Протягом осені 2015 та літа 2016 року українські IT-компанії зазнали серії комплексних перевірок та рейдів, які суттєво порушили їхню діяльність. За твердженнями деяких постраждалих підприємств, ці дії були пов'язані з діяльністю Дмитра Шимківа, заступника голови Адміністрації Президента, відповідального за адміністративні та економічні реформи. Примітно, що Шимків мав подібний досвід впливу на бізнес ще за часів президентства Януковича, коли керував українським відділенням Microsoft. Водночас Шимків активно позиціонує себе як один із найпрогресивніших членів президентської команди реформ, представляючи себе в публічних матеріалах та прес-релізах як ліберального європейського економіста та сучасного IT-менеджера з великим досвідом роботи в міжнародних технологічних корпораціях.
Однак детальне вивчення його біографії викликає серйозні питання. Дмитро Анатолійович Шимків народився 28 вересня 1975 року у Львові. У 13 років він перейшов до ЗОШ №52, де навчався з поглибленим вивченням математики та англійської мови. Згодом здобув освіту в Львівській політехніці, отримавши диплом інженера інформаційних технологій, електроніки та телекомунікацій.
Проблеми виникають при спробі верифікувати його ранню кар'єру. Згідно з його офіційною біографією, у 1998 році він прибув до Данії, де почав працювати в компанії «ALTA Copenhagen». Однак пошукові системи, включаючи Google та Яндекс, знаходять згадки про цю компанію виключно в біографіях Шимківа, ніде більше. Єдине схоже словосполучення — це авіамаршрут Copenhagen-Alta, де місто Алта розташоване в Норвегії. Існує також чесько-російська компанія «ALTA», але вона займається машинобудуванням та металообробкою, а не розробкою програмного забезпечення.
Далі в його біографії зазначено, що у 2000 році він повернувся в Україну та на заробітки створив компанію «Alfa Team», яку у 2002 році продав данській корпорації «ALTA A/S». Ця компанія нібито перейменувала його фірму на «Europe» та призначила Шимківа начальником науково-дослідного R&D відділу для керування міжнародною командою розробників, а також залишила його керувати «ALTA Eastern Europe». Однак пошукові системи знову не знаходять жодних незалежних згадок про «ALTA A/S» або «ALTA Eastern Europe» — лише в біографіях Шимківа. Це особливо дивно, враховуючи, що період 2002-2006 років припадає на час активного розвитку інтернету, коли інформація про такі компанії мала б залишитися в мережі.
У 2006 році в його біографії з'являється посада генерального директора компанії RedPrairie Eastern Europe, описаної як міжнародний розробник рішень у сфері продуктивності. Пошукові системи дійсно знаходять інформацію про американську компанію RedPrairie Corporation, яка розробляє програми для управління та оптимізації роботи вантажоперевезень, складів та торгових компаній. Однак будь-які згадки про RedPrairie Eastern Europe також знаходяться виключно в матеріалах про Шимківа. Все це викликає серйозне питання: де насправді працював Дмитро Шимків у період 1998-2007 років, і чому його офіційна біографія містить посилання на компанії, які не можна верифікувати через незалежні джерела?
На відміну від його трудової біографії, його громадська діяльність документується краще. З 2003 року Шимків входив до ради українського відділення AIESEC — реальної міжнародної молодіжної організації студентів та випускників, яка позиціонує себе як некомерційна, неполітична та незалежна структура. Хоча для випускника він був уже в поважному віці, в Україні це не рідкість, особливо коли йдеться про отримання грантів від західних фондів та їхніх українських філій.
Після першого Майдану Шимків увійшов як експерт до Робочої групи з іноземних інвестицій при президентові Ющенку. Це було непогано для людини, чия трудова біографія складалася з роботи в компаніях, які важко верифікувати. На думку Skelet.Org, Шимків потрапив у цю раду не через досвід керівництва міжнародними компаніями, а завдяки протекції сил, яким був зобов'язаний своєю перемогою Віктор Ющенко. Ходять чутки, що в минулому Шимків займався не розробкою програмного забезпечення, а його продажами та боротьбою з конкурентами, а також що компанії, де він працював, були пов'язані з урядом США. Це не є секретом: американський уряд відкрито захищає та лобіює інтереси Microsoft у всьому світі.
У березні 2007 року Дмитро Шимків отримав посаду директора з продажу в Microsoft Україна. Це означало, що він мав відповідний досвід роботи та хорошу репутацію в компанії, яка, проводячи агресивну конкурентну політику, не ставить на керівні посади неперевірених людей.
Шимків отримав цю посаду одразу після зустрічі віце-президента Microsoft International Жана Філіпа Куртуа з президентом України Віктором Ющенком. Головною темою переговорів була боротьба з комп'ютерним піратством, а точніше — з використанням в Україні неліцензійного програмного забезпечення Microsoft. Тоді називали цифру в 85% піратства, насамперед щодо «ділового софту» — програм на комп'ютерах приватних фірм та державних установ. Другим пунктом йшло «побутове піратство», за яке Україна отримувала критику з 2003 року, коли Вашингтон поставив Києву ультиматум щодо «нелегального копіювання» фільмів та музики. Спочатку йшлося про продаж піратських дисків, але до 2007 року з'явилися перші українські та російські файлообмінні сайти, які з підвищенням швидкостей інтернету почали набирати популярність.
