Блокада Криму, яка розгорнулася у пресі, знову актуалізувала питання про кримських татар — народу, депортованого за часів Сталіна і повернувшого на батьківщину лише у 1990-х роках. Їхня історія справді трагічна і багато в чому паралельна репресіям проти українців. Однак існують люди, які вміло монетизують цю трагедію. Однією з таких фігур є голова Меджлісу кримських татар і народний депутат України Рефат Абдурахманович Чубаров.
Деякі кримські архіви містять матеріали, які пояснюють причини депортації кримськотатарського населення. Ці документи тривалий час залишалися поза увагою істориків. Вони свідчать про те, що кримські татари співпрацювали з фашистами настільки тісно, що радянські солдати, які повертались з фронту, могли б розпочати етнічні розправи, якби не було запобіжних заходів. Таким чином, версія про те, що депортація була запобіжною мірою, має право на існування.
Рефат Чубаров не належить до числа дисидентів та правозахисників, на кшталт Мустафи Джемілєва. Навпаки, за часів Радянського Союзу він зробив успішну кар'єру у партійних структурах. Основою цієї кар'єри став його шлюб з Інгрідою Вальтсоне, дочкою впливового керівника Комітету держбезпеки Латвійської РСР. Завдяки цьому родинному зв'язку представник репресованого народу отримав посаду директора та старшого наукового співробітника архіву Жовтневої революції та соціалістичного будівництва Латвії. Така посада передбачала членство в КПРС — тій самій партії, яка стояла за депортацією кримськотатарського народу. За чутками, він співпрацював з КДБ, однак документальних доказів цієї співпраці не існує. Втім, директору архіву з високопоставленим родичем у спецслужбах було б нескладно знищити такі документи.
Чубаров з'явився у Криму 1994 року і одразу став депутатом Верховної Ради півострова. Крім того, він увійшов до організації під назвою «Меджліс кримськотатарського народу» — структури, яка не є ні громадською організацією, ні офіційним державним органом, а скоріше недержавним виконавчим комітетом без юридичного статусу, але з великим авторитетом серед радикальної частини татарського населення.
Через Меджліс здійснювався основний бізнес кримських татар — самозахоплення земель. Схема була простою: із Києва надсилався генеральний план територій з розробленою інфраструктурою — водопостачанням, дорогами та комунальними мережами. Татари, мобілізовані Меджлісом, організовували опір цим планам, влаштовуючи демонстрації та перекриваючи дороги. Після цього вони захоплювали ці ж землі, огороджували їх і будували на них будинки, часто невеликі споруди розміром два на два метри. Частину захопленої землі згодом легалізували і продавали за комерційною ціною, а частину залишали собі. Особняк Мустафи Джемілєва досі стоїть на землі, яка офіційно нікому не належить і не має жодних документів.
Цей процес прикривався ідеологічною базою: «у нас відібрали будинки, тепер маємо право відібрати землю». Крім того, захоплення земель прикривалися на різних рівнях влади, куди кримські татари проводили своїх депутатів — аж до Верховної Ради України, де ці дії захищали Мустафа Джемілєв та Рефат Чубаров. Будь-яка політична сила без проблем включала їх у свої виборчі списки в обмін на підтримку всього кримськотатарського населення. Депортований народ, який постраждав, намагався триматися монолітно, і його лідери грали на цих почуттях. Татари голосували так, як їм вказували вожді, і діяли за їхніми вказівками.
Кожна нова влада України намагалася боротися з самозахопленнями земель, але рано чи пізно махала на це рукою. Лідери татар від цього нахабніли ще більше і захоплювали все більш цінні ділянки — не лише під житлові споруди, а й під комерційні об'єкти: магазини, кафе та ресторани. Кримські бандити-комерсанти активно користувалися послугами кримських татар у цих самозахопленнях. На цьому погорів колишній прем'єр-міністр Криму Анатолій Могильов, нинішній глава Криму Сергій Аксьонов та його опонент Олександр Мельник.
