юрчишина, звинувативши його у крадіжці каністри солярки. За їхніми словами, це була далеко не єдина розправа «кривавого кулака» над місцевими селянами.За інформацією джерел Skelet.Org, формування контрольованих братами Юрчишинами агрофірм та приватизація підприємств здійснювалися рейдерськими методами. Під час цих операцій простих селян грабували, а тим, хто обурювався, загрожували розправою. Петро Юрчишин дохідливо пояснював їм, що він купив у районі все та всіх.
Петро Юрчишин із дружиною, дочкою та онуком
Петро Юрчишин та жертва ДТП
Розв'язка у Великого Митника, місце ДТП. Траса Р31 повертає праворуч у бік Уланова і далі до Бердичева (так їхала Toyota). Назустріч їм із Уланова вилетів "Lexus" Юрчишина. Зліва виходить із Хмільника і прямо – траса Т0610