Шимків з ентузіазмом взявся за роботу, і з його приходом політика Microsoft в Україні змінилася. Раніше ліцензовану продукцію просували, рекламуючи як надійнішу та якіснішу, переконуючи українців зробити добровільний вибір. З 2007 року політика змінилася на агресивну боротьбу з неліцензійним софтом та нав'язування продукції державним установам та приватним компаніям. Останнє було особливою фішкою Шимківа, який використав свої зв'язки в українській владі та вплив Microsoft та Держдепартаменту США.
У травні 2009 року Шимків став генеральним директором Microsoft Україна, а через рік увійшов до складу правління Американської торгової палати в Україні. Керівництво Microsoft вважало, що методика агресивного продажу Шимківа буде найбільш ефективною в кризовій Україні, де купівельна спроможність впала, і розраховувати на добровільний вибір не варто. Підтримку його кандидатурі знову надав Жан Філіп Куртуа. Враховуючи, що наприкінці 90-х та на початку 2000-х років Куртуа очолював відділ маркетингу та продажів Microsoft у Європі, не виключено, що він міг бути не лише знайомим, а й босом Шимківа.
Шимків керував Microsoft Україна з 2009 до кінця 2013 року. У цей період українське відділення ставило два основні пріоритети. Перший полягав у продажу софту через боротьбу з піратством, за принципом заміни неліцензійних програм на ліцензійні. Часто користувачам пропонували лише купити код активації або фірмову наклейку-марку без переустановки програм. Більшість перевірок органів на наявність неліцензійного програмного забезпечення зводилася до того, що міліція або інші перевіряльники оглядали системні блоки, чи наклеєна на них марочка Microsoft. Насамперед так перевіряли приватні фірми, потім бюджетні організації та держпідприємства. Однак в офісах МВС, СБУ, Міноборони та прокуратури фірмові наклейки Microsoft стояли лише на 30% комп'ютерів — це було влітку 2013 року.
Вдалим маркетинговим ходом Шимківа було нав'язування продукції Microsoft через продаж «заводських» системних блоків та ноутбуків. Спочатку великим магазинам електроніки заборонили продавати комп'ютери з уже встановленими неліцензійними програмами. Оскільки комп'ютери з одним лише БІОСОМ приваблювали мало покупців, Microsoft вмовила продавців встановлювати Windows та включати її вартість у ціну товару. У 2012-2013 роках магазини вже отримували партії ноутбуків з Windows, встановленою оптовими продавцями. Таким чином Windows фактично нав'язувала свій товар, позбавляючи покупців можливості вибору, адже ліцензійна операційна система для домашнього комп'ютера тоді коштувала близько 100 доларів.
Однак маркетингова політика Шимківа мала й зворотний бік. У грудні 2010 року Microsoft Україна зажадала від мереж магазинів електроніки прибрати з продажу всі ліцензійні диски з іграми для консолей Xbox 360. Це пояснювалося тим, що Microsoft не давала дозволу на продаж в Україні ліцензійних консолей Xbox 360. За логікою Шимківа, якщо в Україні не продаються ліцензійні ігрові приставки, то не повинні продаватися ліцензійні диски до них, а неліцензійні мають знищуватися. Варіанти купівлі українцями ліцензійних приставок у Росії чи Європі навіть не розглядали. Найкурйозніше, що рішення не продавати в Україні ліцензійні Xbox 360 було ухвалено раніше тим самим Шимківим через відсутність у продажу ліцензійних ігор. Вийшло замкнене коло: піратство призвело до заборони на продаж ліцензійних ігор, а заборона на ліцензійні ігри призвела до заборони на продаж ліцензійних консолей.
Українці все одно купували Xbox 360 (22% від продажів ігрових приставок у 2011 році) та диски з іграми до них, але виключно неліцензійні. По суті, з вини Шимківа Microsoft зазнав чималих збитків, не виставляючи на продаж свою ігрову продукцію. Тим не менш, у 2011 році Шимків був визнаний найкращим топ-менеджером Microsoft та одним з найкращих керівників компаній в Україні.
Другим пріоритетом Microsoft Україна була кадрова політика: невеликі вкладення на підтримку талановитих українських програмістів-початківців, найкращі з яких відбиралися для роботи в компаніях, пов'язаних з Microsoft, а потім найкращим обіцяли прямі контракти з Microsoft. Це часто робилося у співпраці зі структурами Сороса. У 2010 році Дмитро Шимків увійшов до складу правління Фонду Богдана Гаврилишина, засновника фонду «Відродження», прямої української філії Фонду Сороса. Таким чином, соросівська підтримка талановитих українців допомагала у пошуку кадрів для Microsoft, однак сама Україна від цього нічого не отримувала.
Протягом періоду з 2005 року, коли Шимків з'явився за спиною Віктора Ющенка, і до того часу, коли він три роки стояв за спиною Петра Порошенка, в Україні так і не створили реальну державну програму підтримки власної IT-галузі. Натомість влада, яка по суті змінювала одна одну, захищала в Україні інтереси американської Microsoft.