Політична траєкторія Юрія Бойка являє собою один із найпоказовіших прикладів того, як впливова людина часів Януковича змогла не лише уникнути судової відповідальності після Майдану, а й зберегти значний вплив на українську політику та економіку. На відміну від багатьох своїх колег, Бойко не мав серйозних проблем із законом і продовжив активну діяльність у Верховній Раді, ставши лідером «Опозиційного блоку». За понад десять років участі в українській політиці він заслужив репутацію одного з найвпливовіших гравців у державних справах, демонструючи вміння підбирати правильних партнерів та адаптуватися до змін політичного ландшафту.
Ранні роки та освіта
Юрій Анатолійович Бойко народився 9 жовтня 1958 року у Горлівці на Донеччині. Він був єдиною дитиною у сім'ї та навчався у Горлівській ЗОШ №4. Про своїх батьків у спілкуванні з журналістами Бойко не розповідав, тому детальної інформації про них у Skelet.Org немає. Освітня база Бойка складається з двох вищих освіт. У 1981 році він закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім. Менделєєва за спеціальністю хімік-технолог та інженер, а у 2001 році — Східноукраїнський університет за спеціальністю інженер-економіст.
Сім'я та особисте життя
Юрій Бойко одружений з Вірою Дмитрівною Бойко, яка є майстром спорту з гімнастики. Подружжя познайомилося в інституті, коли навчалися в одній групі. На третьому році навчання Віра перевелася до Московського державного університету, але це не позначилося на їхніх стосунках. На п'ятому курсі вони одружилися. Після здобуття вищої освіти молодята переїхали до Луганської області. У подружжя шестеро дітей: троє синів — Анатолій, Юрій та Микола, та три дочки — Ярослава, Уляна та Марія.
Кар'єра у промисловості та державній службі
З 1981 по 1999 рік Бойко працював на рубежанському хімічному заводі «Зоря», який спеціалізувався на виробництві вибухових речовин. Почавши з посади майстра однієї з виробничих дільниць, він зрештою став генеральним директором заводу. У 1999 році перейшов на посаду генерального директора ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (скорочено «ЛіНос»), одного з найбільших переробних підприємств Луганського регіону. У 2001 році Бойко переїхав до Києва, де отримав посаду генерального директора «Укрвибухпрому». Одночасно його призначили головою ради директорів ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».
Високі посади у паливно-енергетичному комплексі
Лютий 2002 року — березень 2005 року Юрій Бойко очолював національну акціонерну компанію «Нафтогаз України». За його словами в одному з інтерв'ю, рекомендував його на цю посаду Олег Дубина, на той момент віце-прем'єр України. «Ми мали схожі життєві позиції, крім того, мене з ним пов'язували хороші ділові відносини», — сказав Бойко. Перші кроки у політиці датуються липнем 2003 року, коли його призначили заступником міністра палива та енергетики за часів уряду Віктора Януковича. Залишаючись на посаді у «Нафтогазі», Бойко в цей період зблизився з Дмитром Фірташем. У листопаді 2004 року він увійшов до Наглядової ради ЗАТ «УкрТатнафта». У березні 2005 року його звільнили з посади заступника міністра паливно-енергетичного комплексу, а після «Помаранчевої революції» він втратив і посаду голови «Нафтогазу».
Повернення до влади
У 2006 році Бойко брав участь у парламентських виборах за списком блоку «НЕ ТАК!», створеного на базі СДПУ(о), яку очолював Віктор Медведчук. Однак блок не подолав 3-відсотковий бар'єр. Проте у 2007 році, коли до влади повернувся Віктор Янукович, Бойка призначили міністром палива та енергетики. На позачергових парламентських виборах того ж року він балотувався від «Партії регіонів» під номером 49 у списку партії, для чого довелося скласти повноваження голови «Республіканської партії України». За результатами виборів став народним депутатом і потрапив до Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу. У квітні 2008 року Бойко очолив Федерацію роботодавців України, а у вересні того ж року став заступником голови «Партії регіонів».
