Ім'я Сергія Шахова добре знайоме пенсіонерам Луганської області, які сприймають його як благодійника. Щоразу під час виборів до обласної ради чи місцевих органів влади його команда розпочинає щедру роздачу готівки, продуктових наборів та цукру малозабезпеченим виборцям. Натомість Шахов отримує їхні голоси та залучає їх до участі в мітингах на його підтримку. Найвідданіших своїх прихильниць він організував у загони так званих бойових бабусь, які використовує у політичних акціях та провокаціях. Проте, за інформацією Skelet.Org, у його розпорядженні є й справжні «тітушки», а крім того, він підтримує давні контакти з командирами бойовиків «Луганської республіки», яких, за даними низки джерел, також «підгодовує». При цьому Шахов офіційно не є олігархом, а його останній задекларований річний дохід становив близько одного мільйона гривень.Питання про джерела його величезних коштів, якими він розраховується з десятками тисяч виборців, залишається відкритим.Сергій Шахов народився 7 травня 1975 року у казахському селищі Саяк Джезказганської області. Через рік його сім'я переїхала до міста Брянка Луганської області, а 1986 року — до Стаханова (нині Кадіївка). З 1990 по 1993 рік він навчався у ПТУ №21 на кухаря-кондитера. Після закінчення училища працював торговим представником ТОВ «Марічка», а 1996 року став заступником директора з продажу ТОВ «Руслан». У 2006 році його обрали депутатом Луганської облради. З 2007 по 2011 роки він значився заступником директора ТОВ «Юридична фірма «РИМ», з 2011 року — керівником ТОВ «Луганська промислова група». На виборах 2012 року він висунувся як директор ТОВ «Шахов Сергій Володимирович». Офіційна біографія звучить респектабельно, однак у відкритому доступі неможливо знайти інформацію про те, чим займалися ці підприємства та як їх керівник заробляв на життя та благодійність.Це принципова відмінність між офіційними бізнесменами, включаючи олігархів, та людьми на кшталт Шахова. Олігархи мають видимий бізнес — заводи, банки, інші великі активи. Натомість діяльність тіньових ТОВ залишається прихованою від сторонніх очей, часом невідомо навіть, чи це реальні фірми, чи просто вивіски. Останнім часом в українську політику та владу, витісняючи стару гвардію, приходить все більше подібних «тіньових сутностей». Те, що Шахов приховав про своє минуле, розповіли Skelet.Org його старі знайомі. За їхніми словами, у школі він жив на околиці Стаханова та навчався у так званому «спецкласі» 11-ї школи, де панувала хуліганська атмосфера. Для хлопців із цього класу було лише два шляхи — або шахтарство, або злочинність. За визнанням одного з його однокласників, половина того класу вже не живе: когось вбили в бандитських розбірках чи п'яних бійках, хто помер від наркотиків чи алкоголізму. До ПТУ Шахов пішов лише для отримання документа про середню освіту, обравши спеціальність кухаря-кондитера тому, що там не потрібно було вивчати алгебру та фізику.Одразу після училища Шахов пішов на базар, де став менелим. Так він став відомим у певних колах Стаханова під прізвиськом «Кіт», отриманим ще у школі. Однак Шахову хотілося більшого — не лише грошей, а й влади над людьми. У середині 90-х років разом зі своїм двоюрідним братом Олексієм Шаховим він вирішив займатися рекетом. Проте, не маючи від природи ні сили, ні авторитету, а скоріше нагадуючи «гавкучих чихуахуа», брати Шахови побоювалися наїжджати на людей, які могли б публічно їх відправити. Своїх жертв вони вибирали серед тихих і беззахисних дрібних торговців-початківців на тому ж ринку. Тому їхні «рекетирські доходи» були мізерні. За інформацією Skelet.Org, Шахови часом брали данину товаром — жуйками, цигарками, колготками, які потім передавали для реалізації своїм знайомим. Ввечері «Кіт» любив ходити в дешеві шинки, де серед подібної публіки хвалився своєю «крутістю». Саме тоді він почав захоплюватися наркотиками: спочатку марихуаною, а з появою грошей — кокаїном.