Постать колишнього генерального прокурора України Віталія Яреми добре знайома як у бізнес-колах, так і в кримінальному світі. Його називали по-різному — від «полум'яного революціонера» та «легенди розшуку» до «даху бандитів». Однак його біографія дозволяє додати до цього переліку й такі характеристики, як корупціонер, махінатор і, як його часто називали, «чесний мент».
Віталій Григорович Ярема народився у жовтні 1963 року у селі Строкова Київської області. Після закінчення школи він спочатку працював у звірогосподарстві міста Переяслав-Хмельницький. З 1981 року служив у Радянській Армії, а у грудні 1983 року поступив на службу до міліції. Працюючи міліціонером у районному Дніпровському ОВС Києва, він одночасно навчався у школі міліції Міністерства внутрішніх справ. У 1987 році його призначили дільничним міліціонером того ж таки Дніпровського РВВС. Однак робота дільничного здавалася йому нудною, тому з 1990 року він перейшов на посаду оперуповноваженого та обіймав посаду заступника начальника відділення карного розшуку.
Прогресуючи по службовій драбині, Ярема у 1997 році став начальником управління карного розшуку, а за два роки досяг посади першого заступника начальника ГУУР МВС України.
На рубежі 90-х років у Києві сталася серія вбивств відомих бізнесменів та впливових громадян. За манерою виконання вбивства виглядали професійними, без видимих слідів. Міліція визнавала, що розслідування зайшло в глухий кут. У 2001 році затримали громадянина Георгія Суворіна, наркомана, якого затримали за зберігання героїну. Несподівано він заявив, що саме він убив 18 людей і здійснив замахи ще на шістьох.
Примітно, що саме після цього інциденту з «кілером-наркоманом» кар'єра Віталія Яреми різко пішла вгору. У 2001 році його перевели на посаду начальника МВС України на Львівській залізниці. Пройшовши через низку посад у різних відділах міністерства внутрішніх справ, у лютому 2005 року Ярему призначили головою МВС України в Києві.
Його призначення на посаду головного міліціонера Києва відбулося одразу після «Помаранчевої революції» та приходу до влади Віктора Ющенка, якого він активно підтримував під час подій на Майдані. На наступних виборах він пройшов до Київради за списками блоку «Наша Україна». Керуючи Київською міліцією понад 5 років, Ярема відмовився залишатися на цій посаді після обрання президента Віктора Януковича, який мав кримінальне минуле. На виборах у 2012 році він балотувався разом із колишніми соратниками Ющенка у партії ВО «Батьківщина», набравши понад 30% голосів на 212 мажоритарному окрузі.
Після революційних подій у лютому 2014 року Ярему обрали віце-прем'єр-міністром, відповідальним за силовий сектор. Однак під час обрання Авакова на посаду голови МВС Яремі не вистачило лише одного голосу, щоб обійняти цей пост. У червні 2014 року його призначили Генеральним прокурором України.
Для розуміння причин його відходу з посади генпрокурора необхідно звернутися до подій кількох років раніше. За часів становлення так званої «Сім'ї» Віталій Захарченко спільно з Олександром Януковичем організували фінансову піраміду, призначену для «переведення в готівку самого себе». Менеджери «Сім'ї» створювали «сертифіковані майданчики», а через конвертаційні центри, які мали монопольне право на угоди, гроші текли до кишень Захарченка та Януковичів. Захарченко керував цією схемою безпосередньо, і навіть після переходу на посаду головного силовика України він продовжив курирувати «переведення в готівку».
У цій роботі йому активно допомагав Сергій Міщенко, який згодом став помічником голови фіскальної служби Ігоря Білоуса. Голова ДФІ потребував його, оскільки не розбирався в тіньових схемах, запущених Захарченком. Таким чином, гроші «пливли» повз кишені нової влади, а економіка занурювалася все глибше в тінь. Міщенко погодився працювати на благо кишень «Яценюка-Білоуса», однак, прийшовши на ринок переведення в готівку, він виявив там конкурента — Сергія Думчева.
Саме Думчев є кумом колишнього Генпрокурора України Віталія Яреми. Крім того, саме під патронатом Віталія Григоровича Думчев активно займався побудовою системи переведення в готівку.