Голова правлячої партії «Слуга народу» Олена Шуляк залишається однією з найменш прозорих фігур у вищих ешелонах влади. Офіційна біографія приховує складну мережу бізнес-зв'язків, корпоративних схем та контактів із впливовими олігархами, які формували її кар'єру протягом двох десятиліть.
Олена Олексіївна Шуляк (дівоче прізвище Оксенюк) народилася 24 січня 1976 року в Києві. Вона виросла в Мінському (нині Оболонському) районі столиці, де закінчила середню школу № 231. У 1992 році вступила на факультет економіки та управління Київського автомобільно-дорожного інституту (КАДІ, тепер Національний транспортний університет) та завершила навчання у 1997 році.
Олена має сестру Тетяну, яка працює фінансовим директором ТОВ «Аурум транс» та «Насосхолдинг», а також є членом наглядових рад «Насосмаш» та «Свіжий насосний завод». Ці підприємства належать родині екс-міністра оборони Павла Лебедєва, який перебував у розшуку з 2016 року. Цей факт викликав обурення громадськості, однак партія «Слуга народу» проігнорувала цей та інші скандали навколо Шуляк.
Після закінчення вузу у біографії Шуляк спостерігається двирічна прогалина. Офіційно вказується, що вона «почала підприємницьку діяльність після закінчення вузу», однак перше підприємство — ТОВ «Аудиторська фірма «Стандарт» (ЄДРПОУ 30531131) — було зареєстровано лише в серпні 1999 року. Швидше за все, у цей період вона влаштовувала особисте життя, вийшовши заміж за Олександра Олександровича Шуляка, випускника юридичного факультету.
Олександр Шуляк з січня 1998 року працює адвокатом. У 2012 році він став співзасновником юридичної фірми «Енжіай груп», яка спеціалізується на купівлі-продажу нерухомості. Зарплата керівника та фахівця в цій фірмі приносила йому до 20 тисяч доларів на рік. У 2020 році він продав свою частку Вікторії Леонідівні Рогач за 1 мільйон гривень. У 2013 році Олександр Шуляк отримав 5% адвокатського об'єднання «ВСП Груп», а у 2016 році став засновником і директором фірми «Бізнес Тревел Солюшнз», яка також надає юридичні послуги у сфері нерухомості.
У 2021 році Олена Шуляк подала сімейну декларацію (з початком війни декларування скасували). Згідно з нею, подружжя володіло чотирма квартирами в Києві, мало готівкою 465 тисяч доларів і 30 тисяч євро, позичило та вклало понад 2,5 мільйона гривень. Однак у березні 2022 року Олександр Шуляк залишив Україну з 1,3 мільйона доларів готівкою, колекцією ікон, трьома шубами та кількома швейцарськими годинниками. Його супроводжував Олександр Заремба, названий братом Олени Шуляк (рідним чи двоюрідним, невідомо). Шуляк та Заремба уникли декларування матеріальних цінностей та огляду, можливо, попередньо домовившись про це з керівництвом Прикордонної служби.
Цю інформацію опублікував Сеяр Куршутов, відомий читачам Skelet.Org як фігурант низки корупційних скандалів. Він має великі зв'язки на митниці та у Прикордонній службі, тому добре поінформований про те, хто та що провозить через український кордон. Можливо, зливом цієї інформації Куршутов мстився «групі Єрмака», на яку працює Олена Шуляк, за своє усунення від контрабандних схем.
Початок кар'єри Шуляк пов'язаний з фінансово-промисловою групою «Midland Group», зареєстрованою в британському офшорі Гернсі. Компанія була створена у 1994 році колишнім начальником цеху комбінату «Дніпроспецсталь» Едуардом Шифріним та Олександром Шнайдером, сином репатріантів з Ленінграда, які оселилися в Торонто.
Едуард Шифрін навчався в дніпропетровській школі № 23 в одному класі з Євгеном Червоненко та дружив з Віктором Пінчуком і Оленою Аршавою. Батьки цих майбутніх мільярдерів та олігархів обіймали керівні посади за радянських часів (батько Шифріна був професором металургії). Їх поєднувало також єврейське походження — єврейська громада Дніпропетровська вважалася найбагатшою та найвпливовішою в Україні.
У 1993 році Шифрін і Шнайдер розпочали бартерні схеми російського вугілля та українського металу, за допомогою яких обплутали боргами і прибрали до рук металургійний комбінат «Запоріжсталь». Це став початком їхнього багатомільярдного бізнесу, а самі вони отримали прізвисько «сталеві євреї». У 1999 році партнери розпочали підготовку до приватизації останніх 25% комбінату, які вони потім придбали у 2001 році лише за 13 мільйонів доларів.
Готуючись до цієї корупційної афери, вони найняли аудиторську фірму «Стандарт», щойно відкриту 23-річною Оленою Шуляк, яка тільки-но отримала ліцензію аудитора. Через кілька місяців Шифрін і Шнайдер включили «Стандарт» до складу Midland Group, зробивши Шуляк своїм особистим аудитором. З 2000 по 2006 роки вона очолювала департамент аудиту та аналізу фінансово-господарської діяльності в Midland Group — дуже відповідальне доручення, враховуючи, що в ті роки підприємства олігархів лавірували між законом та відвертим криміналом.