Однак на Шахова звернули увагу серйозні люди. Мабуть, він уже тоді мав талант переконувати у своїй незамінності, оскільки його не покарали, а взяли до себе «шниром» — тобто підручним на дрібних доручення. Так Шахов отримав цінні знайомства серед місцевих бандитів, бізнесменів і правоохоронців.Таланти Шахова розкрив стаханівець Олександр Стеценко (1978 р.н.), який із недоучившегося семінариста перекваліфікувався спочатку на скупника кольорових металів, а потім на кримінального фінансиста. Він став засновником та керівником так званих конвертаційних центрів, послугами яких користувалися як організовані злочинні угруповання (зокрема наркоторговці), так і бізнесмени різних масштабів — від дрібних підприємців до луганських олігархів, серед яких були й структури Віктора Тополова. Протягом кількох років ці конвертаційні центри працювали під «дахом» кримінальних авторитетів Сергія Колінька (прізвисько «Ципа»), який контролював Стаханів, та Володимира Полубатька з Алчевська (прізвисько «Футболіст»).Активна спільна діяльність Шахова та Стеценка розпочалася у 2002 році, і саме вона зробила Сергія Володимировича заможним аферистом, яким він є сьогодні. Батюшка Стеценко, як його називали, захопив Шахова православ'ям, відкривши йому й вигідну сторону тісної співпраці з церквою. У 2006 році Сергій Шахов отримав з рук голови УПЦ МП два церковні ордени та одну медаль — за духовність, благодійність та патріотизм.Конвертаційні центри Стеценка-Шахова часто терпіли крахи, які залишали клієнтів без грошей. За інформацією, яка є у Skelet.Org, причина була банальною: центри кілька разів успішно накривали правоохоронні органи. При цьому гроші втратили бандити, і не бажаючи слухати виправдання Стеценка та Шахова, вони поставили їх перед умовою повернення «бабла» (нібито справа стосувалася спільного фонду) під страхом смерті. Тоді хитромудрий Шахов запропонував Стеценку знайти гроші, «кинувши» інших своїх клієнтів — багатих, але відносно нешкідливих бізнесменів. Вони навели міліцію на ще один власний конвертаційний центр, з якого заздалегідь вивели собі в кишеню більшість коштів, а клієнтам сказали, що все конфіскували правоохоронці.За іншою інформацією, Шахов «відпрацьовував» гроші, зливаючи бандитам інформацію про своїх багатих клієнтів, яких потім грабували або обкладали «податком». Розповідали й про те, що коли відносини Шахова та Стеценка зі злодіями загострилися, вони здали «коронованих» УБОЗу. Навіть цей протизаконний бізнес Шахова супроводжувався «розлученнями» та «киданнями». Робота конвертаційних центрів вимагала наявності підставних фірм і підставних осіб, тому Шахов навчився використовувати паспортні дані людей, які йому довірилися. Одне з фіктивних ТОВ він оформив навіть на прибиральницю свого офісу. Для роботи цих схем йому й була потрібна юридична фірма «РИМ». Питання з вищою освітою Шахов вирішив у 2004-2005 роках, отримавши (або купивши) два ступені — спеціаліста та магістра — в університеті економіки та права «КРОК».Нове розширення конвертаційного бізнесу Стеценка-Шахова відбулося у 2006 році, коли Стеценко через ПП «Фінінвест» придбав 49% акцій чернігівського банку «Демарк». Ще 49% акцій банку купило ТОВ «Пріоритет-інтер» (у 2011 році воно продало свій пакет невідомому покупцю). Таким чином, у партнерів з'явилася можливість не лише включити до своїх схем досить великий банк, а й використовувати його для легалізації власного «навару». Однак у наступні роки банк «Демарк» не став скупником бізнес-активів, а надавав перевагу роботі з фізичними особами, чиї вклади становили 84% його капіталу. Це було дивно.