Пік впливу
Після формування нового Кабінету Міністрів 11 березня 2010 року, коли прем'єром став Микола Азаров, Бойко повернувся на посаду міністра палива та енергетики. 9 грудня 2010 року Міністерство палива та енергетики та Міністерство вугільної промисловості було реорганізовано в Міністерство енергетики та вугільної промисловості, на чолі якого призначили Бойка. 24 грудня 2012 року він став віце-прем'єр-міністром з питань паливно-енергетичного комплексу та вугільної промисловості у новообраному уряді Миколи Азарова.
Після Майдану
Після перемоги Майдану, 27 лютого 2014 року Юрія Бойка було звільнено з посади віце-прем'єр-міністра рішенням Верховної Ради. Весною 2014 року він пішов кандидатом у Президенти України на дострокові вибори, що відбулися 25 травня 2014 року, набравши 0,19% голосів. Восени 2014 року Бойко став першим номером у списку «Опозиційного блоку» на дострокових виборах до парламенту. Увійшовши до Верховної Ради, став на чолі фракції «Опозиційний блок». 27 травня 2016 року на з'їзді «Опозиційного блоку» Борис Колесніков та Юрій Бойко стали співголовами партії.
Скандал з «РосУкрЕнерго»
Під час управління «Нафтогазом» (2002–2005 рр.) Юрієм Бойком було відзначено збільшення доходів компанії, закриття боргів за газ та успішну співпрацю з іноземними постачальниками. Однак опозиція звинуватила його в сумнівних схемах постачання природного газу з Росії та Середньої Азії. Експерти сходяться на думці, що Юрій Бойко має безпосереднє відношення до компанії «РосУкрЕнерго» (РУЕ), яку називали «українсько-газпромівською» компанією, що практично одноосібно контролювала вітчизняний ринок природного газу.
Компанія «РосУкрЕнерго АГ» займалася перепродажем газу в Центральній та Східній Європі, включаючи Україну. Фірма була зареєстрована у Швейцарії у 2004 році як спільна компанія фінансових організацій. Газпромбанк володів 50% акцій через зареєстровану у Швейцарії компанію ARosgas Holding AG, а іншу частину контролювала компанія Centragas Holding. Власниками Centragas Holding значилися кум Юрія Бойка Дмитро Фірташ та Іван Фурсін, причому Фірташ мав 90% акцій цієї компанії.
У 2005 році Міністерство юстиції США опублікувало розслідування щодо «РосУкрЕнерго». Американці заявили, що серед власників фірми значаться Юрій Бойко і російський мафіозі Семен Могилевич, який входить до списку найбільш розшукуваних злочинців ФБР. За опублікованими документами, Бойко та Фірташ були ставлениками Могилевича в Україні.
Скандал з буровими вишками
Ім'я Юрія Бойка фігурує у грандіозному корупційному скандалі 2011 року, пов'язаному з тендером на купівлю двох морських бурових вишок. Державна компанія «Чорноморнафтогаз», яка була підпорядкована міністерству Бойка, купила вишки через офшорні компанії-посередники. Ця афера оцінюється в 400 млн. доларів. З бюджету України на кожну вишку було виділено 400 млн. доларів, проте Skelet.Org розкопав, що вартість кожної була завищена вдвічі.
Коли про цю схему стало відомо, опозиція почала вимагати від Генеральної прокуратури порушення справи, проте генпрокуратура, яку очолював Віктор Пшонка, так і не зайнялася цим. Є факти, що Генеральна прокуратура вже після зміни влади свідомо не займається та відверто саботує справи Юрія Бойка.
