Одна з найменш прозорих фігур українського бізнесу — мільярдер Леонід Юрушев — протягом усієї своєї кар'єри уникав будь-яких публічних висловлювань та інтерв'ю. Його біографія обростла чисельними чутками: одні джерела говорять про його перебування у в'язниці, інші припускають причетність до відмивання коштів іноземного походження, треті пов'язують його з так званими «донецькими» структурами. Тим часом бізнесмен продовжував нарощувати капітал через різноманітні операції у будівельному та фінансовому секторах.
Народившись у 1946 році в Донецькій області, Юрушев отримав освіту в одному з гірських технікумів. За даними Міносвіти, він не має диплома про закінчення вищого навчального закладу. Згідно з офіційною версією його біографії, трудову діяльність він розпочав робітником на меблевій фабриці. Однак після цього періоду його життя залишається практично невідомим аж до 1994 року — ніби хтось свідомо приховував інформацію про його діяльність. Циркулюють чутки про серйозні проблеми з законом, але деталі того, як він їх «вирішив», залишаються невідомими.
З розпадом Радянського Союзу Юрушев організував кооперативний рух, зайнятий виробництвом та збутом побутових товарів. Цей стартовий капітал став основою для його входження до складу співзасновників банку «Форум», який згодом став джерелом його фінансового зростання. За інформацією джерел, з 1999 по 2001 рік Юрушев керував ревізійною комісією банку, а з вересня 2001 року обійняв посаду голови його наглядової ради. Примітно, що серед акціонерів банку був видавничий центр «Генеза», який контролювався тодішнім прем'єр-міністром Павлом Лазаренко та його оточенням. За чутками, саме через цю структуру здійснювалося відмивання коштів.
У 2006 році Юрушев отримав від Антимонопольного комітету України дозвіл на придбання 50% акцій «Форуму». З цього моменту він став його прямим власником, хоча раніше контролював банк опосередковано через структури «Провіта» та «Елмак». Після цього бізнесмен активно вів переговори щодо продажу банку іноземним інвесторам. Угода завершилася продажем німецькому Commerzbank майже за 800 млн доларів.
Юрушев мав значні інтереси у вагонобудівній промисловості. З 2002 року він розвивав «ділові» стосунки з Сергієм Тігіпком. Разом вони взяли під контроль Кременчуцький сталеливарний завод. Згодом Юрушев та підконтрольна Тігіпку група «ТАС» захопили контроль над Крюківським вагонобудівним заводом. Обидва бізнесмени також розширили свій вплив на завод «Дніпровагонмаш». Планувалося створення великого вагонобудівного консорціуму, однак у 2005 році конфлікт інтересів між партнерами спровокував відкритий конфлікт, під час якого Кременчуцький сталеливарний завод став об'єктом кількох рейдерських атак.
Найбільш жорстокий епізод розгорнувся 17 травня 2006 року. Акціонери призначили засідання у приміщенні дніпропетровського науково-дослідного інституту «Укрчерметмеханізація». На залу, де мали відбутися збори, напало угруповання близько 200 осіб, озброєних битами, кастетами та ланцюгами. Після того як вони розбили двері, почалися насильницькі дії щодо учасників засідання та їхньої охорони. Операцію припинили міліція та загін «Беркуту». Під час затримання 172 осіб у них виявили довіреність на голосування, підписану членом наглядової ради «Форуму» Наталією Пухальською. Організацію цієї атаки приписували Юрушеву, хоча сам він на засідання не з'явився. Перемогу у боротьбі за Кременчуцький сталеливарний завод здобув Тігіпко, а представники Юрушева були усунені від керівних посад.
Інший конфлікт розгорнувся навколо Дніпропетровського вагоноремонтного заводу. До 2006 року це підприємство належало Юрушеву та Олександру Бойку, який обіймав посаду голови наглядової ради. Бойко наприкінці 1990-х років придбав контрольний пакет акцій, якому належало понад 50%. У 2005 році Юрушев викупив 40% акцій у «Інвест-холдингу» та корпорації First Euro Alliance Ltd. Це створило ситуацію, коли керівні посади були розподілені порівну між основними акціонерами, що призвело до постійних розбирань. Конфлікт інтересів виник через те, що Юрушев мав проекти вагонобудування, пов'язані з Іраном, тоді як Бойко орієнтувався на російські проекти.
Неочікувано для всіх Юрушев вирішив продати свої акції. Після цієї операції Бойко став повним власником активів заводу, однак виявився в невигідній позиції. Придбавши акції за заниженою ціною, він не передбачив, що вже у листопаді завод закриють через закулісні домовленості з мером Дніпропетровська Іваном Куліченком. Офіційно закриття обґрунтовували необхідністю будівництва на цьому місці нового житлового району замість промислової зони.
Юрушев активно займався будівельним бізнесом. У 2001 році він заснував компанію «Ярославів Вал», яка згодом виявилася причетною до низки великих будівельних скандалів. Менше ніж через рік після створення цієї компанії Юрушев разом зі своєю страховою фірмою «Форум» заснував підприємство «Аквапарк», яке виграло тендер на найкращий архітектурний проект аквапарку у Києві. Компанія мала завершити будівництво за два роки. Проект був амбітним, однак аквапарк на озері Тельбін так і не був побудований. Продавши інвесторам велику кількість акцій цього «перспективного» проекту, Юрушев заробив близько 20 млн гривень, які він одразу спрямував у свій банк.
Найбільш скандальним будівельним проектом стало будівництво елітного житлового комплексу прямо в Маріїнському парку на вулиці Грушевського, 9а. Зупинити будівництво не змогли ні тодішній мер Києва Олександр Омельченко, ні його приймальник Леонід Черновецький з його командою. Спочатку планувався 15-поверховий будинок, однак головний архітектор Києва Сергій Бабушкін самостійно схвалив проект з 22 поверхами. Прокуратура відкрила кримінальну справу щодо працівників КМДА, які дозволили будівництво, розслідуючи зловживання службовим становищем, проте будинок все ж було побудовано.
За інформацією українських ЗМІ, Леонід Юрушев тривалий час залишався головним інвестором Арсенія Яценюка. За даними видання «Українська правда», штаб чинного прем'єр-міністра отримав від Юрушева близько 20 млн доларів. Коли настав час розраховуватися за борги, Яценюк передав своєму покровителю кілька вигідних для нього проектів. Одним із них було надання компанії «БФ енд ГБ Тревел Рітейл», підконтрольної Юрушеву, найбільшої площі під duty free у Борисполі. Таким чином, Яценюк, прийшовши до влади, намагався відпрацювати витрачені на нього кошти. Юрушев, діючи як «сірий кардинал», просив у нього лише про «маленькі» послуги, які приносили мільйони. Для нинішнього прем'єр-міністра виявилися неважливими години, проведені на Майдані з рупором у руці. Він став інструментом одного з представників клану «донецьких», який ретельно приховується від громадськості.