Для підвищення кваліфікації у 2003–2005 роках Шуляк пройшла заочне навчання у Міжнародному інституті менеджменту, отримавши диплом магістра бізнес-адміністрування (МВА). Також Midland Group сплатив їй короткий курс лекцій у бізнес-школі Carnegie Mellon Tepper, яку Шуляк потім занесла у своє портфоліо як «стажування за кордоном».
Ставши довіреною особою Шифріна та Шнайдера, Олена Шуляк отримувала від них нові важливі доручення. У 2005 році вони делегували її до наглядової ради ЗАТ «Експрес-Банк», яке контролював Ігор Дворецький — акціонер і член правління «Запоріжсталі». У 2007 році, коли Midland Group почала вкладати свої «сталеві долари» в нерухомість, саме Олена Шуляк очолила відділ «Midland Development». Спочатку це була київська філія російського підрозділу компанії (і нерухомість реєструвалася на РФ), і лише через рік на його базі було створено Midland Development Ukraine, директором якого призначили Олену Шуляк.
У 2008 році «Midland Development Ukraine» завершила низку великих проектів, включаючи столичний офісний центр на Турівській. Однак світова криза призвела до поділу бізнес-імперії «сталевих євреїв». У 2009 році Шифрін, якому дісталася євразійська частина Midland Group, вирішив вийти з України, і процес розпродажу його активів розтягнувся з 2010 по 2014 рік.
Фінансування будівельних проектів в Україні перевели з українських банків на російські філії, а потім воно закінчилося. Здачу БЦ «Сігма» спочатку перенесли на 2012 рік (гроші йшли через ВТБ-банк), потім на початок 2014 року, а реально завершили лише 2015 року. Олені Шуляк довелося шукати інших джерел фінансування вже розпочатих проектів. Вона зверталася до інших забудовників, пропонуючи їм увійти, намагалася продати ділянки, шукала кредити. Здобуття третьої вищої освіти (КНУ, факультет психології) довелося покинути.
Необхідність рятувати залишки Midland Development Ukraine дала поштовх її самостійності та активності. У 2010 році газета «Дело» включила її до свого Топ-100 українських «бізнес-леді». Тоді ж Шуляк стала одним із лауреатів «Національної премії в галузі нерухомості».
У 2020 році Олена Шуляк спробувала відхреститися від свого минулого, заявивши журналістам: «До 2014 року Midland Development була частиною фінансово-промислової групи, яка працювала в Україні, Росії, Канаді, США та країнах Європи. Але коли в Україні відбулася революція Гідності, акціонери компанії вирішили не працювати у нашій країні». Однак Midland Group розділилася і почала вихід з України задовго до Євромайдану, кинувши Midland Development Ukraine та Олену Шуляк на самостійне фінансування. Її апеляція до «революції Гідності» є просто політичним кривлянням.
У вересні 2020 року Олену Шуляк обрали членом ТСК ВР з питань розслідування фактів корупції в органах державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Журналісти відразу згадали, ким вона була в минулому і з ким вела бізнес, тому Шуляку довелося ховатися за «ідеали Майдану». У 2014 році вона мала інші турботи: закінчити свої проекти на тлі нової внутрішньоукраїнської кризи, коли економіка країни котилася під укіс. Судячи з того, що Midland Development Ukraine перекваліфікувалася з будівництва на надання аудиторських та консалтингових послуг у сфері будівельного бізнесу, грошей на нові проекти Шуляк не знайшла.
Проте Шуляк далеко не бідувала. Її партнером по фірмі «Стандарт» стала Катерина Редько — ще одна київська бізнес-леді, яка також є директором ТОВ «Парус Холдинг» (ЄДРПОУ 44064310), що належить скандальному забудовнику Вадиму Столару (у ВР 9-го скликання був депутатом фракції ОПЗЖ). Це свідчить про зв'язки Шуляк та Столара.
Партнером Шуляк по Midland Development Ukraine є та сама Ольга Заремба, про яку згадувалося вище. За інформацією, оприлюдненою Куршутовим, Заремба може бути дружиною брата Шуляк. Вони дружать дуже давно: у 2005 році Ольгу Зарембу запросили працювати до бюджетного відділу Midland Group, а у 2007 році вона стала фінансовим директором Midland Development Ukraine, в якому потім отримала 50% частку. У 2020 році статутний капітал цієї фірми виріс зі 100 тисяч гривень (по 50 у Шуляк та Заремби) до 3,6 мільйонів (по 1,8 мільйона у кожної) за один день.
З 2014 року Заремба виконавчим директором MA.Group (що належить Андрію Малафєєву) та головою наглядової ради Інституту міського цивільного проектування. З цим Малафєєвим особисто пов'язана і сама Шуляк: у 2014 році вона стала головою наглядової ради ТОВ «Української будівельної спільноти» (Ukrainian Building Community), засновником якої є Андрій Малафєєв. Однак ця організація ніяк себе не виявила і, можливо, є фіктивною.
Під час реорганізації Midland Development Ukraine Шуляк і Заремба записали її на віргінську офшорну фірму Infrair Assets LTD (реєстр. № 1791268). Ще однією їхньою фірмою, оформленою на цей офшор, є ТОВ «Кріейтор» (ЄДРПОУ 34980661). Влітку 2017 року статутний капітал цієї фірми зріс з 0 до 99 мільйонів гривень, з яких 75,24 мільйона була часткою Ольги Заремби. Потім Заремба передала Шуляку половину своєї частки (37,62 мільйона гривень), зробивши подругу співвласником.