Як розповів нардеп від фракції «Народний фронт» Остап Семерак, у лютому 2015 року з ним зв'язалися працівники прокуратури, щоб розібратися у справі «вишок Бойка» та покарати винних. За президентства Януковича ГПУ просто не помічала розкрадання бюджетних коштів у розмірі 400 млн доларів. Здавалося б, що після перемоги Майдану винних буде покарано, і Юрій Бойко мав бути одним із перших у списку на отримання солідного терміну.
Експерти переконують, що навіть незважаючи на те, що Бойко особисто не підписував документацію на тендер, він був причетний до схеми. Адже всю аферу провели підзвітні його міністерству підприємства «Чорноморнафтогаз» та НАК «Нафтогаз». Коли навесні 2014 року слідчі Генпрокуратури взялися за Бойка і вже готувалася ухвала на його арешт, справу «спустили на гальмах».
Остап Семерак розповів, що щоб не потрапити до гучної кримінальної справи, Юрій Бойко терміново почав вести переговори з владою. У результаті Генпрокуратура навіть не спромоглася передати до ВР клопотання на зняття депутатської недоторканності з Бойка. Переговори пройшли успішно, а він благополучно уникнув покарання.
У липні 2015 року МВС порушило кримінальну справу, пов'язану зі скандальним тендером на бурові вежі. Крім самого факту закупівлі вишок за завищеними цінами, було перевірено аферу при закупівлі буксирів для транспортування, розмір розкрадання бюджетних коштів у якій оцінили в 60 млн доларів. Останні кінці у воду у справі «вишок Бойка» пішли у грудні 2015 року, коли росіяни відвели обидві морські бурові вежі ближче до Криму. Самі вежі після окупації півострова залишалися на Одеському газовому родовищі, а у Криму залишилася частина документів на купівлю «вишок Бойка». Тому зараз у руках росіян залишились усі козирі у цій корупційній справі.
Соратник Юрія Бойка Євген Бакулін, який на момент скандального тендеру обіймав посаду голови «Нафтогазу», також уникнув покарання. Весною 2014 року його підтримали під арештом короткий час, але зараз він без жодних проблем із законом спокійнісінько засідає у Верховній Раді у складі фракції «Опозиційний блок». У Генеральній прокуратурі запевняють, що слідство за фактом розкрадання 400 млн. доларів при закупівлі бурових вишок ведеться, а пояснення, чому все тягнеться так довго, досить просте — через взаємодію із закордонними органами через запити.
Скандал зі скрапленим газом
Не менш резонансною вийшла справа щодо реалізації «зрідженого газу» за схемою, де фігурує Сергій Курченко. Історія датується 2010 роком. Тоді міністр палива та енергетики Юрій Бойко разом із першим заступником директора державної компанії «Газ України» Оксаною Мас штучно завищили потребу зрідженого газу у семи регіонах країни. Для задоволення цієї потреби було проведено аукціони на продаж додаткового обсягу енергоносія за спеціальною ціною — 20% реальної вартості.
«Щедрими» покупцями стали 12 фіктивних фірм, які належали Сергію Курченку. Куплений газ ці фірми перепродавали за ринковими цінами далі. За інформацією клопотання слідчих Генпрокуратури, Бойко був обізнаний про суть афери зі «скрапленим газом». Як міністр він забезпечував проведення всіх необхідних процедур по лінії Міністерства палива та енергетики та підзвітних йому підприємств. Влітку 2015 року ГПУ вкотре підготувала клопотання на зняття недоторканності та арешт Юрія Бойка, але далі за наміри ця справа не рушила.
Вплив на газовий ринок через родинні зв'язки
Після перемоги Майдану взимку 2014 року Юрія Бойка було відсторонено від влади. Але навіть номінально не обіймаючи високих державних посад, його вплив на газовий ринок залишився. Допоміг йому в цьому зять Сергій Горовий, який очолював та нині очолює ПАТ «Київгаз». Зайнявши пост міністра палива та енергетики у 2010 році, Юрій Бойко підсобив чоловікові своєї доньки у тому, щоб він став головою «Київгазу». У грудні 2010 року було проведено позачергові збори власників акцій «Київгазу», на яких головою правління було обрано Сергія Горового. До червня 2016 року він залишався на своєму місці. Для усунення його з посади навесні 2016 року навіть спробували провести збори акціонерів, але збори були зірвані, тож зять Юрія Бойка залишився на своєму теплому місці.