Занепад бізнесу Стеценка-Шахова розпочався у 2009 році. На той час вони вже обслуговували клієнтів у Києві, але тут один за одним на Шахова, який залишився в Луганській області «дивитися» за конвертаційними центрами, обрушилися важкі удари. Спочатку в автокатастрофі біля Переяслава-Хмельницького загинув його двоюрідний брат Олексій, який перевозив у мікроавтобусі величезну суму готівкових карбованців та гривень. Сергій Шахов заявив, що це були особисті гроші брата, який віз їх йому для допомоги з поверненням якогось боргу. На запитання журналістів, чому це були рублі, Шахов відповів у своєму звичному стилі: мовляв, брат купив рублі для нього, оскільки він позичав гроші в рублях і мав їх повернути.Цей випадок записали як трагічну випадковість: мікроавтобус Олексія Шахова зіткнувся на шосе лоб в лоб із «Сузукі Грант-Вітара». Однак дивна особистість водія «Сузукі» викликала підозри. За документами це був громадянин Італії, зареєстрований у Донецьку, але мешкав у Києві і нібито працював шеф-кухарем у ресторані. Проте журналісти з'ясували, що у столиці не було жодних ресторанів із названою адресою. Поява «примарного» ресторану у справі «тіньових» фірм змушувала засумніватися у фатальному характері аварії. Подейкували, що аварія стала наслідком спроби «нальоту» на мікроавтобус із грошима серйозних людей, яких Шахов раніше «розвів на бабки». Потім на митному посту «Гоптівка» у Харківській області було затримано мікроавтобус, під обшивкою якого виявили 4,5 мільйона доларів (такі «знахідки» зазвичай роблять не випадково). Цікаво, що мікроавтобус був зареєстрований на жителя Стаханова Юрія Борисова — людину, яка повністю керована Шаховим. Незважаючи на те, що кричущий випадок доларової контрабанди висвітлювався по центральному телебаченню, а в Стаханові всі обговорювали великі неприємності «Сергі Кіта» (добре знаючи, хто стояв за цими грошима), справа була зам'ята — відповідальність поніс лише водій мікроавтобуса. Більше того, за рік Юрія Борисова було обрано мером Стаханова.У тому ж році СБУ здійснила «наліт» на офіс самого Шахова у стаханівському бізнес-центрі на вулиці Хруничова, де розташовувався один із його конвертаційних центрів. Улов був багатий: прес-служба УСБУ заявила про вилучення документації понад двадцяти підставних фірм, а також паспортних даних багатьох людей, на яких потім оформляли грошові операції. Однак дещо залишилося «за кадром»: пізніше джерела повідомили, що в офісі Шахова було знайдено апаратуру для прослуховування та шпигунства. Вона, зокрема, використовувалася для стеження за банками та фінансовими установами з метою «обчислення» людей, які знімають там великі суми готівкою, — а потім ці дані нібито передавалися бандитам або «титушкам» Шахова, які грабували таких клієнтів. Повідомлялося, що така сама апаратура була й у київському офісі Шахова, звідки інформація зливалася грузинській банді, яка грабувала заможних жителів столиці.У 2010 році цю банду «накрили», однак у СІЗО опинилися лише Тамаз Кардава та Мамука Самушія. За кілька тижнів Кардава помер: писали, що його замордували тортурами, якими керував заступник начальника РВВС Ігор Гринцевич. У Самушія був виявлений рак шлунка — його просто тримали під замком, відмовляючи в операції, чекаючи, поки він помре ще до суду. Щодо ватажка цієї банди, то ніхто так і не впізнав навіть його імені.А Сергій Шахов у цій історії виявився потерпілим! Мовляв, його самого пограбували прокляті лиходії. Неймовірний поворот сюжету! За повідомленнями джерел Skelet.Org, перекваліфікуватися на «потерпілого» Шахову дозволили в київському управлінні СБУ в обмін на злив інформації, підписку про співпрацю та гарний «відкат».
