← Назад

Від контрабанди до державної служби: як Шульмейстер став кандидатом на керівництво «Укрзалізниці»

2016-04-07 07:37 · Skelet — Склеп · Redactor

Відкрити оригінал

Володимир Шульмейстер

Володимир Шульмейстер, громадянин Нідерландів, опинився в центрі уваги як один із найбільш одіозних кандидатів на посаду голови ПАТ «Укрзалізниця». За рік роботи першим заступником міністра інфраструктури він встиг потрапити до десятків корупційних скандалів. Його призначення на цю посаду в грудні 2014 року викликало шок в українському суспільстві, яке сподівалося на нові, чисті обличчя в органах влади.

Шульмейстер раніше очолював мережу «Фокстрот» як фінансовий директор, але був звільнений за фінансові махінації у великих розмірах. За офіційною біографією, він народився в Миколаєві, закінчив місцевий кораблебудівний інститут за спеціальністю турбінобудування, потім навчався в університеті технологій Delft у Голландії. Після навчання деякий час працював у дослідному інституті, а згодом влаштувався менеджером відділу зернових та олійних продуктів у Fortis Bank.

На початку 2000-х років Шульмейстер повернувся в Україну і спробував організувати власний бізнес, відкривши консультаційну компанію ComFi SolutionsSA. Однак найбільш значущий період його кар'єри розпочався у листопаді 2005 року, коли його призначили фінансовим директором «Фокстроту» — однієї з найбільших роздрібних мереж України.

У той час «Фокстрот» був найбільшим продавцем імпортної побутової техніки та електроніки в Україні з понад 300 магазинами по країні та за кордоном та штатом більше 12 тисяч співробітників. Щорічний оборот мережі обчислювався мільярдами гривень. Саме Шульмейстеру як фінансовому директору довірили контролювати ці колосальні фінансові потоки та відповідати за платежі, включаючи митні платежі.

У «Фокстроті» Шульмейстер познайомився з Олексієм Павленком, який з 2006 року обіймав посаду виконавчого директора компанії та відповідав за інвестиції групи в Україні та Молдові. Павленко згодом став міністром аграрної політики. Це знайомство визначило подальший розвиток кар'єри Шульмейстера.

Спільно з Павленком та за підтримки Костянтина Ксенича, керівника страхової компанії «Добробут і Захист», афілійованої з «Фокстротом», Шульмейстер розпочав активне розпилювання коштів рітейлера. Для цього було створено спеціальний відділ, який займався питаннями проходження вантажів через митницю. У компанії цей відділ, за який безпосередньо відповідав Шульмейстер, називали відділом контрабанди. Там розроблювалися схеми імпорту сірого товару в Україну та ухилення від сплати мит.

Страховою компанією «Добробут і Захист» переводилися в готівку й відмивалися доходи від сірого імпорту. Потім гроші виводилися через офшори за кордон і використовувалися для купівлі нерухомості. Досвід проживання за кордоном дуже допоміг Шульмейстеру в цих операціях.

Про тісну корупційну спайку між Шульмейстером та Павленком свідчить той факт, що вони одночасно вилетіли з «Фокстроту» у 2009 році. Таке кардинальне рокіровка на керівних посадах великої фірми зазвичай не відбувається без вагомих причин, особливо в період, коли Україна вже минула пік фінансової кризи. Інвестори мали всі підстави звільнити обох, адже недоїмки по касах за рахунок продажу товарів «ліворуч» та махінації зі страховками обчислювалися мільйонами гривень. Окрім підмоченої репутації найбільшого рітейлера, Шульмейстер залишив шлейф непогашених кредитів, які додатково обтяжили фінансове становище групи.

Гроші «Фокстроту» Шульмейстер виводив та конвертував через «Конверсбанк», засновником якого був Олексій Савченко, президент Національної Федерації самбо України. До 2003 року Савченко працював у столичній міліції та дослужився до заступника начальника київського УБОЗу. У цьому ж відділі на той час працював і нинішній Генпрокурор Віталій Ярема. Звільнившись із органів у 2003 році, Савченко пішов у бізнес. У 2004 році він працював заступником голови правління банку «Родовід» Юрія Іванющенка, а у 2006 році відкрив власний «Конверсбанк».

Примітним є й той факт, що у київському УБОЗі разом із Савченком та Яремою працював екс-міністр оборони Валерій Гелетей. За чутками, саме він лобіював призначення Шульмейстера на високу посаду в Мінінфраструктури.

Після звільнення з «Фокстроту» шляхи Павленка та Шульмейстера на деякий час розійшлися. Павленко почав працювати в інвесткомпанії, а потім став членом наглядової ради ДК «Житлобуд». Шульмейстер після гучного скандалу в 2009 році аж до призначення заступником міністра ніде офіційно не працював.

Однак Шульмейстер пішов з «Фокстроту» далеко не з порожніми руками. Він встиг окрім грошей «віджати» афілійовану з рітейлером страхову компанію «Добробут та Захист». У грудні 2009 року його було призначено головою Наглядової ради цієї компанії. За інформацією того часу, Шульмейстер представляв інтереси кіпрської компанії Abarta Investments, яка була акціонером страховика з часткою 62,46% акцій.