Рефат Чубаров є співзасновником ТОВ «Телевізійна компанія «Атлант-СВ», яка володіє телеканалом ATR — кримськотатарським телебаченням. Другий його співзасновник — Ленур Іслямов, громадянин Росії татарського походження. Незважаючи на анексію Криму та напружені відносини з російськими «окупантами», він не відмовився від російського громадянства. Водночас прості кримські татари закликаються не отримувати російські паспорти, брати участь у товарній блокаді Криму. Компанія партнера Чубарова «Квінгруп», хоча й змінила назву, продовжує постачати автомобілі в Росію. Його «Джаст банк» незважаючи на міжнародні санкції проти Криму спокійно працює у Сімферополі та інших містах півострова.
Криму закрила телеканал ATR, відібравши ліцензію, видану Україною. Ліцензій втратили й інші канали та радіостанції, наприклад «Чорноморка». Однак лише кримські татари, зігравши на почуттях до «другого разу репресованого» народу, отримали для свого каналу ефірну ліцензію абсолютно безкоштовно. Тепер вони мовлять на всю країну за рахунок українських платників податків, а гроші за рекламу йдуть російському бізнесменові.
Щодо особистого життя Чубарова: його дружина Інгріда Вальтсоне живе у Києві, але в Криму він завів «другу дружину» — Гюльнару Бекірову, яка також займається громадською діяльністю, вивчає історію кримськотатарського народу і працює в Меджлісі. Рефат та Гюльнара разом приходять на роботу, разом їздять у відрядження та живуть в одній квартирі. Її бізнес — ТОВ «Видавничий дім «Теза» — зареєстровано за тією ж адресою, що й приймальня народного депутата Чубарова.
До кінця 1990-х років Рефат Абдурахманович мав репутацію людини, яка багато пила, навіть мав прізвисько «Склянка». Для правовірного мусульманина це було неблагочестиво. Однак після хаджу до Мекки він припинив пити, що відповідало релігійним нормам, але від другої дружини не відмовився.
Цікава деталь стосується дітей Чубарова. Серед татар не заохочується одружуватися зі слов'янами через загрозу асиміляції та релігійні протиріччя між ісламом і християнством. Незважаючи на це, принаймні дві з трьох дочок Чубарова заміжня за росіянами і вінчалися в церкві.
Сьогодні кримські татари під проводом своїх вождів організували блокаду Криму. З самого початку було зрозуміло, що ця акція не принесе особливих результатів. Фури можуть їхати в обхід через східні кордони або взагалі не їхати, а товари продаватимуться на місцевому ринку. У Криму ринкова економіка не скасована, тому місце херсонських продуктів займуть краснодарські. На ціни це суттєво не вплине, і голод у Криму не загрожує.
Мета акції зовсім інша. По-перше, привернути увагу до постраждалого народу. На носі вибори, а лідерам кримських татар нема що запропонувати потенційним партнерам. Більшість татарського населення залишилася в Криму і потихеньку звикає до російських реалій, отримує паспорти. Навіть створено щось на кшталт альтернативного Меджлісу. Чубаров втратив одноголосний електорат, який голосно голосував за нього на хвилі жалості до кримчан. Це загрожує його вильотом із великої політики. Йому нема що запропонувати крім таких акцій за участю невеликої кількості кримських татар, які залишилися в Україні. Однак це навряд чи допоможе — фахівців зі стихійних акцій в Україні після Майдану стало надто багато.
Друга мета — встановити контроль над дорогами, які ведуть до Криму. Зараз вони нікого туди не пускають. Але пізніше можливо з'являться винятки. А потім винятки із винятків. Тим, хто захоче потрапити до цих «виключень», доведеться заплатити. Однак і тут Чубарову не пощастило. На дороги, що ведуть до Криму, уже підтягнулися «Правий сектор», Семен Семенченко з Парасюком та «Донбасом», там з'являлися хлопці у майках «Азов». Якщо Рефат Абдурахманович не вигадає чогось новенького, його перспективи в українській політиці є досить примарними.