Результати роботи Горового на чолі «Київгазу» плачевні. У травні 2015 року НКРЕКУ здійснила перевірку дотримання ліцензійних умов «Київгазу» і за підсумками перевірки компанія отримала штраф у 800 тисяч гривень.
Санкційні списки та політичні договірки
Співпраця регіоналів з новою владою розпочалася з перших днів після перемоги Майдану взимку 2014 року. Показовою вийшла ситуація, коли ГПУ навесні 2014 року підготувала список санкцій для Євросоюзу, до якого увійшли 22 ключові чиновники зі почту Віктора Януковича. Однак туди не потрапив ані Бойко, ані Фірташ, ані Льовочкін, ані навіть Євген Бакулін, колишній керівник НАК «Нафтогаз України».
Як заявив нардеп і журналіст Сергій Лещенко, це пов'язано з тим, що постмайданний генпрокурор Олег Махницький не вніс фігурантів «РосУкрЕнерго» у списки санкцій на догоду своєму однопартійцю зі «Свободи» Ігореві Кривецькому — також близькому другові Дмитра Фірташа. Все сходиться до того, що це черговий договірник. Головним пунктом «акту про ненапад» між новою владою та чиновниками часів Януковича став взаємний нейтралітет. «Опозиційний блок» допомагає просувати необхідні закони, а натомість органи прокуратури крізь пальці дивляться на «колишні заслуги» Юрія Бойка, Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна та інших персонажів.
Сучасний стан справ
Юрій Бойко без особливих проблем пережив критичні для колишніх регіоналів 2014 та 2015 років. Промовисто про це говорить його декларація про доходи за ці роки. Відповідно до декларації за 2014 рік він та члени його родини володіють чотирма ділянками землі від 600 соток та більше 2 га. Також Бойко та його рідні задекларували два житлові будинки та три квартири. Річний дохід сім'ї Бойка за 2014 рік становив понад 9 мільйонів гривень. Додайте сюди ще активи на рахунках 27,5 млн. гривень. Земля Юрія розташована у селі Вишеньки під Києвом.
У декларації за 2015 рік Бойко зазначив, що сумарні доходи його сім'ї дорівнюють майже 5,7 млн гривень. Земельні ділянки, будинки та квартири залишилися у тій же кількості. А ось кількість коштів на банківських рахунках Юрія Бойка та його рідних зросла до 39,5 млн. гривень. І це лише офіційні цифри, які він не побоявся вказати у деклараціях.
Політична діяльність після Майдану
Останніми часами Юрій Бойко приміряв на собі роль нещадного критика чинної влади, як і належить лідерові «Опозиційного блоку». У квітні 2015 року Бойко врятував свого соратника Дмитра Фірташа від його видачі до США. Приїхавши до Відня на суд, він дав свідчення, за якими Фірташ був представлений як жертва політичних репресій постмайданної влади. Можливо, саме це і врятувало кума Бойка від екстрадиції і, швидше за все, серйозного тюремного терміну.
У червні 2016 року Бойко «засвітився» на Петербурзькому економічному форумі. У кулуарах заходу лідер «Опоблоку» заявив, що приїхав нормалізувати відносини між Україною та Росією, бо так буде найкраще для обох народів. Понад те, примирення з Росією — це офіційна позиція, яку відстоює «Опозиційний блок» в Україні. Також він додав, що його політична сила відчуває переслідування чинної влади.
Національне антикорупційне бюро України повідомило, що станом на початок 2016 року у них на руках немає кримінальних справ, у яких фігурував би голова «Опозиційного блоку» Юрій Бойко.