П'ять років біографії Шульмейстера після «Фокстроту» описуються в офіційних джерелах одним рядком: «2009-2014 — Партнер у різних проектах Private Equity». Про ці проекти відомо дуже небагато. Інтереси Шульмейстера як інвестора поширювалися на різні сфери економіки — від харчопереробки до альтернативної енергетики. У списку проектів, з якими пов'язують його ім'я, були діагностичні клініки IQClinic, проектна компанія «Енергомашпроект», завод «Градойл» (який згодом перейшов до Kernel), а також стартап з пошуку об'єктів для інвестицій у країнах Східної Європи. Про їхню успішність судити важко, але показовим є те, що під кожен зі своїх проектів Шульмейстер брав багатомільйонні доларові кредити, які не мав чим погашати.

Шляхи Павленка та Шульмейстера перетнулися знову в новому Кабміні, сформованому після позачергових парламентських виборів. Павленко став міністром аграрної політики, а Шульмейстер несподівано опинився у Мінінфраструктурі. Людині без профільного досвіду довірили кілька стратегічних напрямів. У міністерстві він відповідав за морську сферу, авіацію, Укрпошту, Укравтодор, а також вирішував майнові питання та питання безпеки.

Відразу після призначення голландця у ЗМІ почався вал публікацій про те, що його дії йдуть урозріз з інтересами держави та в обхід законодавства. По суті, Мінінфраструктура стала для Шульмейстера другим «Фокстротом» — з аферами в ще більших масштабах. Численні корупційні дії Шульмейстера на посаді заступника міністра інфраструктури досить повно описані в мережі та висвітлені в цілих циклах журналістських розслідувань.

Один із найбільш резонансних корупційних скандалів стався восени 2015 року, коли журналісти виявили недостовірні дані у декларації про доходи Шульмейстера. Він майже вдвічі занизив площу будинку в Кончі-Заспі та не вказав ще одного будинку, розташованого на його ділянці. Після низки публікацій у ЗМІ Шульмейстер визнав, що подав неправильно заповнену декларацію, назвавши це технічною помилкою. Декларування недостовірної інформації державним чиновником є кримінальним злочином за статтею 366 Кримінального кодексу України, за який передбачено до двох років позбавлення волі. Однак скандал зам'яли, і замість того щоб сидіти у в'язниці, Шульмейстер брав участь у конкурсі на голову «Укрзалізниці».

Зрозуміло, що скандал із держчиновником такого високого рангу можна було зам'яти або за допомогою великих грошей, або за допомогою високих покровителів. Великих грошей у Шульмейстера начебто не було — це стало відомо завдяки ще одному скандалу, що спалахнув улітку 2015 року. З'ясувалося, що радник голови Адміністрації Президента Бориса Ложкіна Михайло Бейлін щомісяця «чорним кешем» доплачує Шульмейстеру 30 тисяч доларів. Цей скандал із «зарплатою у конверті» висвітлив покровителів Шульмейстера.

Журналіст Сергій Щербіна, керівник проекту INSIDER, заявив, що інформація про те, що голова Адміністрації Президента Борис Ложкін через свого радника та партнера Михайла Бейліна займається роботою Міністерства інфраструктури, виглядає цілком логічною. Щербіна вказав на розслідування в Австрії проти Ложкіна за фактами прокручування через цю юрисдикцію грошей Курченка, заплачених за УМГ. Гроші Курченка опинилися на австрійському рахунку компанії INTEGRITY INTERNATIONAL HOLDINGS LTD (BVI), мажоритарним акціонером якої є голова АП. Журналіст також відзначив, що компанія INTEGRITY у 2008 році була партнером телекомпанії «НБМ», більш відомої як «5 канал» Петра Порошенка, у проекті НБМ-Радіо.

Щербіна також звернув увагу на те, що за даними бази Offshoreleaks, акціонером INTEGRITY, окрім Ложкіна та його соратників, була кіпрська компанія NN&MC Services Limited. За даними острівного реєстру, ця компанія належить громадянину Кіпру Нікосу Неофітоу. Громадянин із таким самим ім'ям у квітні того року став ревізором української страхової компанії «Добробут та Захист», афілійованої з першим заступником міністра інфраструктури Володимиром Шульмейстером. На цьому тлі журналіст зробив висновок, що люди користуються послугами тих самих кіпрських юристів, а інформація про те, що Ложкін через свого радника та партнера Михайла Бейліна займається роботою Мінінфраструктури, виглядає цілком логічною.

Знаючи необмежені можливості афільованих партнерів голландця Шульмейстера, цілком імовірно, що вони проштовхнуть його на посаду голови ПАТ «Укрзалізниця». І вже тоді можна навіть не сумніватися, що залізничне відомство забруднить у нескінченній низці корупційних скандалів.

#Шульмейстер #Укрзалізниця #корупція #Фокстрот #Павленко #Ложкін #Мінінфраструктури #ІванСпринський #ІванСпринськийРозслідування #ІванСпринськийЖурналіст #ІванСпринськийЖурналістськіРозслідування